Австрійська фортеця Путіна: у Politico розповіли, як Відень зловживає нейтралітетом щодо війни

Австрійська торгово-промислова палата у січні 2023 року вирішила провести на околиці Москви спортивний бізнес-захід. Зустріч австрійського бізнесу мала відбутися в Одінцово.

Дивіться також Невивчені уроки історії: як "нейтральність" Австрії та Угорщини грає на руку Москві

Як Австрія опинилася під критикою за поїздку канцлера в Москву

Торгово-промислова палата навіть запропонувала безкоштовне лижне спорядження та інструкторів, щоб заманити на захід сотні компаній, які працюють у Росії. Палата скасувала подію після того, як репортер австрійської платформи розслідувань ZackZack запитав про захід.

Невдалий візит до Москви ілюструє амбівалентний підхід альпійської країни до Росії після того, як президент Владімір Путін розпочав жорстокий напад на Україну минулого року: Відень не хоче, щоб його бачили у відкритій підтримці Москви, але водночас остерігається завдати непоправної шкоди відносинам, які десятиліттями були досить прибутковими для країни,
– мовиться у статті Politico.

За винятком проросійської Угорщини, для жодного члена Євросоюзу не склало стільки труднощів розірвати відносини з Росією.

Politico вказує, що Австрії складно балансувати між Заходом та Росією, попри гуманітарну підтримку України. Видання нагадує, що у квітні 2022 року канцлер Австрії Карл Нехаммер вирішив стати першим європейським лідером, який після вторгнення відвідав Москву, де зустрівся з Путіним віч-на-віч.

Австрійський лідер намагався представити свою поїздку як миротворчу місію. У відповідь Австрію розкритикували за те, що вона використовує цю історію для прикриття.

Канцлер назвав ту розмову з Путіним "жорсткою і відвертою", але скептики зазначали, що тим часом російський газ до Австрії продовжував надходити, на відміну від Німеччини, наприклад.

Західні партнери Австрії довго терпіли її відносини з Росією, але війна в Україні підняла ставки, і Відень раптово опинився під тиском з усіх сторін. Критики по обидва боки Атлантики кажуть, що прийняття Австрією "військового нейтралітету" та те, що багато хто сприймає як підхід до кризи, свідчить про глибоко вкорінений цинізм серед еліт країни у їхніх відносинах з Росією та становить суттєву загрозу до європейської єдності над Україною,
– мовиться у публікації Politico.

Австрія – слабке місце ЄС

Високопоставлений чиновник Єврокомісії заявив, що Австрія є слабкою ланкою ЄС щодо Росії. Він вважає, що Кремлю протягом багатьох років вдалося проникнути в австрійський істеблішмент.

Видання пише, що на тлі загравання Угорщини з Росією відмова Австрії від агресивного розмежування з Росією ще більше ускладнює зусилля з представлення спільного фронту.

У Брюсселі побоюються, що з часом поява зони толерантності до Росії в географічному центрі Європи, що охоплює Угорщину та Австрію, може поширитися, що дасть Росії перевагу в її постійних зусиллях вбити клин на континенті.

Однак глава МЗС Австрії Александер Шалленберг стверджує, що його країна не ставить під загрозу європейську єдність, а навпаки – зміцнює її.

Історичний екскурс: що пов'язує Австрію і Росію

Журналісти Politico зробили історичний екскурс у 1955 рік, щоб зрозуміти коріння позиції Австрії щодо Росії. Після закінчення Другої світової війни Австрія залишалася окупованою чотирма союзними державами та розділеною на зони.

Щоб переконати Радянський Союз повернути Австрії повний суверенітет, країні довелося погодитися на закріплення в конституції нейтралітету, який населення в той час вважало необхідним злом.

Важливо. Закон не забороняє Австрії брати участь у збройних конфліктах, але передбачає, що країна не повинна вступати у військові союзи або дозволяти іншим країнам розміщувати війська на своїй території.

Після того, як у 1956 році Радянський Союз придушив повстання в Угорщині, що спричинило масову хвилю біженців через австрійський кордон, Відень без вагань приєднався до інших західних країн в ООН, критикуючи дії Москви.

Як Австрія знайшла переваги від позаблоковості

Австрії знайшла для себе переваги від нейтралітету. Як нейтральна, позаблокова країна, вона могла вести бізнес по обидва боки залізної завіси.

1 червня 1968 року Австрія стала першою західноєвропейською країною, яка підписала довгостроковий контракт з Радянським Союзом на постачання природного газу, що надходив через Чехословаччину до розподільчого вузла, розташованого безпосередньо біля австрійського кордону.

Проте вже через кілька місяців після підписання угоди 1968 року радянські танки знову вторглися до Центральної Європи, щоб придушити Празьку весну в Чехословаччині.

В австрійців були свіжими спогади про репресії в Угорщині, через що вони боялися, що Радянський Союз може вторгнутися в Австрію. Австрійський уряд навіть розробив запасний план переїзду з Відня на крайній захід країни.

Уряд також намагався не спровокувати Радянський Союз, тримаючи австрійські війська за 30 кілометрів від кордону з Чехословаччиною.

Це був визначальний момент для Австрії в Холодній війні – Радянський Союз не вторгся, а газ продовжував надходити. Уроки для більшості австрійців були очевидними: нейтралітет вигідний для бізнесу і забезпечує нашу безпеку,
– вказують журналісти Politico.

Видання звертає увагу, що відносини Австрії з Росією від самого початку будувалися на основі страху та обіцянок економічних можливостей. Водночас німці часто описують свою близькість до Росії в культурно-історичних термінах.

Також Австрія стала прихистком для російських олігархів і чиновників. Австрія – це місце, де вітають росіян з грошима і впливом, незалежно від того, чи хочуть вони отримати громадянство.

Ледь не кожен ексчиновник Австрії працює на Росію

Politico також описує зв'язок Австрії та Росії поза партійними межами. Зокрема, ледь не кожен з колишніх австрійських канцлерів після відставки шукав роботу на Сході.

Ексканцлер Вольфганг Шюссель увійшов до складу правління російського оператора мобільного зв'язку МТС і нафтового гіганта "Лукойл". Його наступник Альфред Гузенбауер перейшов на роботу в "Інститут дослідження діалогу цивілізацій", проросійський аналітичний центр, створений одним із друзів Путіна.

Крістіан Керн, ще один соціал-демократ, увійшов до правління російської державної залізниці (РЖД).

Колишні міністри також долучилися до цього процесу. Ганс Йорг Шеллінг, який обіймав посаду міністра фінансів протягом трьох років до 2017 року, після відставки став консультантом "Газпрому".

Ексміністр закордонних справ Карін Кнайсль, найбільш відома тим, що запросила Путіна на своє весілля та танцювала з ним вальс, увійшла до складу правління державної нафтової компанії "Роснефть" й стала постійним гостем на пропагандистському каналі RT. Зараз Кнайсль проживає в Лівані та називає себе "політичною біженкою".

Незважаючи на політичні розбіжності, всі політики покладалися на одну й ту ж корисливу логіку, щоб виправдати свою участь: Австрія повинна залишатися мостом до Росії на благо Заходу. Більшість з них були змушені з ганьбою залишити свої посади після ескалації війни Росією минулого року
– зазначає Politico.

Бізнес і нічого більше

Видання нагадує поїздку Путіна до Австрії у 2014 році усього через кілька тижнів після початку окупації Криму та розв'язання війни в Донецькій і Луганській областях. Тоді Путін жартував про "хорошу диктатуру" в Австрії.

Президент Австрії Крістоф Ляйтль у розмові з Путіним жартував, що 100 років тому частина України належала Австрії. На це Путін сказав: "Які у вас є пропозиції?"

Після початку війни в Україні сторони покинули жарти, але економічні відносини Австрії та Росії, що лежать в їх основі, залишилися практично неушкодженими.

Росія залишається другим за величиною інвестором в Австрії після Німеччини (цю позицію вона утримує з 2014 року), а її прямі іноземні інвестиції на кінець минулого року становили 25 мільярдів євро, або 13% від загального обсягу.

Для порівняння, інвестиції США в Австрію складають 13 мільярдів євро, а інвестиції сусідньої Італії – близько 11 мільярдів євро.

Австрійські компанії не покинули Росію, попри агресивну війну

Багато із сотень австрійських компаній, які інвестували в Росію протягом останніх років, залишаються там, попри війну в Україні.

Майже дві третини з 65 австрійських компаній, опитаних Київською школою економіки, планують залишатися в Росії, що значно перевищує середній показник для всіх країн, який становить 40%.

Нафтогазовий конгломерат OMV, найбільша австрійська компанія, залишається головним гравцем в енергетичному секторі Росії.

Австрійський Raiffeisen Bank є найбільшим іноземним кредитором, що працює в Росії, і одним зі стовпів фінансової системи країни. Навіть зальцбурзька компанія Red Bull продовжує продавати свої енергетичні напої в Росії.

OMV стверджує, що вона зобов'язана продовжувати купувати щонайменше 6 мільярдів кубометрів російського газу на рік до 2040 року, що є результатом угоди, підписаної у 2018 році у Відні Путіним і тодішнім канцлером Себастьяном Курцом.

Уряд Австрії, який володіє трохи більше ніж 30% OMV, колишньої державної монополії, стверджує, що не в курсі деталей контракту. Як він планує виконати свою обіцянку звести до нуля залежність Австрії від російського газу до 2027 року, залишається загадкою.

Чи можливо розплутати австро-російські відносини

Міжнародні партнери вже давно перестали вірити в те, що Відень грає роль нейтрального арбітра. Західні чиновники попереджали Відень протягом багатьох років після анексії Криму, що, наприклад, в його служби безпеки проникли росіяни, але від них відмахнулися.

У Politico вважають, що, враховуючи, наскільки глибоко російські інтереси закопані в політиці та економіці країни, розплутати австро-російські відносини може бути навіть неможливо.

У той час як решта Європи скоротила свою залежність від російського газу більш ніж наполовину у 2022 році до 19%, Австрія купувала 60% свого газу в Росії, порівняно з 80% до торішнього вторгнення. Торік Австрія заплатила за російський газ 7 мільярдів євро.

Посилена увага до російських зв'язків Австрії змусила Відень змінити свою позицію. Глава МЗС Австрії Александер Шалленберг зробив різку заяву щодо нейтралітету своєї країни.

"Якщо ви хочете діяти як міст, вам потрібні два береги, а наразі їх не існує. Коли країна керується неоімперським мисленням і вважає, що вона може перекроїти кордони ракетами та танками і просто заперечити існування сусідньої країни, то іншого берега не буде", – сказав він.

Однак Politico пише, що поки що зміна риторики не призвела до значних коливань у політиці. "І з огляду на переважаючі політичні вітри, такі коливання можуть ніколи не відбутися", – констатують журналісти.