24 канал у попередньому матеріалі "Зірки спорту у Раді: хто був депутатом і чим прославився" розповів про перших прославлених атлетів у парламенті України. Тепер до вашої уваги продовження – про їхніх вітчизняних послідовників, а також про спортсменів-політиків з інших країн.

Цікаво Місцеві вибори 2020: скільки кандидатам доведеться заплатити за участь – інфографіка

Удари Кличка


Віталій Кличко і Олександр Волков – "друзі-суперники"? / Фото Цензор

Перший політичний виступ Кличка відбувся 12 грудня 2004 року під час… боксерського поєдинку в Лас-Вегасі проти британця Денні Вільямса. Тоді якраз була в розпалі Помаранчева революція. Віталій вийшов у ринг з помаранчевою хусточкою на поясі, а після дострокової перемоги у 8-му раунді – підняв помаранчевий прапор.

Я підтримую боротьбу народу України за демократію проти маніпуляцій, – пояснив свої дії Кличко. – Для мене майбутнє нашого народу дуже важливе!

Офіційний же похід боксера у політику почався в 2006 році, коли він як голова блоку "Пора – ПРП" обирався одночасно до ВР та Київради плюс особисто йшов у мери Києва. Успішними, щоправда, стали лише вибори в Київраду, однак це був почин. Набравшись досвіду і зв’язків, у 2012-му Кличко і його "УДАР" пішли вже у Верховну Раду – і партія показала одразу третій результат! Апетит ще більше розгорівся – і в жовтні 2013-го Віталій сміливо заявив: через два роки піду в президенти України!

Євромайдан-2013/2014 дав Кличку, який був одним із лідерів протестувальників, хороший шанс реалізувати президентські амбіції. Але він відмовився від боротьби за крісло №1 на користь Петра Порошенка, а зробив ставку на практично гарантований виграш київського престолу. З тих пір сидить у ньому міцно і, схоже, не поступиться найближчим часом. Більше того, за даними джерел 24 каналу, зараз близьке оточення Кличка знову наполегливо нашіптує йому про президентство…

До речі, в першій частині матеріалу ми писали про те, як регулярно і вправно використовували свої спортивні здібності та фізичні дані баскетболіст Олександр Волков і борець Ельбрус Тедеєв, коли були депутатами Верховної Ради. Кличко ніколи не брав участі у парламентських бійках. Але одного разу відзначився у штовханині під час депутатства в Києвраді. Причому, за іронією долі, його супротивниками були, в тому числі, Волков і Тедеєв.

Сталося це 13 жовтня 2009 року. Тоді депутати Блоку Кличка блокували трибуну, а їхні опоненти з Блоку Черновецького намагалися прорватися – втім, безуспішно. Тож з Ради їм на допомогу прибуло підсилення на чолі з Волковим і Тедеєвим. Зчинилася бійка, в якій навіть "зрушили з місця" Кличка. Тоді Віталій не на жарт розлютився і голосно прокричав:

Всі відійшли назад! Якщо ще хтось дотронеться до мене… Я попередив кожного!

Бійка в міськраді за участі Віталія Кличка: дивіться відео!

Такі епізоди, звісно, не додають політикам плюсів. І, мабуть, тому у подальшому, як ми вже відзначали вище, Кличко стояв осторонь від бійок і блокувань.

Ігри Іваненка


Володимир Іваненко читає в сесійній залі новини про спорт / Фото УНІАН

Іваненко пішов у депутати в 2007 році – на той момент він займав скромну посаду тренера-викладача ДЮСШ "Вікторія" комітету з фізкультури та спорту Черкаського міськвиконкому. Але мав вагомі чесноти – зокрема, впливових друзів і бізнес-партнерів. Тому отримав хоч і невисокий, але прохідний 142-й номер у списку Блоку Юлії Тимошенко.

До 2010 року голосував в унісон зі своєю фракцією. Але після того, як президентом України став Віктор Янукович, почав грати на боці Партії регіонів – наприклад, 27 квітня 2010 року проголосував за ратифікацію скандальної угоди Януковича – Медведєва щодо продовження базування Чорноморського флоту Росії на території України до 2042 року.

Лише черед пів року Іваненко офіційно оформив свої стосунки з регіоналами, перейшовши в їхню фракцію. Тепер в унісон голосував уже з ними – скажімо, за згаданий вище законопроект "Про засади державної мовної політики". Разом з ПР у 2012 році завершив свою каденцію і більше в депутати не подавався.

Заплив Силантьєва


Денис Силаньєв (праворуч) під час блокування трибуни

Після завершення спортивної кар’єри Силантьєв розпочав громадську діяльність – у 2008 році створив "Фонд підтримки молодіжного й олімпійського плавання", який, окрім спортивних програм, займався також проєктами, спрямованими на допомогу сліпим дітям, малечі з дитбудинків і малозабезпесених сімей.

Втім, для енергійного ветерана спорту одного фонду виявилося замало – і в 2012-му він пішов у політику. Балотувався до Верховної Ради як самовисуванець в окрузі №217 (Київ). Посів лише четверте місце, але зупинятися не став. В 2014-му відправився на вибори тепер уже в списку Радикальної партії (№12) – і таки став депутатом.

За традицією, започаткованою спортсменами-попередниками, Силантьєв увійшов до Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Але, на відміну від колег, Денис виявися активним і відповідальним парламентарем – за всю каденцію пропустив лише 10% засідань, 50 разів виступав з трибуни і подав 115 законопроєктів, 19 з яких були ухвалені.

Але й без депутатських "зашкварив" не обійшлося. Дисциплінований і міцний Силантьєв регулярно брав участь у блокуванні трибуни разом однопартійцями. Проте заради справедливості, варто визнати, що в бійках і штовханинах помічений не був. А ось від чого колишньому плавцю не відкараскатися, так це від кнопкодавства…

9 листопада 2017 року Силантєв став одним з антигероїв вечірнього засідання Ради. Тоді депутати з різних фракцій нахабно голосували за колег, а найбільше старалися радикали. За підрахунками громадського руху "Чесно", Ляшко і компанія "вдавалися до неособистого голосування щонайменше 19 разів". При цьому знаменитий пловець використав свої здібні руки для кнопкодавства аж чотири (!) рази.


Денис Силантьєв (праворуч) "копкодавить" / Фото Чесно

Збирався Силантьєв у депутати разом із Радикальною партією (під №15) і в 2019 році. В Раду вони не пройшли. Але, зважаючи на наполегливість колишнього плавця, є передчуття, що про нього – як про політика – ми ще почуємо…

Прийоми Беленюка

Беленюк задовго до депутатства почав проявляти соціальну активність. В 2015 році неодноразово критикував главу Мінмолодьспорту Ігоря Жданова за проблеми з виплатами стипендій провідним атлетам.Також багато галасу наробила історія з квартирою в Києві, яку Беленюку пообіцяли після олімпійського "срібла" і довго не надавали. Жан особисто зустрічався з мером Віталієм Кличком, у кожному інтерв’ю нагадував про невиконану обіцянку… І таки добився свого.

Під час минулих президентських перегонів Беленюк у своєму Instagram відкрито критикував Петра Порошенка, але в той же час писав:

Я не бачу такої політичної партії, яку хотів би підтримати. Насправді я міг би підтримати лише ту партію, представників якої я знаю і на 100% впевнений в їх порядності.

Дещо пізніше така партія, на думку Беленюка, з’явилася – він погодився стати №10 у списку "Слуги народу". Причому хвалився, що його запросив на вибори особисто Володимир Зеленський і пояснював, з якою метою:

Президент побачив у мені людину, якій під силу змінити ситуацію в українському спорті.

Чи зміг Беленюк за рік роботи в Раді хоч щось змінити? Судіть самі: він був суб’єктом подання 18-ти законопроєктів, і лише один з них став чинним – про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення у відповідність до Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України". Хоча треба визнати: Беленюк справді намагався просувати важливі для українського спорту закони – зокрема, про змін до Податкового і Митного кодексів щодо меценатської діяльності у сфері спорту.

Відзначимо, що Беленюк, на відміну від старшого колеги-борця Тедеєва, не брав участі в парламентських бійках чи блокуваннях трибуни. (Втім, зараз у ВР з її монобільшостю такий розподіл сил, що немає необхідності в силових діях.) Зате менше, ніж через місяць роботи в Раді, зірковий борець став героєм курйозної ситуації, яка згодом стала мемом.


Жан Беленюк заснув у Верховній Раді / bzns.media

18 вересня 2019 року пізно ввечері втомлений, але щасливий Беленюк повернувся з перемогою зі світової першості в Нур-Султані (Казахстан). Тим не менше, зранку наступного дня прийшов у Раду – приймав вітання, спілкувався, голосував... Але потім втома і переліт через часові пояси таки взяли своє – Жан безтурботно заснув прямо в залі засідань. Ввічливі колеги не стали будити тріумфатора, а вмілі фотокореспонденти зробили свою справу…

Стрибок Саладухи


Ольга Саладуха у Верховній Раді / Фото УНІАН

Перша знана спортсменка у Верховній Раді. Досить дивно, що жінок зі світу спорту не обирали раніше. Адже в Україні є багато титулованих і, що важливо, впливових атлеток, які до того ж є вправними менеджерками і організаторками. Тобто фактично – готові кандидатки в депутати! Це, наприклад, славетні "художниці" Альбіна та Ірина Дерюгіни або представниця спортивної гімнастики Стелла Захарова…

Але поки у спортивній депутатській когорті – лише Саладуха. Вона, як і Беленюк, пройшла в Раду за списком партії "Слуга народу" (№57). Безпартійний спортсмен-інструктор Державної прикордонної служби України стала головою підкомітету з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності комітету ВР з питань молоді і спорту.

Саладуха останнім часом активно працює над важливим питанням фінансування українського спорту на 2021 рік. Пріорітет – гроші для наших атлетів вищих досягнень для добротної підготовки та достойного виступу на Олімпіаді в Токіо. За попередньою інформацією, Міжнародний олімпійський комітет рішуче налаштований провести Ігри вже найближчим літом – навіть якщо буде "карантинний" варіант, тобто – змагання без глядачів.

Справжні і "показушні" політики

Спортсмени в політиці – явище, звісно, не суто українське, а всесвітньо поширене. Згадаємо деяких найповажніших персон.

Мова, звісно, не про таких спортивних "маестро", як Великий глава КНДР Кім Чен Ир, який одного разу на відкритті гольф-клубу вперше в житті взяв ключку – і одразу вразив 11 лунок поспіль! (Так написали північнокорейські ЗМІ, які також запевнили, що це досягнення буде закарбоване у Книзі рекордів Гіннесса.) І мова не про "дзюдоїста" Путіна, "бейсболіста" Чавеса чи "багатоборця" Бердимухамедова…


Джордж Веа на "президентському троні"

Зал спортивної слави

  • Джордж Веа – чинний президент Ліберії, в минулому – легендарний футболіст національної збірної і кількох європейських топклубів. Найкращий гравець світу за версією ФІФА (1995).
  • Арнольд Шварценеггер – колишній губернатор американського штату Каліфорнія (керував 8 років), а також – титулований бодібілдер і кіноактор.
  • Мензіс Кемпбелл – колишній лідер партії Ліберальних демократів Великобританії та відомий легкоатлет збірної, учасник Олімпіад і рекордсмен країни.
  • Дана Рейзнієце-Озола – чинна міністерка фінансів Латвії, раніше – депутатка Сейму і міністерка економіки, шаховий гросмейстер – багаторазова чемпіонка і призерка першостей світу і Європи серед дівчат.
  • Вікторія Чміліте-Нільсен – депутатка Сейму Литви, шаховий гросмейстер – чемпіонка і триразова віцечемпіонка Європи.

Зверніть увагу Рада заборонила депутатам мати в підпорядкуванні близьких людей: що це означає

Але найбільше спортсменів у політиці традиційно має Росія.

Хто був депутатом Держдуми Росії?

Перерахуємо лише відомих суперзірок – чемпіонів світу і Олімпіад:

  • Микола Валуєв, бокс
  • Олексій Воєвода, бобслей
  • Валерій Газзаєв, футбол (до речі, екстренер київського "Динамо")
  • Володимир Драчов, біатлон
  • Світлана Журова, коньки
  • Аліна Кабаєва, художня гімнастика
  • Олександр Карелін, боротьба
  • Анатолій Карпов, шахи
  • Павло Колобков, фехтування
  • Ірина Родніна, фігурне катання
  • Марат Сафін, теніс
  • Владислав Третяк, хокей
  • В’ячеслав Фетісов, хокей
  • Світлана Хоркіна, спортивна гімнастика
  • Сергій Чепіков, біатлон
  • Антон Шипулін, біатлон

Практичної користі від більшості таких "показушних" діячів небагато, але в імперій – свої резони. Таким чином підтримується ще радянський культ – "у спорті ми попереду планети всієї", а тому "найкращі спортсмени повинні представляти народ у владі". До речі, з аналогічною метою до Державної Думи Росії беруть космонавтів.