Про це особисто заявив Воллес. За його словами, Америка хоче, щоб чинний глава НАТО залишився на посаді до наступного року.

До теми Процедури немає, це політична домовленість: чи вигідний Києву Бен Воллес на посаді генсека НАТО

Воллес не боротиметься за посаду глави НАТО

Нещодавно Воллес сподівався, що змінить Єнса Столтенберга на посаді генерального секретаря НАТО.

Цього не станеться,
– заявив він виданню The Economist.

У виданні зазначили, що великою заслугою Воллеса є те, що Україна, попри спротив з боку деяких представників Білого дому, отримала зброю ще до повномасштабного вторгнення Росії.

Британія є другим за величиною постачальником військової допомоги Україні. "Злиті" документи Пентагону свідчать про те, що в Україні перебували 50 британських спецназівців, а американських – лише 14.

Водночас усього цього виявилось недостатньо, щоб заручитися підтримкою Америки для обрання на керівну посаду Воллеса в НАТО.

"Можливо, вони хотіли б бачити на цій посаді прем’єр-міністра", – вважає Воллес.

Він наголосив, що хто б не отримав цю посаду, йому доведеться мати справу з багатьма невирішеними питаннями в НАТО.

Майбутній наступник Столтенберга муситиме догодити і Макрону, і Байдену,
– додав Воллес.

Новий генсек НАТО: останні новини

  • Деякі представники НАТО наполягають, що Альянс має очолити або жінка, або хтось з однієї з країн Східної Європи з огляду на російсько-українську війну.
  • У Франції наполягали на тому, що координувати роботу Блоку має представник однієї з країн Європейського Союзу.
  • Не виключено, що на посаді залишиться чинний генсек Єнс Столтенберг, хоча є шанси, що в це крісло може сісти глава міноборони Британії Бен Воллес.
  • Очільниця місії України при НАТО Наталія Галібаренко пояснила, що наразі є декілька кандидатів, не тільки глава Міноборони Британії.
  • За її словами, Воллес відповідає нашим інтересам. На думку очільниці місії України при Альянсі, він особисто і його країна не раз підтверджували свою відданість тому, щоб Україна перемогла у цій війні. Окрім того, дуже часто саме Велика Британія приймає революційні рішення, за якими потім слідують інші союзники й партнери.