Сам затриманий – мешканець Дніпра. Він ретельно готувався до свого злочину, зокрема винаймав три окремі помешкання у Львові перед тим, як вбити.
Дивіться також Єдиний, хто може стояти за вбивством Фаріон і радіти йому
Головний підозрюваний у замовленні вбивства – Росія
Вже можна сказати про те, що це не якийсь божевільний, який вирішив вистрілити у колишню депутатку. А людина, яка професійно готувалася до скоєння цього злочину.
Міністр внутрішніх справ вже підкреслює, що у слідства є підстави вважати, що вбивця був лише виконавцем злочину. Тобто були замовники і якась структура, зацікавлена в тому, що відбулося.
І це, звичайно, є найважливішим моментом у розслідуванні цього резонансного вбивства. Дуже важливо, щоб цей злочин не залишився нерозкритим, як багато резонансних політичних злочинів в українській історії – коли навіть вбивць знаходять, але мотиви їхніх дій, а також те, хто за ними стояв залишаються нез'ясованими.
Зрозуміло, що вбивство у воєнний час має особливе значення не просто для українського суспільства, але й для функціонування Української держави як такої. Адже війна, яку веде проти нас Російська Федерація, має багато вимірів.
Це не тільки протистояння на лінії фронту між збройними силами України та російськими агресорами, це ще й намагання Росії дестабілізувати українське суспільство шляхом довгої війни – зробити все можливе, щоб український державний апарат продемонстрував свою неефективність у захисті національних інтересів і у забезпеченні елементарної безпеки.
Для чого російським спецслужбам вбивати Фаріон
Щоб у суспільстві панували страх і відчуття незахищеності, щоб шляхом гучних політичних розправ створити ситуацію дестабілізації й провести нові лінії розламу у самому українському суспільстві.
І, звичайно ж, тут можуть також функціонувати найрізноманітніші версії того чи іншого злочину, що лише посилює відчуття незахищеності та нерозуміння що відбувається в країні.
Важливо зрозуміти, якою була мета спеціальних служб ворога, яким є його план з дестабілізації ситуації в Україні. Адже ми розуміємо, що кожне вбивство, кожний удар по українській інфраструктурі, кожний злочин держави Володимира Путіна – це лише частина Великого плану, метою якого є ліквідація української державності у найближчі роки й перетворення України на частину Росії.
Оскільки росіяни бачать свою перемогу не тільки в тому, що їхні війська пройдуть переможним маршем по українській землі. Мені здається, із цією версією "перемоги" вони розпрощалися після провалу путінського бліцкригу.
Однак росіяни бачать свою перемогу ще й в тому, що за роки російсько-української війни вони перетворять Українську державу на пустелю й зроблять все можливе і неможливе, щоб українська територія більше не була придатною для життя. Зокрема, вони хочуть критично зменшити кількість населення, яке залишиться на цій території після тяжких воєнних років і створити атмосферу кримінальної анархії й безкарності.
Саме тому ефективність силових структур у тилу є не менш важливою, ніж дії української армії у її протистоянні російським збройним силам на лінії зіткнення по всьому периметрові російсько-українського фронту. Треба врешті-решт усвідомити, що фронт безпеки дійсно проходить по всій українській території. що жодних безпечних місць на цій території немає.
Зупиняти російські спеціальні служби та їхніх поплічників на українській території – це важливе завдання спецслужб України та, до речі, українського суспільства, яке має з великою увагою ставитися до ймовірних дій ворога.
Потрібно уважно стежити за тим, чи не відбувається щось підозріле – таке, що не може вважатися нормальним у його власному дворі, селищі, місті. Як, скажімо, із цим зловмисником, який готувався до вбивства Ірини Фаріон просто на очах мешканців Львова, – кожного дня, приходячи на місце майбутнього злочину й обираючи найбільш сприятливий для себе момент, щоб розправитися із з колишньою депутаткою.
Ось ця увага до суспільної безпеки не може бути виключно справою Міністерства внутрішніх справ і служби безпеки України. Для того щоб ефективно протистояти Росії, безпека має бути справою кожного.