Домовлятися з путіним безглуздо: для кремля важливо лише одне

Мало хто мав сумніви щодо того, що скорочення поставок газу було пов'язане з позицією влади Канади, яка не випускала з країни газпромівську турбіну. Мало хто думав, що росія хотіла отримати можливість експорту свого зерна (та добрив) в обмін на розблокування українських відвантажень.

Читайте Один із найбільш кривавих етапів війни завершився: названо дві головних перемоги українців

Чому з росією не можна домовлятися

Звісно, успіхи росії у результаті виявилися локальними – санкцій щодо нафтогазового обладнання ніхто не зняв, а бенефіціаром з оборудки з українським зерном виявилася Туреччина, яка de facto стала її оператором.

Однак наступні події – з одного боку, фактична відмова росії прийняти турбіну та збереження поставок газу на рівні 40% від контрактних, та, з іншого боку, обстріл Одеського порту з наміром вразити зернові склади – підтверджують те, що було очевидно вже давно: домовлятися з путіним не лише аморально, але й безглуздо.

Міжнародні угоди можуть подобатися чи ні, але вони мають дотримуватися.

Згадується Договір про кордон між росією та Україною, який путін особисто підписав у 2003 році, ввів у дію у 2004-му і сам же порушив як мінімум чотири рази: два у 2014-му та два у 2022-му. Бомбардуванням Одеси та утриманням Європи на голодному газовому пайку кремль показує, що результати останніх домовленостей йому не подобаються – але на Заході це однозначно читається: вірити росії не можна. Це, як на мене, найближчим часом стане для москви колосальною проблемою.

Хід "спеціальної військової операції" показує, що ні про яку "повну денацифікацію" України не може йтися.

Важливо росіяни визнали фіаско: Донбас ненавидить "русскій мір" та путінських "асвабадітєлєй"

Час грає проти росії

Час зараз очевидно грає проти росії: підтримка Києва зростає – причому настільки, що США заговорили про постачання Україні бойової авіації, а західні кредитори – про готовність не отримувати платежі за українським боргом до початку 2024 року.

В результаті мріяти про серйозну воєнну перемогу зараз можуть тільки ті, хто просто не в курсі того, що відбувається – а це означає, що кремлю має бути вкрай важливо, щоб у світі його слова та обіцянки сприймали всерйоз, тому що ту чи іншу угоду в результаті все одно доведеться укладати.

Ставки неможливо підвищувати нескінченно, сподіваючись на те, що з рук зійде все – такого просто не буває, проте в москві, мабуть, вважають інакше.

Ситуацію в Україні можна було зафіксувати не раз та не два. У 2014 році можна було визнати, що російські військові "перестаралися", передавши у розпорядження донбаських бунтівників "Бук", видати відповідальних міжнародному трибуналу і відмовитися від безглуздої підтримки псевдореспублік – у цьому випадку ніяких санкцій не було б, а приєднання Криму було б "проковтнуте", так само як і відокремлення від Грузії Абхазії та Південної Осетії.

2022-го можна було пов'язати визнання квазіреспублік з відведенням російських військ від Києва та деокупацією Запорізької та Харківської областей – у західних країнах знайшлося б багато політиків, які радісно підтримали такий "розмін".

Проте кремль не цікавлять домовленості та їх дотримання: він готовий і надалі втягуватися у процес, здатний економічно розорити росію та знищити залишки її політичного впливу. Схоже, що для москви "рух є все, а кінцева мета – ніщо", проте досвіду проведення успішної політики під таким гаслом історія, на жаль, не знає.

За темою росія визнала провину в обстрілі Одеського порту: дивіться відео