У Радянській імперії 23 лютого було одним з головних свят та мало статус "скрєпи". Незалежна Україна з великими складнощами, але відмовилась від такого спадку "руського миру". Для цього Росія мала напасти на нас і показати наочно – що це за "защітнікі отєчєства". Що це за свято та чому воно не є українським – читайте далі.

Читайте також 23 лютого: прихована ганьба Радянського Союзу

Історія виникнення

Вперше почала відзначати 23 лютого як "День Червоної Армії" у 1922 році. Відправною точкою стали події 23.02.1918 року, коли швидкома зібрані загони більшовиків вступили в бій з німецькою армією, що наступала на столицю – Петроград. Бої ці завершились повним фіаско – "червоноармійці" були розгромлені та почали масово тікати, дезертирство набуло катастрофічних масштабів та спровокувало істерику у очільника більшовиків Леніна. Він у статті з промовистою назвою "Важкий, але необхідний урок" констатував страшний розгром.

Болісно-ганебні повідомлення про відмову полків тримати позиції, про відмову захищати навіть Нарвську лінію, про невиконання наказу знищити все і вся при відступі; не говоримо вже про втечу, хаос, безрукість, безпорадність, нехлюйство (...) У Радянській республіці немає армії,
– Ленін про дебют "Червоної Армії" 23 лютого 1918 року.

Ганебні поразки у боях з німцями змусили більшовиків капітулювати та погодитись на перемир’я на умовах німців у Бресті. Ганьба згодом перетворилась на стратегічну перемогу, адже більшовики зберегли владу та виграли час і згодом повернули втрачене після поразки Німеччини на Західному фронті.

Ці нюанси в СРСР замовчували, а згодом взагалі переписали історію під себе – незабаром бої 23 лютого 1918 року вже подавались як перші перемоги під Псковом і Нарвою взагалі-то непереможно "Червоної Армії". І лише в кінці 1980-х почали з’являтись дослідження, в яких історики та публіцисти наважились розповісти правду. Для багатьох це було шоком.

До теми День рідної мови: чому боротьба за українську ще не закінчилася

День радянських чоловіків

Для мілітарної держави, де існував культ армії та взагалі культ війни, 23 лютого стало надзвичайно важливим днем і навіть "скрєпою". Так було 50 років, але у 1980-і день вже радянської армії еволюціонував у день радянських чоловіків і став чоловічим аналогом 8 березня – міжнародного жіночого дня.

Тоді ж став масовим ритуал подарунків для чоловіків. Оскільки люди жили небагато й вибір подарунків в умовах соціалістичної економіки був обмежений, з’явився традиційний набір на 23 лютого – шкарпетки, одеколон або крем для гоління.

Читайте також День державного герба України: історія тризуба та сьогодення символу країни

Лихі 90-і

Після розвалу СРСР це "свято" як спадок перейшло до нових незалежних держав, що у своїй більшості так і залишились реліктами радянських часів. Громадяни цих держав вперто не хотіли відмовлятись від спадщини держави, якої вже нема. Злиденні 90-і стали в їх уяві не наслідком логічного фіналу радянської імперії, а невдалим експериментом нових еліт, який зруйнував "щасливе радянське життя" з ковбасою по 2-20 та пломбіром по 30 копійок. Одним з втілень цієї ностальгії довгий час залишалось 23 лютого. Так було в Росії, так було й в Україні.

Знову "скрєпа"

У "ситі 2000-і" до Росії потекли нафтодолари та держава зі столицею у Москві згадала про свої імперські амбіції. РФ почала активно вкидати шалені гроші в армію та пропаганду. Знову активізувались “скрєпи” і культ війни як органічні складові концепції "руського миру". Одним з його проявів поряд з так званим "Побєдобєсієм" стало 23 лютого – тепер під назвою "День захисників Вітчизни", російською – "Отєчєства".

Україна доволі довго йшла в російському фарватері – на українських телеканалах постійно транслювали російські військові концерти до 23 лютого, а "95 Квартал" знімав власні, пісня "Офіцери, офіцери" переможно лунала всюди – від Ужгорода до Луганська. Російська пропаганда не заперечувала, щоб в Україні й надалі вважали це “свято” днем чоловіків та всебічно цьому спряла.

Чому в Україні ще досі святкують "23 лютого":

23 лютого тривалий час було державним святом в Україні й називалось "Днем захисника Вітчизни". У 1991 році від нього спробували відмовитись, адже воно не мало стосунку до нової держави – днем народження сучасного українського війська є 6 грудня, втім, з "23 лютого" не боролись, а в 1999 році президент Кучма взагалі надав йому статус державного.

Читайте також День початку окупації Криму: як змінився український півострів за 7 років

Лише у 2014 році – вже після нападу Росії на Україну, втрати Криму та частини Донбасу президент Порошенко скасував указ Кучми та проголосив, що День захисника України має святкуватись не на умовах окупантів і не за їх версією історії. Так Україна отримала свято своїх власних захисників – 14 жовтня, на Покрову.

Нині в умовах російської військової агресії, що триває, нема жодних підстав святкувати день окупаційної армії. А шкарпетки українські чоловіки можуть придбати собі й самі.