На борту перебувала Керстін Брунс з Бремена. Вона старший лейтенант й між іншим – єдина жінка на кораблі.

Того дня було потрібно провести ремонтні роботи на палубі. Під час роботи Керстін Брунс хвилею змило з борту корабля.

Трагедії ніхто не помітив, тож корабель поплив далі. Жінка розуміла, що в неї не було шансів повернутись на борт корабля, а потрібно було чекати, коли корабель повернеться.

Однак, чи помітив хтось з екіпажу її відсутність, вона не знала. А навіть якщо й помітив, то кораблю потрібно 20 хвилин, лише щоб загальмувати. Проте Керстін пощастило.

Коли я побачила, що мій корабель справді розвертається, то розраховувала, що їм потрібно близько 20 хвилин на завершення маневру й ще 20 хвилин, щоб повернутись на те ж місце,
— згадує жінка.

Проте вона помилилась. Команда корабля хоч й помітила, що Керстін випала, однак не могла знайти її серед величезних хвиль. А рятувальна операція затримувалася.

Керстін не могла зрозуміти, чому корабель все ніяк не припливе. Він розвернувся вдруге, потім втретє, кожного разу віддаляючись на декілька сот метрів.

Керстін усвідомила, що сили треба розподілити на довгий час, але питання, на скільки.

Я знала – потрібно зберігати спокій й розподілити сили. Тож я просто лягла на хвилі й розслабилась. Я також усвідомлювала, якщо зомлію, втомлюсь, засну, чи втрачу свідомість, то шансів вижити в мене не буде,
— розповідає Керстін.

Однак був ще один небезпечний фактор – переохолодження. Жінка не зняла нічого з свого одягу, крім рукавиць, які вона загубила. Без одягу температура тіла Керстін опускалась би загрозливо швидко.

Неподалік від жінки після шістьох годин пошуків пропливали кораблі, спочатку "Ханса Берген", а потім – данське вантажне судно, а також німецьке контейнерне судно "Сан Лоренцо".

Читайте також: Мельбурнське диво: дитина вижила після падіння під потяг

Та попри підмогу пошуки ускладнювалися. Настала ніч, шанси знайти жінку були майже нульовими. Крім того, почався сильний дощ.

Капітан вирішує припинити пошукову операцію, але Керстін до останнього не втрачає надії на порятунок. Навіть у найскладніший момент життя Керстін Брунс знаходить позитив.

Я навіть не секунду не хотіла думати, що зараз настане мій кінець. Я постійно себе підбадьорювала, я хотіла далі триматись, я хотіла майбутнього, про яке раніше мріяла. І точно знала, що триматимусь з усіх сил до останнього,
— згадує вона.

Однак потім трапилось те, у що вже й ніхто не вірив. Об 11 годині ранку наступного дня хтось з екіпажу іншого судна помітив людину посеред хвиль. Однак хвилі були занадто сильними, аби спустити човен. За таких умов було неймовірно складно провести рятувальну операцію.

Керстін самотужки піднялась по мотузяній драбині. Вона провела 20 годин у відкритому океані.

Зараз Керстін проживає омріяне майбутнє. Після нещасного випадку вона вийшла заміж, а у лютому 2008 на світ з'явилась їхня донечка.