Полон – не забутий: у Львові вкотре провели акцію на підтримку військових у неволі
- У Львові 14 червня відбулася акція на підтримку українських полонених, де рідні військових, ветерани та небайдужі вимагали дій для їх звільнення.
- Учасники акції, серед яких були звільнені з полону ветерани, ділилися свідченнями про жахи полону і наголошували на важливості пам'яті та активних дій для визволення полонених.
- Акція включала виступи, розповіді про зниклих безвісти, а також заклики до водіїв сигналити на підтримку полонених, завершуючи виконанням Державного гімну України.
У Львові 14 червня відбулася акція на підтримку українських полонених. Рідні військових, ветерани та небайдужі вимагали публічності та дій, аби визволити наших захисників із російського полону.
У центрі міста зібралися родичі, ветерани, митці та небайдужі, щоб нагадати: полон – не забутий, а боротьба за кожного триває, наголошує 24 Канал.
До теми Борись за них так, як вони боролися за тебе: чому важливо ходити на акції на підтримку полонених
Матері, дружини, діти та ветерани, які перебували у російських катівнях, ділилися болем і надією. Поряд – стенди з іменами та обличчями, символічні ілюстрації й наліпки, які роздавали всім охочим за донати на потреби бригади "Азов".
Біль і історія кожної родини, яка чекає. А чекати можна не лише рідних і близьких – чекання об'єднує сотні тисяч українців. Ми мусимо бути голосами тих, кого зараз катують, поки кожен з них не повернеться додому,
– сказала журналістка та культурна діячка Алевтина Швецова.
У своїй промові вона наголосила: байдужість – це злочин. Адже ми не можемо бути байдужими, коли в соцмережах ширяться світлини російських катувань, ці сліди залишаються на тілах наших героїв, коли за українську мову в полоні ладні вбити.
Це дуже боляче, але цей біль має трансформуватися в лють, яка сьогодні веде нас до дій. Пам'ять – це дія, свобода – це дія, гідне звання бути українцем чи українкою сьогодні – це теж дія,
– зазначає Алевтина Швецова.
Алевтина Швецова / Фото Анни Сікорської, 24 Канал
"Почесний полон" перетворився на 3 роки пекла
Учасники акції згадали річницю визволення Маріуполя 13 червня 2014 року. І парадокс у тому, що ті, хто обороняв місто у 2022 році, досі в полоні.
На запитання: "Хто у тебе в полоні?", ми відповідаємо: "У нас там усі". Ми досі не бачимо наших "азовців". Почесний полон, тривалістю кілька місяців, переріс у три роки пекла,
– наголосила Алевтина.
Серед присутніх були й ветерани, звільнені з полону, які власними свідченнями підтвердили жахи перебування в неволі. Один із них – Михайло Чапля з позивним "Южний". Він показав фотографію свого побратима Ігоря Хая, якому лише 23 роки. Ігор зараз важкопоранений і досі перебуває в полоні.
"Ми чекали обміну важкопоранених, але Ігоря там не було – бо він азовець. Сьогодні я тут, бо вижив. І тому мушу говорити про тих, хто там",
– сказав Чапля.
Михайло Чапля / Фото Анни Сікорської, 24 Канал
"Зниклий безвісти" – не просто статус
Учасники заходу нагадали, що серед полонених – не лише військові, а й цивільні. А статус "безвісти зниклий" – це постійна тривога, очікування і надія.
Це не просто статус. Це безсонні ночі матерів. Це дитина, яка питає: "А коли тато повернеться?". Це дружина і мати, яка не дозволяє собі оплакувати, бо ще є надія. І ця надія сильніша за все",
– поділилася дружина безвісти зниклого воїна.
Дружина зниклого безвісти воїна / Фото Анни Сікорської, 24 Канал
Дія заради пам'яті
Після виступів учасники акції вишикувались по обидва боки тротуарів біля пам'ятника Тарасові Шевченка. В руках – плакати, гасла, імена тих, хто досі у полоні. Люди зверталися до водіїв, закликаючи сигналити, аби ще гучніше пролунала правда про полонених.
На завершення всі знову зібралися біля підніжжя пам'ятника й разом виконали Державний гімн України – як акт незламності, пам'яті та віри в повернення кожного нашого героя та героїні додому.
Акція на підтримку військовополонених у Львові / Фото Анни Сікорської, 24 Канал