Агропромисловий комплекс є однією з фундаментальних складників економіки України, і його роль значно зросла після 2022 року. Втім теперішня ситуація на Близькому Сході може суттєво вплинути на світовий агросектор, зокрема й український.

Йдеться не лише про вплив від здорожчання пального до рекордних показників, але й про скорочення постачань добрив Ормузькою протокою, через яку проходить до понад 40% всіх постачань карбаміді та фосфатних добавок. Треба врахувати й те, що ціни на ці речовини завжди були однією із ключових статей витрат у фермерській та сільськогосподарській економіці.

24 Канал дізнався, як саме ситуація на Близькому Сході може вплинути на українське сільське господарство, чи велика частка добрив до України постачається через Ормузьку протоку і які ризики це створює для вітчизняного аграрного сектору.

Попередження Всесвітньої продовольчої програми ООН, дослідників Міжнародного інституту досліджень продовольчої політики (IFPRI) та ринкових даних, зібраних S&P Global Energy, свідчать про те, що вплив від конфлікту поширюється за межі регіону не лише через зростання цін на пальне та порушення морських шляхів, але й через скорочення постачання добрив. А це все в загальному впливає на світове виробництво харчових продуктів.

Читайте також Росія вкрала 2 мільйони тонн зерна з України: куди його продають

Як відомо, через перекриття Ормузької протоки світовий шлях постачань добрив може скоротися орієнтовно на 33%, повідомляють в турецькому інформагентстві Anadolu Ajansı. Натомість в ще раніше в Reuters повідомлялося, що виробники добрив у Малайзії вже призупинили нові замовлення через перебої в ланцюгах постачання.

Зауважте! Основною сировиною для аміаку, з якого виготовляють азотні добрива, є блакитне паливо. За даними The Fertilizer Institute, країни Перської затоки прямо чи опосередковано забезпечують 49% світового експорту карбаміду, 30% аміаку і майже 50% світової торгівлі сіркою, що є ключовими компонентами для фосфатних добрив. Такі країни, як Катар, Саудівська Аравія, Бахрейн та Оман є великими експортерами сечовини, діамонійфосфату (DAP) та безводного аміаку.

Таким чином, проблеми на Близькому Сході щодо постачання та росту ціни на газ вже вплинули на вартість виробництва аміаку, зокрема і в Європі. Що цікаво, за оцінкою IFPRI, якщо збої в постачанні надалі зберігатимуться, це може вплинути на третину світової торгівлі добривами.

За даними аналітики ринку, йдеться у виданні Farmonaut, у лютому ціни на добрива були на такому рівні:

  • Карбамід – приблизно 580 – 700 доларів за тонну,
  • DAP – близько 630 – 780 доларів за тонну,
  • Калійні добрива – приблизно 525 – 720 доларів за тонну,
  • Аміачна селітра – орієнтовно 550 – 700 доларів за тонну.

Нагадуємо! Ще у перший тиждень березня, після початку операції США та Ізраїлю проти Ірану, ціни на сечовину на Близькому Сході закрилися на позначці 590 доларів за тонну, що на 90 доларів більше, ніж тижнем раніше.

Заступник голови Всеукраїнської агарної ради Денис Марчук для 24 Каналу розповів, що вся ця ситуація з постачанням безпосередньо вплине і на український аграрний ринок, адже Україна є споживачем великої кількості імпортованих добрив.

Денис Марчук,

заступник голови Всеукраїнської агарної ради

Ще до великої війни у нас був присутній імпорт, а зараз ще й внутрішньо скоротилося їхнє виробництво, зокрема щодо азотних добрив. І власне те, що відбувається у світі через зростання цін впливає і на Україну.

Експерт з УКАБ Євген Барков для 24 Каналу заявляє, що оскільки газ є основною сировиною для синтезу азотних добрив, то кореляція між ціною на енергоносій та ціною кінцевого продукту є максимальною. Відтак витрати на добрива зросли в середньому на 27 – 29% в залежності від культури в порівнянні з 2025 роком: аміачна селітра – +37%, карбамід – +43%, КАС-32 – +54%.

Євген Барков,

координатор комітету операторів ринку добрив УКАБ

Водночас проблема з логістикою та скорочення вітчизняного виробництва аміачної селітри з 1,99 мільйона тонн у 2024 – 2025 роках до 1,016 мільйона тонн в сезоні 2025 – 2026 років через атаки ворога на інфраструктуру та відключення електроенергії призвели до нестачі аміачної селітри для весняної посівної кампанії до 190 тисяч тонн станом на початок березня 2026 року.

Зверніть увагу! За словами Баркова, основними постачальниками для карбаміду є Азербайджан та Туркменістан. Що стосується аміачної селітри, то основним логістичним хабом є Європейський Союз. А в питанні постачальників в пріоритеті залишаються Грузія та Болгарія.

Як пояснює економіст Іван Ус в розмові з 24 Каналом, найперше на що варто звернути увагу – це карбамід (сечовину). Серед основних постачальників цього добрива є Оман та Саудівська Аравія.

Iван Ус,

Головний консультант у Національному інституті стратегічних досліджень, кандидат економічних наук

Втім це більше проблема інших країн, аніж України, адже країни Затоки не є основними постачальниками добрива для нас.

Таким чином, на думку Уса, перебої з постачанням добрив поки не матимуть для України критичного впливу, але глобальний дефіцит може змінити загалом світовий ринок добрив. А це вже означатиме ризики й для України.

Такий погляд і в Марчука, який додає, що попри те, що Україна напряму не закуповує добрива на Близькому Сході, глобальні коливання цін усе одно впливають на наш ринок, бо ми є його частиною.

Незалежно від того, де Україна купує добрива – у Європі чи Центральній Азії – їхня вартість зростає через скорочення пропозиції при стабільно високому попиті. Додатково на ціни тисне подорожчання газу, який є основною сировиною для виробництва,
– зауважує пан Денис.

За словами Марчука, частка добрив у собівартості зерна залежить від напрямку культури. В середньому це може займати від 15% до 35%: собівартість ячменю може складати десь 15 – 20% азотних добрив, кукурудза – десь до 35%. Тобто вартість добрив є важливою складовою у формуванні ціни.

Втім наразі ціни на зерно фактично залишаються на тих позиціях, що й були раніше. Якщо дивитися на сьогодні по території реалізації зернової групи, то ми можемо бачити, що, наприклад, пшениця другого класу коштує в районі 11 тисяч гривень за тонну в порту, а кукурудза – десь 10,7 тисячі гривень,
– каже заступник голови ВАР.

Марчук пояснює, що ціни наразі не зростають через збільшення пропозиції. Проблеми з проходженням Ормузької протоки ускладнили експорт, тому частина зерна залишається на ринку.

І, наприклад, якщо раніше Україна постачала на цей напрямок близько 1,5 мільйона тонна зерна, то зараз його складніше продати. Через це доводиться шукати альтернативні ринки, що додатково збільшує пропозицію та стримує ціни.

Водночас зростають витрати на фрахт та страхування – і ці додаткові витрати лягають безпосередньо на товаровиробників,
– каже Денис Марчук.

Станом на 23 березня, середньозважені ціни закупівлі зернових та олійних культур на умовах CPT терміналів, передає Graintrade, становили:

  • Кукурудза – 10 431 гривня за тонну,
  • Пшениця 2 клас – 11 040 гривень за тонну,
  • Пшениця 3 клас – 10 659 гривень за тонну,
  • Соняшник – 31 550 гривень за тонну,
  • Соя – 20 400 гривень за тонну.

Цікаво! У січні закупівельна ціна на пшеницю 2 класу коливалася в діапазоні від 9 600 – до 10 600 гривень за тонну (CPT), йдеться на AgroPortal.

Ус заявляє, що частка української агропродукції в експорті до країн Близького Сходу не велика, але вона є. Наприклад, Ліван в окремі роки міг купувати до 90% пшениці з України. З точки погляду експорту для України, це непогані гроші.

Втім для нас не стільки втрата ринку експортерів карбаміду є проблемною, скільки втрата ринку збуду агропродукції, зокрема зернової та молочної продукції. Адже певна частка безумовно присутня для нас в регіоні, і це також слід мати на увазі,
– пояснює пан Іван.

Натомість Марчук зазначає, що ринок країн Близького Сходу не є ключовим для України, адже обсяги прямих постачань туди залишаються незначними. Водночас стратегічно важливими залишаються ринки Азії та Європи.

Для нас залишається преміальним ринок Азія у вигляді Китаю, а також Європейський Союз. Це стратегічні шляхи, які потрібно розвивати, і це ті ринки, які завжди мають попит,
– каже Марчук.

Варто також звернути увагу на ринок Африки, хоча він складніший через цінову конкуренцію з боку Росії та високу вартість логістики. Марчук пояснює, що Росія вдається до демпінгу цінами.

Що таке демпінг цінами: це навмисно встановлена нижча ціна на товар для того, щоб витіснити конкурентів та зайняти більшу частку ринку.

Але пан Денис зауважує, що попри це, африканський напрямок є доволі перспективним для аграріїв через зростання населення, і відповідно, попиту на продовольство.

Марчук наголошує, що якщо ситуація на Близькому Сході надалі затягуватиметься, то серед ризиків для України залишатиметься дорога сировина у вигляді мінеральних добрив та рекордна вартість палива, особливо дизпального.

Якщо ми зараз говоримо про конфлікт, який вже впливає на посівну, то під час збиральної кампанії, де так само застосовуються велика кількість техніки, а інколи навіть більше, аніж під час посіву, цей вплив може бути ще суттєвішим. Таким чином, якщо дизпальне буде таким же дорогим, як зараз, то безперечно здорожчає виробництво,
– каже пан Денис.

Інша проблема полягає у тому, що від продовження ситуації на Близькому Сході матиме вигоду лише Росія. За словами Івана Уса, перша серед трійки лідерів з експорту добрив, крім Оману та Саудівської Аравії, є Росія.

І якщо дві країни з цього списку випадають, то перша, тобто Росія, отримає найбільшу частку,
– запевняє Ус.

Про це говорить і Барков, який зазначає, що подорожчання азотних і фосфорних добрив сприятиме зростанню доходів Росії та зміцненню позицій як на західних ринках, так і в Азії.

Водночас у країнах, що дотримуються санкцій або запровадили високі імпортні мита на російські добрива – зокрема в ЄС та Україні – ціни зростатимуть ще більше. У таких умовах виникає ризик перегляду жорстких обмежень і мит на російські добрива в ЄС, наголошує координатор комітету операторів ринку добрив УКАБ.