Мама Світлани захворіла на гангрену, і їй довелося ампутувати ногу. Утім, родина щаслива, що їм вдалося зберегти свої життя. Адже в чотирьох сусідських дворах росіяни розстріляли 11 людей.
Читайте також 197 тіл досі неідентифіковані: поліція про моторошні злочини росіян на Київщині
Моторошні спогади окупації
"Було так: росіяни стріляють в одного члена родини, інший родич кидається на допомогу пораненому, а вони наставляють на того родича зброю і не дозволяють рятувати. Тобто робили так, щоб людина помирала просто на очах у рідних. Так залякували інших, мовляв: "Підкоряйтеся, бо таке саме буде і з вами", – розповідає Світлана.
4 двори – 11 людей убили, зазначає жінка. Через дорогу від будинку Світлани була сім'я: батько вчитель, син співав у хорі.
І уявіть цей жах: ноги повідрубувані, в горло проволока засунута, тіла спалені і викинуті. Їх катували. Інші сусіди поруч – брати пенсіонери: чудові люди, тримали господарство (козу, курей, кроликів). Росіяни ще їх просили, щоб вони готували їм їсти. А потім їх теж розстріляли. Така була "подяка",
– сказала жінка.
"Зрівняємо Бучу в нуль"
Тих, кого не розстрілювали, окупанти залякували: заходили у кожен двір і попереджали, щоб по вулицях не ходили, бо свої кулі по них випустять російські снайпери. Також перевіряли телефони, щоб ніхто не фіксував їхнього місцеперебування. Крім цього, заселялися в будинки, які пустували, влаштовуючи там погроми.
"До мого сусіда росіяни в'їхали танком. Виламали йому забора, у дворі стояла його машина, то вони її своїм танком посунули і під накриття його заховали, щоб не видно було. А згодом поставили навпроти нас іще два БТРи", – пригадує Світлана.
"Ми зрівняємо Бучу в нуль", – пригрозив російський військовий Світлані. Також наказав постійно носити на собі білі пов’язки, інакше – розстріл. Виходити з двору суворо заборонив.