Вже кілька тижнів ситуація на цьому блокпосту не міняється: вдень обстріли, вночі – ще більші обстріли. Кілька днів тому снаряд від САУ ліг за кілька метрів від бліндажів.
Умови їхнього життя вкладаються в класичні воєнні норми – бліндажі, вода з річки, бо коли обстріли не дозволяють привезти її з села, сухпайки у вигляді тушонки та домашня консервація від волонтерів.
Хлопці вміють добре готувати гарячі страви, та останнім часом їм не до того. Кудись зникло відчуття голоду. Вони втомлені. Не фізично, радше морально. Місцеве населення, одурманене російською пропагандою, здебільшого не підтримує Україну. Хлопці стомлені, але незламані.
Днями хлопців мають перевести зі "Сталінграду" на інші позиції. Їм сумно розлучатися, бо стали братами, а родичання за таких умов сильніше кровних зв'язків. І бліндажі, турботливо облаштовані, стали майже домівкою. Та вони військові і мають виконувати накази.