Мало хто мав сумніви щодо того, що скорочення поставок газу було пов'язане з позицією влади Канади, яка не випускала з країни газпромівську турбіну. Мало хто думав, що росія хотіла отримати можливість експорту свого зерна (та добрив) в обмін на розблокування українських відвантажень.

Читайте Один із найбільш кривавих етапів війни завершився: названо дві головних перемоги українців

Чому з росією не можна домовлятися

Звісно, успіхи росії у результаті виявилися локальними – санкцій щодо нафтогазового обладнання ніхто не зняв, а бенефіціаром з оборудки з українським зерном виявилася Туреччина, яка de facto стала її оператором.

Однак наступні події – з одного боку, фактична відмова росії прийняти турбіну та збереження поставок газу на рівні 40% від контрактних, та, з іншого боку, обстріл Одеського порту з наміром вразити зернові склади – підтверджують те, що було очевидно вже давно: домовлятися з путіним не лише аморально, але й безглуздо.

Міжнародні угоди можуть подобатися чи ні, але вони мають дотримуватися.

Хід "спеціальної військової операції" показує, що ні про яку "повну денацифікацію" України не може йтися.

Важливо росіяни визнали фіаско: Донбас ненавидить "русскій мір" та путінських "асвабадітєлєй"

Час грає проти росії

Час зараз очевидно грає проти росії: підтримка Києва зростає – причому настільки, що США заговорили про постачання Україні бойової авіації, а західні кредитори – про готовність не отримувати платежі за українським боргом до початку 2024 року.

В результаті мріяти про серйозну воєнну перемогу зараз можуть тільки ті, хто просто не в курсі того, що відбувається – а це означає, що кремлю має бути вкрай важливо, щоб у світі його слова та обіцянки сприймали всерйоз, тому що ту чи іншу угоду в результаті все одно доведеться укладати.

Ситуацію в Україні можна було зафіксувати не раз та не два. У 2014 році можна було визнати, що російські військові "перестаралися", передавши у розпорядження донбаських бунтівників "Бук", видати відповідальних міжнародному трибуналу і відмовитися від безглуздої підтримки псевдореспублік – у цьому випадку ніяких санкцій не було б, а приєднання Криму було б "проковтнуте", так само як і відокремлення від Грузії Абхазії та Південної Осетії.

2022-го можна було пов'язати визнання квазіреспублік з відведенням російських військ від Києва та деокупацією Запорізької та Харківської областей – у західних країнах знайшлося б багато політиків, які радісно підтримали такий "розмін".

Проте кремль не цікавлять домовленості та їх дотримання: він готовий і надалі втягуватися у процес, здатний економічно розорити росію та знищити залишки її політичного впливу. Схоже, що для москви "рух є все, а кінцева мета – ніщо", проте досвіду проведення успішної політики під таким гаслом історія, на жаль, не знає.

За темою росія визнала провину в обстрілі Одеського порту: дивіться відео