Родичів двох солдатів вже знайшли. Очільник МЗС України Дмитро Кулеба написав, що розкопки триватимуть до березня 2022 року, адже є багато неідентифікованих решток.
До теми "Ми не співпрацюємо з окупантами": Львів не віддасть рештки агента НКВС, попри рішення суду
У Німеччині виявили рештки трьох українських солдатів
Україна ніколи не кидає своїх. Ні живих, ні мертвих – МЗС знайшло солдатів з України, яких 80 років вважали зниклими безвісти,
– написав Дмитро Кулеба.
Міністр розповів, що це місце поховання неподалік Бремену, що на півночі Німеччини, було відоме серед місцевих як "російське кладовище". Хоч очільник МЗС пояснив, що насправді воно радянське з часів Другої світової війни.
У 2021 році там почалась підготовка допромислового будівництва. Коли українські дипломати у Генеральному консульстві України в Гамбурзі про це дізнались, то добилися його зупинки та початку археологічних розкопок.
Для цього з України у серпні 2021 року вирушили п'ять українських студентів-археологів з Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом кандидатки історичних наук Тетяни Пастушенко. Саме вони виявили перші знахідки.
Студент виявив жетон Івана Пастернака / Фото з фейсбуку Дмитра Кулеби
З'ясувалось, що під Бременом були поховані три українські солдати, які фактично 80 років вважалися зниклими безвісти:
- Іван Пастернак, 1908 року народження;
- Сергій Селик (Зелик) з Київської області, 1921 року народження;
- Микола Ковальчук з Волині, 1915 року народження.
Відомству вдалось знайти родичів Івана та Сергія, натомість рідних Миколи ще шукають. Донька Івана Патернака Марія Іванівна та його 3 внуків живуть у Львові. Дмитро Кулеба розповів історію життя Івана:
- 8 червня 1941 року чоловіку виповнилося 33 роки;
- до армії він працював кравцем;
- коли 22 червня 1941 року Третій рейх напав на радянський союз, Івана мобілізували, він потрапив у полон, а згодом – відправили до Німеччини;
- рідні втратили з ним зв'язок і не знали про його долю, адже отримали коротку звістку: "пропав безвісти".
Дмитро Кулеба наголосив на важливості цієї історії:
- по-перше, ми повертаємо Україні Україну, нашу історію і нашу пам'ять;
- по-друге, перевертаємо громадську думку в Німеччині та ламаємо російський міф про те, що все "радянське" – це "російське", а відповідно, і всі хибні трактування про росіян як єдину "жертву" нацистської Німеччини, перед якою є "особлива відповідальність".
Останні подібні випадки в Україні та світі
- У Львові в 1960 році перепоховали рештки агента НКВС Миколи Кузнєцова. У жовтні 2021 року касаційний адмінсуд ВСУ зобов'язав виконком Львівської мерії дозволити перепоховання його решток в Росії. Та мер Львова Андрій Садовий заявив, що міськрада не співпрацюватиме з окупантами.
- У жовтні 2021 року в Китаї група археологів дослідила скам'янілі фрагменти людських черепів. Одній зі знахідок близько 32 тисяч років.
- На початку 2022 року в Саудівській Аравії виявили гробниці, віком понад 10 тисяч і вони сконцентровані й своєрідні "поховальні алеї".
Фрагмент публікації Дмитра Кулеби
Україна ніколи не кидає своїх. Ні живих, ні мертвих – МЗС знайшло солдатів з України, яких 80 років вважали зниклими безвісти. Це історія кількох українців, серед яких Іван Пастернак і його сім'я.
8 червня 1941 року Іванові виповнилося 33 роки. До служби в армії він працював кравцем. 22 червня 1941 року Третій рейх напав на СРСР, і всю територію України накрив морок Другої світової війни. Іван був мобілізований, потрапив у полон, а згодом його відправили до Німеччини. Рідні нічого не знали. Вони втратили з ним зв'язок і не знали про його долю. Як і сотні тисяч інших сімей, після війни вони отримали коротку звістку: "Пропав безвісти".
Крім Івана Пастернака, ми вже знайшли ще двох українських воїнів, Сергія Селика (Зелика), уродженця Київської області 1921 року народження та Миколу Ковальчука 1915 року народження з Волині. Родичів Сергія спільними зусиллями з музеєм вже вдалося знайти, а родичів Миколи ще шукаємо.
Ми обов'язково забезпечимо гідне вшанування українців та інших військовополонених, рештки яких можуть бути виявлені у ході розкопок. Ми продовжимо вимагати належного визнання і вшанування їхньої жертви на міжнародному рівні.