Суботники – винахід більшовицький. За легендою, 1919 року в депо станції Москва – Сортувальна 15 завзятих робочих в суботу після закінчення зміни відремонтували три потяги. За це не вимагали ні копійки. А просто заспівали "Інтернаціонал" і розійшлися як справжнісінькі комуністи. Ідея так сподобалася вождю пролетаріату, що не минуло й року, а він уже носив свою знамениту колоду на першому всеросійському суботнику.
Читайте також: Згадати Все. Баскетбол як тренд
Попрацювати задурно на благо радянської вітчизни тоді ще не було справою обов'язковою. У 20-ті роки – це було справою добровільною. До цього не змушували, але всіляко агітували.
Починаючи з 30-х і аж до розпаду Союзу суботники – це вже була штука добровільно-примусова. Вони відбувалися за місцем роботи чи проживання, люди висаджували квіти в клумби та замітали тротуари. А двірниками чи штукатурами ставали інженери та вчителі. До речі, якраз вчителі і були першими провідниками у світ суботників. Адже примусова праця починалася зі шкільної парти.
Восени дитячу працю використовували переважно в парках. Головне завдання школярів – прибрати листя.
Нашим завданням було підмітати, а потім згрібати в купи листя. Потім обов'язково під'їжджав такий трактор з невеликим причепом, і ми все листя туди завантажували,
– розповів редактор 24 каналу Ігор Чичкань.
Тобто дітям фактично довіряли роботу, яку би мали виконувати комунальники. Що вони робили в цей момент – історія замовчує. Про якість такого прибирання годі було й говорити. Тоді халтурила ціла країна, що вже казати про дітей.
"В основному робота була така – 2-3 рази мітлою помахаєш і 5 хвилин граєш у квача", – пригадав Чичкань.
Як карали за пропуск суботника без поважної причини – дивіться у програмі.