Виглядати ефектно прагне, мабуть, кожна жінка. Природня краса – це, звичайно, добре. Але ж її треба якось підкреслити. А недоліки приховати. Для цього й існує її величність косметика.

З чого починалося знайомство дівчат із косметикою? Правильно, з маминої помади чи пудри. Але вважалося, що діти і косметика – речі несумісні. Тож за такі експерименти з зовнішністю можна було отримати на горіхи. Ну хіба що ти займаєшся бальними танцями.

Читайте також: Згадати Все. Українське Різдво

Ненормальним вважалося прийти намальованою в школу. Робиш макіяж чи фарбуєш нігті – розмова класного керівника з батьками тобі гарантована.

Це нині вибрати косметику можна на будь-який смак і гаманець. Раніше ж купував ту, яка є. А різноманітність, м’яко кажучи, не вражала. І дістати, скажімо, польську чи югославську помаду (не кажучи вже про французьку) – вершина жіночого щастя.

А що ж пропонувала радянська промисловість. Ленінградська туш укупі з кислотними тінями формувала образ типової радянської продавщиці. Йдемо далі. Ще одна річ, яка містилась у кожній косметичці – це, звісно, пудра. Із характерним солодкавим запахом. Нема пудри – не біда. Народні методи ніхто не скасовував.

Навіщо плювали в туш, для чого варили помаду і як вода з цукром допомагала зробити зачіску – дивіться у програмі.