Останні союзники Кремля відхрещуються від Росії. На Заході бачать, як Україна поступово переходить до потужної військової активності всередині Росії. Натомість США все менше переймаються через можливу ескалацію та використання росіянами ядерної зброї.

До теми Путін заговорив про превентивний ядерний удар і хоче внести його у військову доктрину Росії

Вибухи в глибині Росії створюють для Путіна нову проблему, на яку в нього немає відповіді. З таким заголовком вийшла стаття у CNN. Твердження Москви про атаку українських безпілотників по двох російських авіабазах вчергове порушило гаряче питання про ескалацію війни.

Усі припущення росіян, що вони можуть безкарно завдавати удари стратегічними бомбардувальниками по Україні, перебуваючи за сотні кілометрів від кордону, пішли прахом. При цьому, не важливо чи дійсно це було зроблено за допомогою українських безпілотників далекої дії, чи якимось іншим способом. Очевидно, що військова машина Росії працює далеко не так, як її тривалий час рекламували.


Удар по аеродрому в Курській області Росії / фото AP

Україна наразі не підтвердила, але й не спростувала причетність до цих вибухів, дотримуючись політики офіційного мовчання, щодо атак на російську територію або окупований Крим. Від наближених до Офісу Президента людей лунають лише саркастичні повідомлення, які лише натякають на можливу причетність України до цих вибухів.

Подібне приниження росіян зазвичай супроводжується побоюваннями щодо ескалації у війні. При цьому, важко зрозуміти, що ще Росія може такого зробити Україні, чого вона ще не зробила. Путін зрівнює із землею українські міста, вбиває цивільне населення та завдає ударів по критичній інфраструктурі.

В якийсь момент, напруження щодо апокаліптичних дій Путіна почне поступово зникати. Сьогодні все ще зберігається ядерна загроза, але практично всі союзники Росії прямо та побічно натякають, що це ситуація, якої ніяк не можна допустити та постійно нагадують російському диктатору, які жахливі наслідки для Росії та нього особисто послідують за цим.

Врешті, усі можливості Росії з "помсти" Україні зводяться до їхньої традиційної жорстокості з використанням конвенційної зброї. Однак "фактор страху" в Україні вже давно зник, а з підсиленням систем ППО, українські можливості захищатися постійно збільшуються.

Ця відверта деградація Росії, як держави була доповнена заявами українських офіційних осіб про те, що чотири з п'яти російських ракет, випущених в понеділок, були перехоплені посиленими системами протиповітряної оборони Києва.

Сьогодні Захід опинився у безвиході, адже чим краще захищена Україна та чим успішніше вона виступає на полі бою, тим менша ймовірність того, що Київ погодиться на якісь мирні перемовини про які говорили деякі західні лідери. При цьому, зменшувати обсяги постачань зброї Захід також не може, адже він зіткнеться з критикою власних громадян, які будуть звинувачувати їх у тому, що вони намагаються залишити українців вмирати від російських ракет.

Про що свідчить динаміка війни

Росія не може раптом перевернути ситуацію, вона поступово лише слабшає. Відкритим залишається питання, чи вдасться дотиснути Путіна покинути усі окуповані території до 2014 року. І ключова відповідь на це питання закладена в підтримці з боку Заходу.

Україна залишається холодною взимку, але перемагає та поступово нарощує потенціал озброєнь. Натомість Росія у програшній ситуації та лише ламається у військовому плані.

Пентагон дав Україні зелене світло на удари безпілотників по Росії, пише видання The Times. Мовчазна згода міноборони США стала прямою відповіддю на нескінченні атаки Путіна проти критичної інфраструктури України. Видання припускає, що це може стати одним з переломних моментів у війні, за яким послідують постачання далекобійної зброї для України.

Ми все ще використовуємо ті ж самі ескалаційні розрахунки, але страх перед ескалацією змінився. Зараз він інший. Це тому, що розклад війни змінився в результаті страждань і жорстокості, яких зазнають українці з боку росіян,
– заявило джерело The Times в Міноборони США.

Сьогодні Вашингтон менш стурбований тим, що нові дальні удари вглиб Росії можуть призвести до різкої ескалації. Уся відповідь росіян пов'язана з ударами конвенційною зброєю по цивільних цілях. Раніше Пентагон був стурбований, що атаки України проти Росії спричинять відповідь у вигляді ударів тактичною ядерною зброєю по Україні або ж по союзниках НАТО.


Пошкоджений Ту-95 на аеродромі в Енгельсі

Наразі, як пише видання, Україна завдає ударів по території Росії власною зброєю, але Київ надсилає прямі запити на американську зброю великої дальності, включаючи ракети, БПЛА і винищувачі-бомбардувальники. Це могло б спричинити різку ескалацію, проте джерела в Пентагоні заявляють: "ніщо не знімається з порядку денного". Таким чином, можливість таких постачань цілком реальна.


Американський тактичний БПЛА MQ-1C Grey Eagle / фото General Atomics

На цьому наполягають і чимало військових експертів у США. Вони прямо заявляють, що "для усіх сторін було б краще, якби Україна перемогла якомога швидше", тож стримувати постачання зброї контрпродуктивно.

Адміністрація надмірно стримується перспективою передбачуваної ескалації, яка значною мірою є ілюзорною,
– вважає Ерік Едельман, колишній провідний фахівець з питань політики в Пентагоні.

Атаки по військових об'єктах Росії разом з провалами на полі бою вже сьогодні впливають і на суспільну підтримку російського вторгнення в Україну. Лише кожен четвертий росіянин хоче, щоб їхня армія продовжувала воювати в Україні, згідно з джерелами опитувань. Публічно в Путіна та його оточення "спецоперація йде за планом", але з'явилася інформація, що кулуарно вони вже почали розробляти плани втечі.

Ринок нафти спокійно сприймає санкції проти Росії, пишуть у The Wall Street Journal. Стеля ціни та нафтове ембарго не спричинила різкого зростання ціни на нафту. Відсутність такого стрибка стало першою перемогою для офіційних осіб США, адже вони переймалися, що санкції з боку ЄС підірвуть світову торгівлю нафтою.

Натомість ціни на головні сорти нафти навпаки показали зниження. Експерти кажуть, що інвестори робили ставки на те, що Росія негайно відреагує на санкції, обмеживши постачання нафти. Коли цього не сталося, вони відкинули ці побоювання, що призвело до падіння цін.


Динаміка цін на сиру нафту / графік The Wall Street Journal

Стеля ціни була запроваджена, як запобіжник. Повна заборона на страхування або транспортування російської нафти могла б заблокувати значну її частину, що призвело б до зростання цін. Запровадивши обмеження, США хотіли запобігти сплеску на світовому енергетичному ринку, водночас обмеживши Москву в отриманні надприбутків від продажу нафти.

Втім, трейдери та офіційні особи кажуть, що поки рано оголошувати перемогу, але перше випробування санкції вже пройшли. Наступне велике випробування для санкцій може статися, коли Росія оголосить свою відповідь. Офіційні особи Кремля заявили, що Москва не дозволить компаніям дотримуватися обмежень, але вони також і не заявили, що відповідь Росії полягатиме у скороченні виробництва.

Експерти кажуть, що санкції неминуче викличуть перешкоди на фізичному ринку нафти, оскільки вони пов'язані з переформатуванням світової торгівлі. Трейдерів сьогодні турбує те, наскільки великими виявляться ці перешкоди.

Повний обсяг такого санкційного удару по Росії можна буде оцінити повною мірою лише через кілька тижнів. Великі західні компанії, швидше за все, обмежаться у користуванні російською нафтою, навіть з ціновою стелею. Річ у тому, що це вимагає прямої співпраці з компанією "Роснєфть", з якою більшість західних споживачів вже розірвали контракти.

Wall Street Journal переймається, що потужого підсилення отримає тіньова торгівля нафтою, яку до цього вже використовували підсанкційні країни, такі як Іран та Венесуела. Тіньовий флот танкерів з нафтою може підсилитися Росією, але чи здатен такий тип торгівлі покрити всі збитки – залишається під питанням.

Ослаблений Путін не потрібен Росії, вважає видання Bloomberg. Українські війська промацують російську оборону по всьому фронту і лише найманці ПВК "Вагнер" продовжують невелику наступальну операцію в Донецькій області. Очевидно, що ініціатива зараз перебуватиме в руках України.

І хоча ситуація ще може кілька разів змінитися, все частіше спливає думка, а чи зберігає людина, яка втягнула Росію в це, хоча б якусь легітимність – як всередині країни, так і на міжнародній арені. Чи потрібен хочь комусь слабкий Владімір Путін?

Водночас на популярність Путіна дуже сильно вплинула анексія Криму. Російський народ у своїй більшості був задоволений цим, що дало диктатору можливість просувати будь-які рішення без суттєвої шкоди для власної популярності.

Одним з переломних моментів у правлінні Путіна стала пандемія Covid-19. Концентрація диктатора на самоізоляції скоротила коло його довіреного оточення до кількох слухняних підлабузників. Ковід-політика Кремля також завдала потужного удару по Росії, але міф про непереможну армію, підкріплений певним військовим успіхом у Сирії, ще певний час зберігала росіян від усвідомлення реальної ситуації в країні.

Такий образ Владіміра Путіна потребував постійного підкріплення цієї легенди певними військовими успіхами. Для своєї чергової авантюри Путін знову обрав Україну та сподівався на бліцкриг, по аналогії з тим, як швидко він провів операцію з окупації Криму. Однак цього разу він зазнав потужного провалу, а військова сила Росії вперше показала свою реальну спроможність.

Таке серйозне послаблення Росії неможливо приховувати від лідерів інших держав, навіть тих, які раніше були доволі близькі Росії. Азербайджан одразу пішов реалізовувати власні інтереси в Нагірному Карабасі, а ставка Кремля на підтримку з боку Китаю повністю провалилася.

Схоже, що росіяни також позбулися ілюзій про велич Росії, попри потужну пропаганду. Навіть на державному телебаченні, не кажучи вже про націоналістичні телеграм-канали з сотнями тисяч читачів, поразки Росії викликають багато істерії. Пропагандисти виглядають розгубленими та не розуміють, яким чином показати прийнятну картинку.

Постійні провали вносять розбрат і в силові відомства, які вже починають поступово гризти один одного, а той же Кадиров починає сумніватися, якщо не в доцільності військової кампанії проти України, то в правильності поставлених Путіним задач.

Росіяни, швидше за все, дадуть відповідь Путіну повною байдужістю до будь-яких політичних змін. Тобто вони не готові йти проти, але й ставати горою за набридлого диктатора теж не будуть. Якоїсь реальної пропутінської більшості в Росії не існує, про що свідчить низка міжнародних оцінок, а з черговими поразками популярність Путіна лише падатиме.

На міжнародному рівні все ще зберігаються побоювання, що на заміну Путіну можуть прийти ще більш кровожерливі імперці, які будуть ще безжальнішими у виборі засобів для досягнення своїх експансивних цілей. Однак, як тільки страх зникне всередині країни, усі, від поліцейських та військових до олігархів та чиновників спробують висунути своїх ставлеників на пост президента Росії.

Таким чином вони можуть спробувати задовольнити Захід і Україну та зберегти своє положення в Росії. Скорочення найближчого оточення Путіна лише відкриває більше можливостей для різного роду змов та заколотів.

Навряд чи Путіна вдасться скинути вже найближчим часом, але наступні військові поразки російської армії лише заганятимуть диктатора в глухий кут. Це все ще може спричинити непередбачувані дії з його боку, що варто пам'ятати Заходу, але треба також припинити цього боятися. Усі диктатури колись закінчуються, і лише одиниці йдуть з життя у променях слави.