Той, хто просуває позицію Москви․ Як Росія маніпулює масами і купувала європейські ЗМІ у 2022-му

То ж певні топ чиновники держави-терористки можуть водночас займатися розв'язанням внутрішніх економічних питань, курувати ринок військово-промислового комплексу, розв'язувати важливі питання щодо діяльності "Газпрому", а також повноцінно піклуватися про діяльність агентурних мереж за кордоном та загалом просувати російські позиції у геополітиці.

Зверніть увагу Згубна брехня і три міфи про "сильну руку": чому диктатори відмовляються помирати

Усією цією роботою, як свідчить дамп електронної пошти, займається заступник керівника Держдуми Олександр Бабаков, який разом із багатьма воєнними злочинцями відіграв чималу роль у тому, що Росія стала реальною загрозою для всього світу. Дослідивши передані хактивістами команди "Кібер Спротив" листування рашиста, редакція 24 Каналу з'ясувала, які додаткові інструменти використовує Москва для впливу на аудиторію Заходу, що таке "гуманітарний реактор", а також вкотре пересвідчилися, наскільки путінським елітам наплювати на простих смертних.

У попередніх матеріалах ми описали, в який спосіб Бабаков здобув важелі впливу на українську енергетичну систему, як рашисти використовували депутатів Верховної Ради для ухиляння від відповідальності за вторгнення у Грузію, а також про спроби Москви досягти розділу України ще у 2014 році.

Продукування зайвих сенсів, гра на емоціях та інвестиції у закордонні ЗМІ 

Фактично вся міжнародна політика утворення, яке світ називає Росією, складається з маніпуляцій, шантажу та звинуваченнях цивілізованих країн у вигаданих порушеннях. Як тільки країна оговталася від голоду та кризи 90-х, а її почали накачувати нафтодоларами, рашистські політики одразу ж повернулися до реалізації своїх імперських замашок.

Отримавши тверду землю під ногами, представники режиму Путіна миттєво почали вдавати з себе цивілізованих осіб, загравати з Європою, обіцяти дешеві енергоносії та розповідати про перезавантаження Росії. Натомість з іншого боку рашисти мстилися Ічкерії за поразку у Першій чеченській війні, вчиняли геноцид у Дагестані та готувалися до виходу агресії за межі визнаних світом кордонів країни-терористки. Фактично жоден воєнний злочин росіян, скоєний до 2008 року, не викликав у міжнародної спільноти навіть занепокоєння. Особливо з урахуванням того, що "дипломати"-шпигуни дуже гучно кричали про боротьбу з тероризмом, називали біле чорним та й взагалі намагалися переконати Захід у своїй правоті.

Так було й під час війни у Грузії, коли Москва зуміла запевнити цивілізований світ у тому, що їй варто пробачити "маленьку забаганку", а далі у масштабуванні злочинів вона ніколи не піде. Абсолютне повторення ситуації відбулося й у тому ж 2014-му: хоча всім було зрозуміло, що всі байки про "ихтамнет" – повна нісенітниця, колективний Захід продовжував шукати мир в очах Путіна. Саме це й призвело до того, що Кремль фактично вийшов сухим з води, захопивши найбільшу в Європі атомну електростанцію, підірвавши Каховську ГЕС, та й взагалі вчинивши безліч воєнних злочинів.

Уся "фішка" того, що Путін та його піддані роками не відповідали за скоєне, полягала виключно у неготовності цивілізованих країн йти на конфлікт із Росією, а також у вмінні рашистів дуже голосно кричати брехню. 

За десятки років існування у геополітичній площині кремлівський режим настільки глибоко запустив свої мацаки всередину міжнародних організацій, що звів їх діяльність до абсурду. Крім того, росіяни навчилися маніпулювати думками мільйонів людей на Заході – аби лише мати можливість безперешкодно захоплювати території, вбивати цивільних та розмахувати ядерною палицею в усі боки.

Робили вони це дуже просто: відкривали у потрібних країнах власні пропагандистські ЗМІ, засилали туди різноманітних "експертів" та лобістів, а також атакували соцмережі ботами, що так чи інакше доносили свої наративи. Крім багатьох російських посадовців, до цього був дотичним й Олександр Бабаков, який курував зв'язки Кремля з агентурною мережею.

Втім, після початку агресії в Україні та перед повномасштабним вторгненням уряди багатьох країн так чи інакше почали реагувати на втручання Москви у вибори та інші внутрішні справи суверенних держав. Так у Штатах та Європі почали прикривати мережу Russia Today, вичищати Facebook від засилля ботів і хоч якось боротися з кремлівською дезінформацією. Певною мірою, звісно, це вдалося зробити, однак вплив путінської пропаганди на країни колективного Заходу залишався на достатньо потужному рівні.

Ба більше, після початку великої війни путінський режим лише підсилив свої інформаційні атаки на цивілізовані країни, а подекуди – навіть намагався влізти по вуха. Наприклад, у квітні 2022 року рашисти раптом для себе з'ясували, що на Балканах взагалі немає жодних засобів масової інформації у їх власності, що й почали одразу виправляти.

Про це свідчить лист із пошти Бабакова, в якому вказано про настання унікальної ситуації, коли Москва може забезпечити повний контроль над найбільш впливовими телевізійними каналами Сербії та Чорногорії:

• B92 – другий канал з охоплення та впливу. Можливо забезпечити від 51 до 100% володіння (портал новин, радіо).
• Pink – перша за всіма показниками приватна компанія. На початковому етапі можливе придбання блоку пакета (25%) із подальшим збільшенням до контролю (51%). Окрім ТБ має портал новин, радіо.
• Vijesri – одна з трьох найвпливовіших ТБ компаній Чорногорії. У найкоротший термін можливе придбання від 51 до 100% власності.

Згідно з планами росіян, контролювати матеріали, які виходитимуть у придбаних ЗМІ, вони мали б разом із сербською стороною. Ба більше, ймовірно, у купівлі медіахолдингів збирався брати участь сам президент Сербії Олександр Вучич, якого у листі Бабакова згадують як "А.В.".

Мінімальна кількість учасників. Найкраще пряме доручення. Можливо забезпечити участь А.В. в активах, що купуються (на виплат). На ваш погляд. Загальні витрати можна порівняти з вартістю кількох футболістів. Терміни реалізації – цього року.

Докази намірів росіян взяти під контроль інформаційний простір Сербії та Чорногорії / Скриншот із пошти рашиста Бабакова

Чи вдалося воєнним злочинцям посилити свій вплив на Балканські країни у такий спосіб, невідомо. Однак проросійські наративи в ефірах вищезгаданих телеканалів наразі лунають достатньо потужно.

Рада російських співгромадян та "Гуманітарний реактор"

Крім безпосередніх інвестицій із подальшим контролем редакційної політики, росіяни й не забували про вплив на західні аудиторії в інший спосіб – за допомогою все тієї самої Міжнародної ради російських співвітчизників. У доповіді Бабакову, написаному функціонерами МРРС Михайлом Неборським та громадянином Франції Петром Шереметьєвим, було вказано, що в умовах протидії московській пропаганді на Заході, Москві варто залучити потенціал рашистського суспільства за кордоном. Для цього сайт ради перетворили на повноцінний інформаційний ресурс, за допомогою якого Кремль впливає на аудиторію бойовою пропагандою. 

Рашисти вказали, що МРРС акредитована при Департаменті суспільної інформації ООН, має спеціальний консультативний статус при економічній та соціальній раді ООН, "що підвищує інтерес до розміщеної інформації".

Членська мережа МРРС – це понад 160 організацій російських співвітчизників у 53 країнах світу. Практично всі організації мають власні сайти та сторінки в соцмережах, де публікуються матеріали, що розсилаються МРРС.

Ба більше, автори документа стверджували, що з появою англомовної версії сайту їм вдасться посилити вплив на суспільні думки у країнах Європи, Америки та інших регіонах світу. При цьому колективному Заходу буцімто не вдасться звинуватити рашистські портали у розповсюдженні пропаганди, оскільки "рада є незалежною та не фінансується з бюджету Росії". 

Проєкт перетворення сайту міжнародної ради російських співгромадян в інструмент бойової пропаганди / Скриншот із пошти Олександра Бабакова

У подальших листуваннях заступника керівника держдуми йшлося вже про необхідність виділення на проєкт саме бюджетних коштів (справді, зовсім незалежний портал). При цьому річний кошторис порталу збільшилася майже у два рази: з орієнтовних 6 мільйонів рублів – до майже 13. 

Розрахунки вартості інформаційного ресурсу для впливу на мешканців Заходу / Скриншот із пошти Олександра Бабакова

Крім того, для просування пропаганди за кордон у Кремлі вирішили створити цілий словник новомови. Заради цього ще у квітні 2022 року створили клуб під назвою "Гуманітарний реактор", де під час засідань експерти мали розробляти термінологію щодо негативної діяльності США, Заходу та інших недружніх Росії країн.

Терміни повинні відповідати наступним вимогам: 1. Надавати дію, що деморалізує, викликати хворобливу реакцію у недозбройних держав. 2. Надавати мобілізуючий, "духопідйомний" вплив на російську аудиторію. 3. Викликати симпатію до Росії та антипатію до Заходу з боку третіх країн.

Темник для роботи "гуманітарного реактора" для російської пропаганди / Скриншот із пошти Олександра Бабакова

Росіяни досі намагаються ховатися під маскою добродіїв

Як це не дивно, але уся діяльність рашистської пропаганди як для зовнішньої, так і для внутрішньої аудиторії, досі спрямована на те, аби виставляти кремлівський режим стороною добра. В етерах різноманітних токшоу та у головах рашистів вдало поєднується образ таких собі лицарів-росіян, що протистоять кривавому капіталізму шляхом знищення народу, який вони ж називають братнім. При цьому подекуди з блакитних екранів навіть проривається гірка для країни-терористки правда: вони аж ніяк не перемагають, а саму Росію до повномасштабного вторгнення ніхто знищувати навіть і не намагався. Однак середньостатистичні "Ванька" та "Машка", які зовсім не здатні до будь-якого аналізу, навіть не здогадуються, що реальність відрізняється від картинки у телевізорі. Тоді як жителі захоплених територій за цією різницею спостерігають на власні очі кожного дня. Зрозуміло, що через надзвичайну активність пропаганди деякі українці, що симпатизували Росії та потрапили під окупацію, не здатні навіть усвідомити той факт, що саме країна-бензоколонка принесла їм кров, лайно і страждання. Однак, казати про те, що на Херсонщині та Запоріжжі ждуни-колаборанти почуваються вільготно та щасливо, зовсім не можна. Принаймні якщо йдеться про звичайних "ватних" місцевих жителів, а не гауляйтерів.

Російська орда, принісши на Південь війну та розруху, наобіцяла ждунам величезних пенсій, високооплачуваних робіт та й взагалі всіх можливих покращень. Натомість, як виявилося, взагалі ніякої турботи до людей загарбники проявляти не збиралися, що й стало шоком для багатьох адептів "русского мира". Деякі особливо затяті, вірячи у приказку про поганих бояр та доброго царя, навіть пачками строчили доноси й скарги. Мовляв, чекали на "звільнення", а тепер жити стало гірше, грошей обіцяних не дають, гуманітарки немає (а чи потрібна була до приходу росіян?), медицини немає, зв'язку немає, інтернет вимикають.

Яскраво описує ситуацію зрадниця України Інна Качан із Голої Пристані, яка ну дуже хотіла заможно жити під прапором Росії, але цілком епічно очманіла від того, як змінилися обставини після приходу окупантів. Інна написала понад 12 скарг у різні інстанції.

Скарги та реакції на них від російських інстанцій / Скриншот із пошти Олександра Бабакова

Стосувалися вони того, що її з першою групою інвалідності просто покинули напризволяще. Усі соцвиплати просто припинилися, не почавшись, з аптек позникали навіть найпростіші препарати, а нових завезень рашисти не робили. 

Крім того, зрадниця дорікає гауляйтерам та окупантам за розкрадання гуманітарної допомоги та оголошену на Херсонщині евакуацію. Коли місцевих мешканців просто викидали з їх будинків, а замість власників у житло селилися російські військові. Кожному, хто не хотів покидати власні домівки, погрожували застосуванням зброї.

Також Качан розписувала, як фактично у глибокому тилу загарбники не могли налагодити видачу пенсій для власників російських паспортів. Мовляв, перерахувань ніяких немає, то ж давали лише 10 тисяч рублів одноразової допомоги. Щоб все ж таки отримати хоч якусь подачку від терористів, треба було або їхати за 60 кілометрів, або раз на тиждень стояти у величезних чергах – спочатку на реєстрацію, а згодом – безпосередньо на прийом.

Мій законний помічник вистояв ці дві черги. І нічого я не отримала: ні соцвиплату, ні за втратою годувальника. Мене взагалі, чи бачите, немає у відомостях! А як мені видавали виплати влітку та восени? Тепер, як мені жити? Пересуваюсь на інвалідному візку. Як вижити з моїм законним помічником та матір'ю за 80+, не знаю. То що це? Звільнення чи окупація???

Зрадниці України чомусь не дуже сподобалося життя в окупації / Скриншот із пошти рашиста Бабакова

Чи варто писати, що усі "чиновники", ФСБшники, військові та інші рашисти просто відфутболювали обмануту пропагандою жінку та пересилали її скарги з інстанції в інстанцію? Коли ж справа дійшла аж до Бабакова, посадовці створили звіт, мовляв, Качан та її доглядачка отримують великі гроші (23 тисячі рублів), ніяких інших виплат їм не передбачено, а інші їх претензії мають риторичний характер. Словом, фанатку Росії, яка довго чекала на окупацію, просто послали та залишили напризволяще.

Скриншот із пошти рашиста

Величезні втрати та ніякої медицини

Втім, що казати про цивільних з українських територій, яких населення боліт так чи інакше ніколи не буде сприймати як росіян, якщо кремлівським функціонерам та й самим окупантам глибоко наплювати на своїх одноплемінників. Фраза "работайте братья", яку прокричав командир своїм підлеглим перед тим, як втекти та залишити їх напризволяще, стала справжнім лозунгом дій Росії у повномасштабній війні. З 24 лютого 2022 бійці ЗСУ відправили у пекло вже понад 250 тисяч жителів різних улусів, які прийшли в Україну вбивати заради заробітків та реалізації забаганок Путіна. Абсолютна більшість з окупантів взагалі не розуміли, що на них очікує на нашій землі. Але ж після потрапляння на передову та усвідомлення ситуації нікому з "Ваньок" вже нема куди подітися. Їх просто відправляють на забій. Звісно, свідчень подібного ставлення верхівки Росії до "гарматного м'яса" за час великої війни зібрано дуже багато. Однак підтвердження цьому знайшлося й у листуванні депутата Бабакова.

Так, буквально через місяць після оголошення "часткової мобілізації", заступнику керівника держдуми надійшла скарга від родичів примусово відправлених на війну мешканців Татарстану. У зверненні майбутні власники білих "Лад" жалілися на те, що керівництво в/ч 29660 відправляє їх маленькими групами на передову у статусі добровольців. Тобто у випадку поранення чи загибелі ніяких компенсацій окупантам держава не виплачуватиме. Подібні ситуації, треба відзначити, – єдині, коли родичі російських солдатів здатні оббивати пороги та скаржитися депутатам. Бо обміняти чоловіка на машину – мрія кожної російської жінки.

 
Скарга від родин мобілізованих у Татарстані / Скриншот із пошти рашиста Бабакова

Реакція путінського посіпаки на благання плебсу була феноменальною: скаргу перепасували воєнному прокурору Росії, який, звісно, не знайшов ніяких порушень у діях військових із погонами. А українські війська тим часом рознесли майже всіх мобілізованих, про яких йшлося, артилерією. Але ані Путіна, ані Бабакова, ані когось іншого з високопосадовців, це не розхвилювало.

То ж, як бачимо, один із найвпливовіших рашистів вирішує дуже багато питань та проблем буквально у ручному режимі, однак жодне з них аж ніяк не перетинається зі спробами хоч якось покращити життя свого населення. Будь-які скарги мешканців Росії та тимчасово окупованих нею територій у найкращому випадку закінчуються відписками та обіцянками. Натомість реальна діяльність еліт рашистської політики полягає зовсім в іншому – підривній діяльності за кордоном та організації проєктів, на яких можна вкрасти мільйони.

У наступному матеріалі на основі дампу електронної пошти Олександра Бабакова ми розповімо як заступник голови Держдуми воює з російськими елітами заради грошей, чому він не зацікавлений у тому, щоб у Росії настала хоч якась економічна стабільність, а також опублікуємо дані про особисті борги Бабакова.