80 років були зниклими безвісти: у Німеччині знайшли захоронення українських солдатів

Родичів двох солдатів вже знайшли. Очільник МЗС України Дмитро Кулеба написав, що розкопки триватимуть до березня 2022 року, адже є багато неідентифікованих решток.

До теми "Ми не співпрацюємо з окупантами": Львів не віддасть рештки агента НКВС, попри рішення суду

У Німеччині виявили рештки трьох українських солдатів

Україна ніколи не кидає своїх. Ні живих, ні мертвих – МЗС знайшло солдатів з України, яких 80 років вважали зниклими безвісти– написав Дмитро Кулеба.

Міністр розповів, що це місце поховання неподалік Бремену, що на півночі Німеччини, було відоме серед місцевих як "російське кладовище". Хоч очільник МЗС пояснив, що насправді воно радянське з часів Другої світової війни.

У 2021 році там почалась підготовка допромислового будівництва. Коли українські дипломати у Генеральному консульстві України в Гамбурзі про це дізнались, то добилися його зупинки та початку археологічних розкопок.

Для цього з України у серпні 2021 року вирушили п'ять українських студентів-археологів з Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом кандидатки історичних наук Тетяни Пастушенко. Саме вони виявили перші знахідки.

З'ясувалось, що під Бременом були поховані три українські солдати, які фактично 80 років вважалися зниклими безвісти:

• Іван Пастернак, 1908 року народження;
• Сергій Селик (Зелик) з Київської області, 1921 року народження;
• Микола Ковальчук з Волині, 1915 року народження.

Відомству вдалось знайти родичів Івана та Сергія, натомість рідних Миколи ще шукають. Донька Івана Патернака Марія Іванівна та його 3 внуків живуть у Львові. Дмитро Кулеба розповів історію життя Івана:

• 8 червня 1941 року чоловіку виповнилося 33 роки;
• до армії він працював кравцем;
• коли 22 червня 1941 року Третій рейх напав на радянський союз, Івана мобілізували, він потрапив у полон, а згодом – відправили до Німеччини;
• рідні втратили з ним зв'язок і не знали про його долю, адже отримали коротку звістку: "пропав безвісти".

Дмитро Кулеба наголосив на важливості цієї історії:

• по-перше, ми повертаємо Україні Україну, нашу історію і нашу пам'ять;
• по-друге, перевертаємо громадську думку в Німеччині та ламаємо російський міф про те, що все "радянське" – це "російське", а відповідно, і всі хибні трактування про росіян як єдину "жертву" нацистської Німеччини, перед якою є "особлива відповідальність".

Останні подібні випадки в Україні та світі

• У Львові в 1960 році перепоховали рештки агента НКВС Миколи Кузнєцова. У жовтні 2021 року касаційний адмінсуд ВСУ зобов'язав виконком Львівської мерії дозволити перепоховання його решток в Росії. Та мер Львова Андрій Садовий заявив, що міськрада не співпрацюватиме з окупантами.
• У жовтні 2021 року в Китаї група археологів дослідила скам'янілі фрагменти людських черепів. Одній зі знахідок близько 32 тисяч років.
• На початку 2022 року в Саудівській Аравії виявили гробниці, віком понад 10 тисяч і вони сконцентровані й своєрідні "поховальні алеї".

Фрагмент публікації Дмитра Кулеби

Україна ніколи не кидає своїх. Ні живих, ні мертвих – МЗС знайшло солдатів з України, яких 80 років вважали зниклими безвісти. Це історія кількох українців, серед яких Іван Пастернак і його сім'я.
8 червня 1941 року Іванові виповнилося 33 роки. До служби в армії він працював кравцем. 22 червня 1941 року Третій рейх напав на СРСР, і всю територію України накрив морок Другої світової війни. Іван був мобілізований, потрапив у полон, а згодом його відправили до Німеччини. Рідні нічого не знали. Вони втратили з ним зв'язок і не знали про його долю. Як і сотні тисяч інших сімей, після війни вони отримали коротку звістку: "Пропав безвісти".

Крім Івана Пастернака, ми вже знайшли ще двох українських воїнів, Сергія Селика (Зелика), уродженця Київської області 1921 року народження та Миколу Ковальчука 1915 року народження з Волині. Родичів Сергія спільними зусиллями з музеєм вже вдалося знайти, а родичів Миколи ще шукаємо.

Ми обов'язково забезпечимо гідне вшанування українців та інших військовополонених, рештки яких можуть бути виявлені у ході розкопок. Ми продовжимо вимагати належного визнання і вшанування їхньої жертви на міжнародному рівні.