Військовий експерт Павло Нарожний в ефірі 24 Каналу пояснив, що проблема Росії не зводиться лише до кількості засобів протиповітряної оборони. За його словами, по російській системі б'ють одразу кілька факторів, і кожен із них відкриває для України нові можливості.
Дивіться також Путін хоче завершити війну до кінця року: Bloomberg розкрив умови диктатора
Як Україна прориває російську ППО?
Російська протиповітряна оборона не справляється з такими атаками насамперед через їхній масштаб. Нарожний пояснив, що Україна останнім часом запускає по кілька сотень дронів за один удар, і навіть російські джерела після атаки на Московську область писали про нібито 500 збитих цілей, а це означає, що загальна кількість безпілотників була ще більшою.
Важливо! 18 травня 2026 року Володимир Зеленський заявив, що за останні місяці Росія втратила близько 10% нафтопереробки, а частина нафтових компаній уже змушена зупиняти свердловини. За словами президента, це один із найболючіших наслідків українських далекобійних ударів, бо для Росії втрата видобутку й переробки б'є і по доходах бюджету, і по здатності далі фінансувати війну. На цьому тлі Україна продовжує атаки по ключових об'єктах: 15 травня був уражений Рязанський НПЗ, а в ніч проти 17 травня під удар потрапив і Московський НПЗ.
Окрема проблема для Росії в тому, що в одному нальоті поєднують різні типи дронів. У пресрелізі Генштабу після однієї з атак прямо згадували FP-1 і "Барс", а така комбінація змушує ППО одночасно працювати по цілях із різною швидкістю та різними можливостями.
З великою ймовірністю саме ці дешеві дрони використовують для того, щоб перенаситити системи ППО. Тобто вони йдуть по одному маршруту, їх збивають 70 – 80%. А потім, після того, як були перевантажені їхні системи ППО, йдуть швидші дрони,
– пояснив Нарожний.
За такої тактики перша хвиля фактично виснажує російську оборону, а далі по цілі вже працюють інші засоби. Через це навіть велика кількість систем ППО не дає Росії гарантії, що вона зможе закрити об'єкт від удару.
Де в Росії справді є щільна ППО?
Нарожний пояснив, що Росія не може однаково щільно прикрити всю свою територію, навіть якщо створює таке враження в публічних заявах. Найбільше засобів протиповітряної оборони вони тримають навколо Москви, Калінінграда, Петербурга і на тимчасово окупованих територіях України, а в глибині Росії ця система вже не виглядає такою насиченою.
До слова! Foreign Policy пише, що Україна дедалі більше зміщує акцент із виснажливих фронтових боїв на далекобійні асиметричні удари по військових, енергетичних і логістичних об'єктах у глибині Росії. Така тактика вже дає результат: вона послаблює один із головних фінансових ресурсів Кремля, ускладнює роботу російського ВПК і тисне на здатність Росії продовжувати наступ. На думку західних аналітиків, це не лише шкодить російській економіці, а й поступово посилює позиції Києва перед можливими переговорами.
Через це удари по віддалених об'єктах стають для них окремою проблемою. Коли атака йде на цілі, розташовані далеко від ключових політичних і військових центрів, росіянам часто просто нічим закривати весь маршрут і сам об'єкт так щільно, як вони хотіли б.
Вглиб території Росії у них засобів ППО банально немає. Тобто їх там одиниці. Тому НПЗ горіли й будуть далі горіти. Тут жодного сумніву в цьому немає,
– пояснив Нарожний.
Це і створює для України простір для ударів по нафтовій інфраструктурі та інших важливих цілях. Окрему перевагу Україні дає і розташування частини російських нафтопереробних заводів. Нарожний звернув увагу, що об'єкти в глибині території можна прикривати кількома лініями оборони, тоді як навколо заводів на узбережжі таку систему вибудувати значно важче.
Він навів як приклад Усть-Лугу і Туапсе, де море саме по собі звужує можливості для захисту. Через це навколо таких цілей у найкращому разі можна створити одне кільце оборони, і прорвати його значно простіше, ніж на підступах до об'єктів, розташованих далеко від узбережжя. Така географія робить частину російської нафтової інфраструктури помітно вразливішою навіть за наявності ППО.
Що відомо про удари по російській нафтопереробці?
У ніч на 22 травня Сили оборони України атакували Ярославль, де ймовірною ціллю став НПЗ "Славнефть-ЯНОС". Зеленський наголосив, що об'єкт розташований приблизно за 700 кілометрів від української території, і назвав такі удари справедливим поверненням війни додому, в Росію. Цей завод входить до найбільших у країні, а сама атака стала продовженням курсу на удари по нафтопереробці та експортній інфраструктурі Росії.
Після атаки 20 травня один із найбільших російських НПЗ – "Нижньогороднафтооргсинтез" компанії "Лукойл" – частково зупинив роботу. За даними Reuters, на підприємстві зупинилась установка первинної переробки АВТ-6, яка забезпечує понад половину всього перероблення заводу. Через це різко скорочуються обсяги виробництва, а удар по NORSI став ще одним прикладом того, як атаки по великих НПЗ напряму б'ють по паливному сектору Росії.
У Кремлі на цьому тлі почали просувати нове пояснення ударів по російській території, мовляв, за ними стоїть не лише Україна, а й Захід. Андрій Ткачук пояснював, що так Москва намагається приховати дві проблеми одразу: провали власної ППО та зростання українських можливостей для ударів углиб Росії. За його словами, цей наратив потрібен і для внутрішньої аудиторії, і для зовнішнього тиску на партнерів України, щоб спробувати обмежити подальші атаки по російських НПЗ та інших важливих об'єктах.