Німецький уряд провадив політику приєднання австрійських територій ще задовго до початку Першої світової війни. Угоду про взаємодопомогу у випадку нападу Російської імперії країни підписали ще у 1879 році.
Читайте також Змінили один диктаторський режим на інший: чим закінчилась кривава Кубинська революція
Коли країни почали прагнути до об'єднання
Через деякий час, у 1891 році, Австро-Угорщина та Німецька імперія утворили "Пангерманський союз", який за 3 роки змінив свою назву на "Загальнонімецький союз". Він проіснував до початку Другої світової війни й був спрямований на об'єднання усього німецького співтовариства та боротьбу проти національних меншин.
Прагнення до об'єднання 2 країн після Першої світової війни були помітні по обидва боки кордону. Проте такі дії були заборонені укладеними у 1919 році Версальським і Сен-Жерменським мирними договорами.
Підписання Версальського мирного договору / Фото Імперського воєнного музею
Окрім того, ще через 3 роки було прийнято Женевський протокол, який забороняв аншлюс навіть у формі економічного союзу держав.
Що відомо про збірник "Проблема аншлюсу"
Ідея анексії закордонних територій не покидала німецький уряд. У 1927 році в Німеччині було видано збірку під назвою "Проблема аншлюсу". Вона містила карту з підписом "Національні німецькі землі в минулому та сучасності".
До так званої "серединної Європи" на карті входили: Німеччина, Австрійська Республіка, значна частина Чехословацької Республіки, південна Польща, територія Познані й Данциґський коридор, італійський Тіроль, Голландія, частина Швейцарії, Бельгії та Королівства Угорщина, західні землі Королівства Румунія та північна Італія.
До теми Врятував десятки тисяч євреїв: як Радянський Союз приховував відомості про Рауля Валленберга
Далі у збірнику було зазначено, що вирішення питань щодо історії Німеччини дуже загострилося і тільки твердість позиції може забезпечити внутрішню єдність Центральної Європи проти тиску держав Заходу та Сходу.
Також наголошувалося на тому, що територія німецького заселення поширюється далеко за межі кордонів Німеччини – по усій території Центральної Європи.
Хто виступав проти створення союзу
Наступна спроба об'єднати Австрію та Німеччину відбулася у 1931 році. Тоді було оголошено створення митного союзу. Австрійський канцлер Шобер із німецьким міністром закордонних справ Курціусом вже навіть встигли підписати угоду про єдиний митний закон і ліквідацію митного кордону.
Йоганн Шобер / Фото Wikiwand
Проте Франція та Англія, не зволікаючи, рішуче виступили проти створення союзу. Тоді питання висунули на розгляд Ліги Націй, яка передала його до Постійного міжнародного трибуналу. Відтак країнам довелося відмовитися від ідеї такого об'єднання.
Яку роль в об'єднанні відіграв Муссоліні
До намагання реалізувати аншлюс повернувся вже Адольф Гітлер. У 1934 році німецькі та австрійські нацисти організували спробу державного перевороту. Під час цього було вбито канцлера Австрії та прихильника її незалежності Енгельберта Дольфуса. Так звані протестувальники та збройні загони нацистів у низці міст вимагали аншлюсу.
На ці події відреагував італійський диктатор Беніто Муссоліні. Він наказав мобілізувати на альпійському перевалі Бреннер, який розташований на кордоні Італії та Австрії, 4 військові дивізії.
Беніто Муссоліні / Фото AFP
Сам Муссоліні негайно прокоментував вбивство австрійського канцлера, засудивши дії Гітлера.
Німецький канцлер не раз давав обіцянку поважати незалежність Австрії, але події останніх днів з усією очевидністю показали, чи має намір Гітлер дотримуватися своїх слів перед Європою. Не можна підходити зі звичайними моральними мірками до людини, яка з таким цинізмом зневажає елементарні закони порядності,
– заявляв Муссоліні.
Водночас диктатор сповістив про готовність італійців допомогти австрійському уряду.
Муссоліні налагодив відносини з Гітлером
Війна з Італією не входила у плани Гітлера, тож державний переворот і анексію Австрії йому довелося на деякий час відкласти. Вже наступного року Німеччині вдалося налагодити свої відносини з Італією. У 1935 році італійська держава розпочала війну проти Ефіопії.
Агресію Муссоліні засудили всі члени Ліги Націй і ухвалили рішення бойкотувати італійські товари. Водночас політику Муссоліні підтримав уряд Німеччини, а в травні 1936 року Гітлер надіслав диктатору листівку з привітанням щодо його перемоги у війні.
Беніто Муссоліні та Адольф Гітлер / Фото AFP
Гітлер наважився на рішучі дії
Попри те, що з цього часу відносини Муссоліні та Гітлера налагодилися, італійський диктатор ще декілька років не визнавав ідею аншлюсу. Однак коли Гітлер впевнився, шо жодна з країн Європи не підтримає війну Італії проти Німеччини через австрійське питання, він наважився на рішучі дії.
Вже 12 лютого 1938 року у Зальцбурзі відбулася зустріч Гітлера з австрійським Канцлером Куртом фон Шушніґом і міністром закордонних справ Австрії Ґвідо Шмідтом. Він вимагав від канцлера переконати президента Вільгельма Мікласа допустити до влади австрійських нацистів. Водночас Гітлер висунув ультиматум, що у разі відмови від запропонованих ним умов, через 3 дні Німеччина розпочне збройний конфлікт на їхній території.
Відразу після зустрічі Гітлер наказав зосередити на кордоні з Австрією війська, щоб зімітувати серйозність своїх намірів. Такий план спрацював. Президент Австрії здав свої позиції в останній день відведеного Гітлером терміну.
Читайте також Конфлікт між Індією та Пакистаном: цікаві факти про незавершене криваве протистояння
Для того, щоб виконати умови угоди, австрійський уряд був змушений амністувати нацистів, враховуючи й тих, кого звинувачували у вбивстві канцлера Енгельберта Дольфуса. Окрім того, на посаду Міністра безпеки було призначено нациста й прихильника аншлюсу Артура Зейсса-Інкварта. Невдовзі канцлер Шушніг зробив спробу завадити анексії Австрії й оголосив плебісцит.
Він сподівався, що змінити хід подій зможуть австрійці, які не підтримають під час голосування втрату незалежності. Гітлер відреагував миттєво, погрожуючи військовим вторгненням. Щоб довести свою рішучість, він, не чекаючи на відповідь, 12 березня наказав ввести війська до Австрійської Республіки. Цього разу державний переворот був успішний. Шушніг був змушений скасувати плебісцит і подати у відставку.
Коли відбувся аншлюс
Новим канцлером, попри опір президента Австрії, було призначено Артура Зейсса-Інкварта. Вже наступного дня після військового вторгнення Німеччини було оприлюднено закон, який включав Австрійську Республіку до Третього Рейху.
Гітлер оголошує аншлюс / Фото German Federal Archive
Майже через місяць, а саме 10 квітня 1938 року, під ретельним контролем нацистів на території Австрії відбувся референдум. Якщо вірити його даним, 99,73% австрійців проголосували за приєднання держави до Третього Рейху.
Попри те, що Німеччина серйозно порушила Версальський та Сен-Жерменський мирні договори, ні Велика Британія, ні Франція рішуче не виступили проти анексії. Протест у зверненні до Ліги Націй висловили лише Радянський Союз і Мексика.
Австрія відновила незалежність
Завдяки аншлюсу під контроль нацистської Німеччини перейшли важливі австрійські компанії, озброєння та армія. Окупація тривала до 1945 року, коли врешті відбулося вигнання нацистів і Австрія відновила свою незалежність.
Анексію Австрії було визнано актом агресії і засуджено під час Нюрнберзького процесу. Щоб запобігти повторенню історії, 15 травня 1955 року у Відні підписали Державний договір, який заборонив приєднання Австрійської Республіки до Німеччини.