6 червня цивілізований світ відзначає 80-ту річницю висадки союзників в Нормандії. Вона далася великими жертвами (кожен 15 учасник операції "Нептун" – кодова назва висадки десанту), загинув або отримав важкі поранення), але була блискавично успішною та шокувала нацистів своєю несподіваністю та масштабами.

Висадка в Нормандії, завдяки вже класичним голлівудським фільмам "Найдовший день", "Врятувати рядового Райана", серіалу "Брати по зброї" та легендарним фото Роберта Капи, є однією з найвідоміших битв Другої світової. Митці часто зверталися до цієї теми та створили цілий епос. Утім, переоцінити значення операції "Нептун" та її логічного розвитку – стратегічної операції "Оверлорд" – досі важко.

"Атлантичний вал", за яким планували відсидітися нацисти, було знесено. Вже 25 серпня 1944 року союзники визволили Париж та створили плацдарми для наступу на Німеччину. Тож нацисти опинилися в оточенні: союзники наступали з півночі, заходу та півдня, а червона армія – зі сходу.

Так славнозвісний "День Д" став початком кінця правління нацистів. Нині вшанування пам'яті героїв тих боїв може стати початком чогось більшого ніж просто урочистості, адже світ знову переживає "найтемнішу годину". Проте головний ворог нині не нацисти, а рашисти, за спинами яких стоїть Китай, немов той імператор Палпатін із Зоряних війн.

Які можна провести паралелі та чому лідери західного світу зібралися нині в Нормандії – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Читайте також Візит Зеленського 6 червня: чому зустріч може стати історичною

"У пащу смерті" – найвідоміше фото "Дня Д", висадка американців у секторі Омаха-Біч.

Китай ми згадали не просто так. Висадка в Нормандії – це найбільша в історії десантна операція. З боку союзників у ній брали участь 156 тисяч морських піхотинців, 195 700 особового складу флоту та десятки тисяч льотчиків.

Нині китайський лідер Сі Цзіньпін стоїть перед необхідністю повторення цього дива, але його мрія захопити Тайвань видається утопією з багатьох причин.

Не остання з них сформульована в боях в Україні, де держава-агресор замість "маленької переможної війни" та "Києва за три дні" за кілька місяців втратила кадрову армію, яку готувала десятиліттями. Росія не змогла реалізувати свою неймовірну перевагу в авіації, втратила потужний Чорноморський флот і не зуміла схилити Україну до капітуляції потужним ракетним терором.

Фактично Путін викинув сотні мільярди доларів на смітник і прирік наступні декілька поколінь росіян на злидні та ненависть світу. У Китаї це все побачили в режимі онлайн і точно мали зробити висновки. Тепер Сі точно знає про ціну, яку він має сплатити за загарбання Тайваню. Але при цьому не має жодних гарантій успіху.

Сі Тайвань
Голова КНР Сі Цзіньпін / AAP

Хоча Китай та СРСР були учасниками коаліції, яка перемогла Гітлера, нині в Нормандії не чекають ані Путіна, ані Сі. Тому обидва можуть слідом за мешканцями Бєлгорода ритмічно повторювати два слова: "за що?".

У далекому 2010 році Путін пафосно заявив, що СРСР переміг би в Другій світовій війні й без України. Тоді він ляпнув, що це "історичний факт і це в усіх документах", щоправда, не уточнював в яких саме, бо тоді його довелося б ткнути носом у списки вищих офіцерів і героїв Радянського Союзу, які були етнічними українцями.

  • А також нагадати про 4 українські фронти та страшні жертви, які зазнали українці, не в останню чергу через безжалісність і некомпетентність попередників Путіна.
  • Також довелося б забути про роль і значення ленд-лізу, без якого б спротив СРСР закінчився вже в 1942-му.

Як у Росії виходить воювати без України та без ленд-лізу ми всі чудово спостерігаємо просто зараз. А ще бачимо від росіян варварство та воєнні злочини, загороджувальні загони, масові депортації та терор проти мирного населення. Саме в цьому вони спадкоємці сталінської армії, а ніяка не "країна переможців", якою так марив Путін.

Нині цивілізований світ викреслює кровожерливого диктатора з манією "можемо повторити" з історії, натомість чільне місце на урочистостях в Нормандії посідає Україна.

6 червня 2024 року на урочистості прибудуть 25 лідерів світових держав. Крім президента Франції Макрона прибули президент США Байден, канадський прем'єр Трюдо, британський король Чарльз Третій та його син принц Вільям, канцлер Німеччини Шольц, президент Італії Маттарелла та багато інших. Зокрема, й президент України Володимир Зеленський, який вже прибув до Франції. У нього в розкладі зустрічі з Макроном, Байденом та багатьма іншими, а однією з центральних тем зустрічі Байдена та Макрона стане обговорення війни в Україні.

Французька газета Le Monde зазначає, що "у присутності американського президента, короля Чарльза III, канцлера Німеччини Олафа Шольца та лідера Італії Серхіо Маттарелли, "президент Франції зможе продемонструвати єдність Заходу, коли в Європі знову вирує серйозний конфлікт".

Зеленський приїхав до Франції: дивіться відео

Показово, що до Нормандії не були запрошені представники Росії. Спершу французи планували замість Путіна запросити когось із "хороших росіян", проте згодом під тиском здорового глузду відмовились від цієї скандальної ідеї. Для росіян це стало великою образою та спровокувало чергову істерику, градусу якій додали повідомлення про французьких воєнних інструкторів в Україні (очікується, що Макрон офіційно оголосить про це 7 червня після зустрічі з президентом Зеленським).

Російський посол у Парижі Макогонов навіть пригрозив почати полювання на французьких вояків в Україні. Тирада нахабного росіянина пролунала в ефірі французького ТБ та спричинила скандал – послу держави-агресорки відповів міністр закордонних справ республіки Лемуан та пообіцяв жорстку відповідь. Але поки що без деталей.

Можливо, дещо про цю відповідь ми дізнаємось вже 6 червня. "День Д" 6 червня 1944 року це також і відкриття "другого фронту" в Європі (насправді третього, бо ще в 1943 році союзники висадились в Італії, але в історіографії цей фронт часто умисно ігнорують, щоб підкреслити важливість операції в Нормандії).

Нині в Європі та світі активно обговорюють ініціативу президента Макрона про відправлення іноземних військ до України. Його підтримують лідери країн Балтії, Польща, Чехія та скандинавські країни. І це дуже не подобається Росії, а ще лякає деяких політиків у Європі. При цьому нині дискусія з чисто абстрактної вже потрохи перетікає до реальної площини.

  • Зараз вже обговорюється не лише питання прибуття воєнних інструкторів чи фахівців з ремонту техніки та логістики (відкриємо таємницю – вони були в Україні ще в 2022-му), а й "висадку" повноцінних бойових підрозділів, які б могли розміститися, наприклад, на кордоні з Білоруссю або російським анклавом у Молдові, щоб вивільнити українські війська для операцій на сході та півдні.
  • Іншим варіантом є створення другого ешелону оборони на випадок, якщо росіяни таки прорвуть український фронт на Донбасі чи Харківщині.

Зауважте, що це вже не абстракції, а певні плани. Нині лідери вільного світу збираються, щоб знову їх обговорити та запропонувати варіанти. Порядок денний вражає:

  • тут вже і згадана воєнна та фінансова допомога,
  • проведення Саміту миру, учасниками якого стануть понад 100 держав,
  • а також питання конфіскації російських активів (або випуску облігацій під їх гарантії),
  • розширення географії ударів по окупантах,
  • питання західних військ в Україні,
  • а також обговорення вступу України до ЄС і НАТО.

Офіційні заходи в Нормандії розпочалися вранці, в точний час висадки: дивіться відео

Після місяців кризи та непорозуміння союзники України подолали розбіжності. Конгрес США ухвалив закон про допомогу Силам оборони, ЄС подолав розбіжності та стрімко (як для себе) відновлює оборонні потужності, Велика Британія – чітко дотримується своїх зобов’язань щодо України, взятих ще до повномасштабного вторгнення і попри власні політичні проблеми, впевнено та послідовно відстоює інтереси України.

Колись герой кінострічки "Касабланка" казав: "Луї, гадаю, це початок прекрасної дружби". А на початку 20 століття це назвали б Entente cordiale, тобто "Сердечна дружба" або ж Антанта.

Тоді молода українська держава через низку причини опинилась у фактичній ізоляції та була залишена тет-а-тет із більшовиками. Ця недалекоглядність коштувала Європі великих проблем протягом усього 20 століття.

У 2014 році Європа повторила помилку майже столітньої давнини. Показово, що це сталося саме в Нормандії. Тоді на святкування 70-річчя відкриття Другого фронту вперше було запрошено президента України. Проте Петро Порошенко замість урочистостей потрапив у пастку, яку йому підготували німецька канцлерка Меркель та президент Франції Олланд.

Вони організували зустріч Порошенка з Путіним у містечку Бенувіль, де фактично була легалізована окупація в очах всього світу українського Криму та частини сходу України. Замість рішучої відповіді агресору ми отримали мляві псведопереговори у так званому "Нормандському форматі", в яких європейські лідери відверто підігрували Росії. Згодом ця млява позиція призвела до вторгнення 24 лютого 2022 року.

Нині перед українською дипломатією та президентом Зеленським стоїть завдання не потрапити в пастку, в якій опинився президент Порошенко та вся Україна. І з високою долею ймовірності можна стверджувати, що цього не станеться. Адже хоча агресивні цілі Росії не змінилися, проте змінилися Україна та її союзники.

Цей захід і сьогоднішній день нагадує про сміливість і рішучість, проявлені заради свободи та демократії. Союзники захищали свободу Європи тоді, українці захищають свободу Європи зараз. Єдність перемогла тоді, справжня єдність здатна перемогти й зараз,
– наголосив Зеленський.

Зараз ми вже не бідні родичі зі "зони впливу" гегемона – цивілізований світ рахується з Україною, вважає її своєю частиною та не планує повторювати старих і не надто старих помилок. Для Москви – це дуже погані новини.