Зірки спорту у Раді: хто був депутатом і чим прославився
Віталій Кличко, Олег Блохін, Сергій Бубка, Ельбрус Тедеєв, Денис Силантьєв… Що об’єднує цих відомих персон, окрім славних перемог на спортивних аренах? Всі вони свого часу були народними депутатами.
24 канал нагадає, як ці та інші зіркові спорту потрапили в Раду і чим там займалися. Але спочатку розкажемо, хто ще збирається отримати мандат.
Читайте Місцеві вибори 2020: які основні зміни у голосуванні варто врахувати
Стрибок Шовковського
Нещодавно на з’їзді партії "УДАР" мер Києва Віталій Кличко повідомив сенсаційну новину: легендарний футболіст Олександр Шовковський іде в політику. Він буде балотуватися в Київську міську раду від партії "УДАР".
ДОВІДКАОлександр Шовковський – воротар київського "Динамо" і збірної України. Заслужений майстер спорту. Багаторазовий чемпіон і володар Кубку України. Творець багатьох рекордів, зокрема, став першим воротарем, який на чемпіонатах світу не пропустив жодного м'яча в серії післяматчевих пенальті (ЧС-2006). Зараз – один з тренерів національної збірної України.
Сам Шовковський не зміг прибути на з'їзд "УДАРу", але записав відеозвернення до делегатів.
Я як людина активна і небайдужа хочу долучитися до змін у нашій столиці і нашій країні, – сказав колишній футболіст. – Я досягнув успіху у спорті і налаштований на успіх у політиці. Я вдячний Віталію Володимировичу, який запропонував долучитися мені до команди "УДАРу". Я не підведу!
Чи підвів Шовковський своїм несподіваним рішенням збірну України? Складне питання, бо незрозуміло, чи залишиться він надалі у команді, яка виступає нині в сильному турнірі Ліга націй. В будь-якому випадку, для головного тренера збірної Андрія Шевченка заява колеги в той момент стала сюрпризом.
Чи консультувався зі мною Шовковський щодо рішення піти у політику? Ні, перший раз чую. Поки немає інформації, чи доведеться йому покинути штаб збірної… – розгублено сказав тоді Шевченко.
Як тут не згадати, що свого часу – в далекому 1998-му – Шевченко сам несподівано став членом СДПУ(о) і таким чином прорекламував партію, яка йшла на парламентські вибори. А згодом – у 2012-му – він уже особисто вирушив у Раду, ставши 2-м номером партії "Україна – Вперед!" Наталії Королевської. Більше того, за даними ЗМІ, Шевченко навіть поклав у партійну касу 10 мільйонів гривень. Втім, ні його зірковість, ні гроші не допомогли "Україні – Вперед!" прорватися в парламент – партія набрала всього 1,58% голосів.
Що ж стосується Шовковського, то він міг змінити тренерську лаву на владне крісло ще на початку лютого цього року. Тодішній прем’єр-міністр Олексій Гончарук пропонував йому посаду голови Держагентства спорту України, яке уряд збирався створити. Ексворотар зустрівся з Гончаруком, провів переговори, але відмовився від пропозиції.
Я відверто сказав, що у мене пріоритет – Євро-2020, і я не можу змінити цю мрію, до якої ми так довго йшли, – згадував пізніше Шовковський.
Чемпіонат Європи мав відбутися цього літа, однак його перенесли на 2021 рік через коронавірус і карантин. Але Лігу націй не відміняли й не переносили. Тим не менше, пріоритети Шовковського нині змінилися. Більше того, джерела 24 каналу стверджують, що сам колишній футболіст і його лобісти розглядають Київраду (куди він, безумовно, легко потрапить) лише як трамплін для стрибка у велику політику. Амбіції Шовковського ширяться за межі столиці, й наступним етапом буде Верховна Рада.
Якщо план спрацює, ексворотар поповнить когорту зіркових атлетів, які носили не лише спортивні медалі, але й значки народних депутатів. Згадаємо коротко про всіх.
Отже, першими ластівками – у 3-му скликанні Верховної Ради – були Валерій Борзов і Олег Блохін.
Спринт Борзова
Валерій Борзов і Сергій Бубка
Народний депутат 3-го і 4-го скликань.
Смак до політики у Борзова почав формуватися одразу після завершення кар’єри. В 1980-му він став секретарем Центрального комітету Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України. Ця посада вважалася хорошим стартовим майданчиком для кар’єри, але Борзов засидівся на ній аж 6 років і потім пішов спортивною стезею – 4 роки працював заступником голови Держкомітету України з фізкультури і спорту, потім 2 роки – вже головою, а коли комітет перетворили на міністерство – ще 5 років міністром…
У 1998-му Борзов став народним депутатом 3-го скликання за списком Народного руху України. Й далі колишній бігун зі спринтерською швидкістю почав міняти фракції – з НРУ перебрався до ПРП "Реформи-центр", потім – до "Батьківщини", й нарешті осів у СДПУ(о). З цією партією він знову став депутатом у 2003 році (26-й у списку). У Раді "працював" за фахом – був членом Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму. Але особливою активністю не відзначився – подав лише п’ять законопроектів, з яких чинним став тільки один.
Фінти Блохіна
Андрій Шевченко не зміг, як Олег Блохін, стати депутатом
Народний депутат 3-го і 4-го скликань.
Блохін, як і його стрімкий колега Борзов, теж змінив кілька фракцій. У 1998-му в Раду він потрапив за списком (№16) ВО "Громада" тодішнього прем’єра Павла Лазаренка. Але вже через рік перебрався до "Батьківщини", а ще через два роки – до Комуністичної партії України. З КПУ він знову пройшов у депутати в 2002-му році (10-й у списку), але особливої вдячності за це не відчував і вже через п’ять місяців чкурнув у СДПУ(о). Знову таки, як і Борзов, був членом Комітету з питань молодіжної політики, фізкультури, спорту і туризму. Й так само не відзначився ефективною законотворчістю – подав "аж" три законопроекти, жоден з яких так і не мав підтримки.
Зате Блохін став учасником гучного парламентського скандалу. У березні 2005 року голова ВР Володимир Литвин оскаржив у суді депутатство спортсмена – буцімто він не має права суміщати роботу в парламенті і тренувати збірну України. Ображений Блохін написав заяву про звільнення з посади тренера.
Нинішній політичний і психологічний, моральний тиск з боку Ради просто розтоптав біль і радість безсонних ночей, напружених тренувань, особистої фізичної болі від кожної травми наших футболістів, – пафосно пояснив Блохін.
Такий собі шантаж – адже міг подати заяву про складання депутатських повноважень…
Виконком Федерації футболу України прийняв відставку Блохіна. Але вже в кінці березня Апеляційний суд Києва відхилив позов Литвина про припинення депутатських повноважень тренера через сумісництво. Суд мотивував рішення тим, що Блохін за свою роботу в збірній не отримує жодних матеріальних заохочень та "сумлінно виконує обов`язки депутата".
Сумлінний Блохін збирався стати депутатом і наступного, 5-го скликання на виборах 2006 року. Він ішов 10-м у списку Опозиційного блоку "Не так!", який було створено на уламках СДПУ(о). Але "нетаківці" не подолали прохідний 3-відсотковий бар'єр, набравши втричі менше – 1,01% голосів.
Ця поразка, мабуть, боляче зачепила Блохін. Бо вже незабаром в інтерв’ю "Російській газеті" на питання "Чи піде знову в політику?" він відповів:
Більше в цій клоунаді брати участі не хочу... Мені здається, що депутатська робота – це служіння народу, а не циркові вистави, які ми спостерігаємо. Я в політику не повернуся. Принаймні поки ми не почнемо руху вперед…
Політ Бубки
Сергій Бубка і Віктор Янукович / Фото пресслужби НОК
Депутат 4-го скликання.
Політичну кар’єру почав стрімко – у травні-2002 стрибнув одразу на 12-й щабель виборчого списку блоку "За єдину Україні! ". Став депутатом і цілком очікувано – членом фракції "Регіони України" та Комітету з питань молодіжної політики, фізкультури, спорту і туризму.
Особливою активністю Бубка в Раді не відзначався, але, треба віддати належне, намагався "пробивати" саме спортивні законопроекти – зокрема, про Національну доктрину розвитку фізкультури і спорту, про фінансування закладів фізкультурно- спортивного призначення, про участь України в тендері на право проведення Євро-2012 та інші.
Це був єдиний похід Бубки в Раду. Надалі його політичні амбіції обмежилися тим, що він працював радником прем’єр-міністра (2002-2005) і президента України (2010-2104). В обох випадках він радив тепер уже втікачу Віктору Януковичу.
Ривок Писаренка
Вибори президента ФВАУ: Олександр Герега (ліворуч) приймає естафету у Анатолія Писаренка / Фото КП
Депутат 4-го скликання.
Нетиповий депутат-спортсмен. По-перше, пройшов у Раду не за списком, а вигравши в 2002-му виборчий округ №68 (Житомирська область). Увійшов до фракції СДПУ(о). По-друге, за чотири роки у парламенті був автором і співатором майже 20-ти законопроектів.
Проте на наступні вибори Писаренко не пішов. Своє рішення пояснив так:
При новій системі виборів – за партійними списками – немає сенсу йти в Раду. Змагатися з іншими кандидатами в мажоритарному окрузі мені було так само цікаво, як колись із суперниками на помості. Я витрачав на передвиборну кампанію власні гроші, не мав зобов'язань перед жодною з політичних сил і був дуже задоволений, коли мене люди вибрали. Відчував себе в парламенті самодостатньою бойовою одиницею, мав можливість відстоювати свою точку зору. Тепер же там тупо тиснуть на потрібні кнопки за командою керівника фракції. Мені це не цікаво…
Писаренко пішов у бізнес, а також займався розвитком важкої атлетики як президент національної федерації – нею керував майже 20 років (1994-2013). До речі, замінив його на важливому посту інший відомий бізнесмен і депутат Олександр Герега.
У публічній площині прізвище Писаренка пізніше прозвучало голосно лише раз – коли активісти Автомайдану зняли з дрона на відео величезні палаци на Трухановому острові, які були побудовані начебто незаконно. Пізніше стало відомо, що одна з розкішних будівель належить Писаренку.
Кидки Волкова
Олександр Волков (праворуч) під час бійки у Раді / Фото ТСН
Народний депутат 5-го, 6-го і 7-го скликань.
Знову – типова спортивно-політична біографія.
У серпні 1999 року легендарного баскетболіста призначили головою Державного комітету України з фізкультури і спорту. Але на посаді він не просидів і пів року – і в січні-2000 пішов. Очолив ним же створений баскетбольний клуб "Київ", а ще зайнявся бізнесом.
Похід у політику почав у 2006-му, коли став народним депутатом 5-го скликання від блоку "Наша Україна" (№44 у списку). Втім менше ніж за два роки погляди Волкова кардинально змінилися, і на наступні вибори (листопад-2007) він уже пішов від полярної політсили – Партії регіонів (№42). Був їй настільки відданий, що 5 червня 2012 року картка Волкова "подала" голос за проєкт закону "Про засади державної мовної політики" – того самого, що ратував за посилення статусу російської мови. Щоправда, самого баскетболіста того дня в Раді взагалі не було…
Партія регіонів, як відомо, "своїх не кидає", і депутатом вже 7-го скликання Волков став знову за її списком (№64). Як не взяти такого цінного кадра – двометровий гігант регулярно брав участь у парламентських бійках на боці "біло-синіх". Але згодом і їх Волков кинув, перестрибнувши до групи "Економічний розвиток" Анатолія Кінаха. То була лебедина пісня спортсмена у політиці…
Прийоми Тедеєва
Ельбрус Тедеєв (у центрі) лупцює пляшкою політичних опонентів / Фото АР
Депутат 5-го, 6-го і 7-го скликань.
Тедеєв, як і Олександр Волков, представляв силове крило Партії регіонів і регулярно брав участь у бійках. Жодного разу не виступав з трибуни Ради, зате неодноразово її надійно блокував і стрімко розблоковував.
Крім того, Ельбрус – справжній патріот ПР. Як прийшов у парламент під її прапорами у 2006 році, так і пішов у 2014-му. Вправно голосував за всі одіозні законопроєкти регіоналів – за Харківські угоди, мовну політику, диктаторські закони 16 січня… А ще Тедеєв надзвичайно поважав Віктора Януковича.
Для мене Віктор Федорович у прямому й переносному сенсі – Бог і цар, – сказав борець в інтерв’ю Главкому. – Він – єдина надія України, яка може витягнути нас із економічної катастрофи і політичного хаосу…
Після відходу з політики Тедеєв полишив і пост президента Асоціації спортивної боротьби України та зник із публічної площини. Лише восени минулого року знову з’явився в борцівських колах і навіть відновив тренування – але вже на ветеранському рівні.
Читайте продовження:
Від депутатів – до президента: як зірки спорту потрапляють у політику в Україні та світі