“Є таке поняття в науці - незримий коледж. Це певне коло людей, які визначають певні цінності і вони знають, хто є хто, хто що важить насправді. Що стосується премії Стуса, її якраз визначає оцей незримий коледж в Україні, тобто коло людей, які краще, глибше за інших розуміють, що до чого, і що буде попереду”, - каже правозахисник, лауреат премії ім. В.Стуса. Євген Захаров.
Ірина Жиленко книгу спогадів "Хомо феріенс", за яку отримала премію, присвятила поетам-60-сятникам.
“Василь Стус, він був такий насмішкуватий, гострий і я його боялась. Я намагалась так якось, щоб він мене не помітив, бо він завжди якось піджартовував з мене”, - каже поетеса, лауреат премії ім. В.Стуса Ірина Жиленко.
“Світло в кінці тунелю завжди є, коли воно є в серці і завжди добре живеться, коли є дух в людини, і ми не можемо корелювати життя людини з її матеріальними статками, вона носить ім'я поета, який працював кочегаром в найкращу пору свого життя”, - каже дисидент, ініціатор заснування премії ім. В.Стуса Євген Сверстюк.
Сьогодні Премію Василя Стуса творча інтелігенція називає чи не єдиною в країні не скоспроментованою.
“Відсутність на цій сцені під час нагородження представників нинішньої влади, я думаю лише піднімає ціну цієї премії, тому що ми бачили як зусиллями влади фактично скопроментовано звання Героя України, скопроментовано національну премію імені Тараса Шевченка через це в даному випадку, коли збирається громадськість з власної волі, я думаю, що це якраз є найвищим виявом громадянської свідомості”, - каже історик, лауреат премії ім. В.Стуса Володимир В’ятрович.
20-й рік поспіль церемонія вручення відбувається на так зване свято Різдвяних Василів, яке отримало свою назву на честь дня народження 60-десятників: Стуса, Симоненка, Чумака та Елан-Блакитного.