Їм не завжди вдавалося вгамувати полум’я. Якось пожежа в місті тривала цілий тиждень - за цей час згоріли і ратуша, й університет, ще й театр.
Тож уже в середині 19 століття у Львові, крім відер з водою, люди почали застосувати висувні драбини на колесах та пожежний рукав, який привезли з Трієсту. У лютому 1851 було вирішено набирати до корпусу вогнеборців - інспектора, двох керівників помп, чотирьох командирів підрозділів, 40 пожежників і ще 20 чоловіків зі сторожі міста.
Взявши приклад із Берліна, Гамбурга, Бремена в лютому 1899 року у Львові вирішили спорудити будівлю центральної пожежної станції міста, що на вулиці Підвальній. Будівлю урочисто освятили 22 червня 1901 року.
Крім пожежників, тут розмістили станцію швидкої допомоги, міську телефонну станцію, бюро міського хіміка, міських водогонів, стайні для шести коней з возами, аби ті вивозили сміття. А ще в середині були чотири помпи системи Кнауста, висувна драбина та бочковози.