Говорячи про самобутність та автентичнісь, однією з перших в уяві постає Гуцульщина. Магічний край стародавніх кептарів, силянок, цікавої говірки та неабиякої відкритості й гостинності. Про свої особливі святкування Різдва гуцули розповіли 24 каналу у рамках святкового проєкту "Українське Різдво".
Читайте також Теплі родинні відчуття мають найбільші цінності, – Оксана Муха про підготовку до свят у її сім'ї
Як святкує Рахівщина
Марія Чорій із Великого Бичкова на Закарпатті розповідає, що ще на Миколая діти мають особливу традицію. Їм святий кладе подарунки не під подушку, а у черевики.
Дітки чистять свої черевики аж до блиску. Тоді ставлять їх на вікно, моляться і лягають спати. Миколай обов’язково має поставити подарунки саме в ті черевики. Тоді зранку всі біжать у них заглядати,
– розповідає жінка.
Рахівський район особливий тим, що є чи не єдиним у Закарпатській області, який з давніх-давен населяють багато гуцулів. Тому й традиції тут збереглись і донині.
Васильок печуть на Святвечір, а їдять на Василя
Гуцулка каже, що на Святу вечерю традиційно готують 12 пісних страв. При цьому саме 6 січня печуть васильок – хліб-калач із діркою всередині.
У нього кладуть сухоцвіти, зелень, або гілку ялинки. Васильок треба їсти на Василя, але він обов’язково має бути спечений на Святвечір,
– наголошує господиня.
Також з пісного тіста печуть бабальки перед Святвечором, а у день вечері їх запарюють гарячою водою, щоб набухли. Тоді дають цукор, мед, можна мелені горіхи, і все перемішують.
Усім відомо, що карпатські ліси багаті на гриби, тому гуцули сповна насолоджуються цим добром. Марія Чорій розповідає, що із грибів у них на столі кілька страв.
Обов’язково готують пісні голубці з грибами, а також роблять підливу гриблянку. Нею можуть поливати кілька страв. А дехто просто мокає у неї хліб і їсть. Гриблянка нагадує грибний суп з рисом, такий наваристий, типу бульйону,
– каже вона.
Стіл обв’язують червоною ниткою
Мабуть, основна і незмінна різдвяна традиція для всіх регіонів України – це те, що за столом на свята збирається вся родина. Так от на Рахівщині стіл на святу вечерю обмотують ще й червоною ниткою і зав’язують вузлик.
Так роблять, щоб вся родина трималася разом. Старші люди розповідають, що колись обмотували ланцюгом. Обов’язково кладуть сіно під скатертину, бо Христос родився на сіні. Поки родина не повечеряє, то двері на хаті не відмикають і колядників не приймають,
– каже Марія Чорій.
"Слобудно-слобудно вклонитися"
Після Святої вечері на Рахівщині лунає гучна коляда. Розпочинають її, звісно ж, діти.
Колядники гучно колядують всі три дні свят / Фото Юрія Білака
Як приходять в хату, то питають, чи слобуднося Христу клонитися. Господарі відповідають, що слобудно-слобудно і діти колядують,
– пояснює пані Марія.
Також ніхто не лягає спати поки не прийде стара коляда, тобто Різдво. Люди збираються групами і ходять до кожної родини колядувати. Водночас хату ніхто не зачиняє. Як каже Марія Чорій, колись колядували переважно старші. Але тепер і молодь збирається.
Рахівські бетлегемоші схожі на вертеп
Бетлегемошами гуцули на Рахівщині називають колядників, які одягнені у різні костюми. Вони ходять, щоб розігравати різдвяне театралізоване дійство.
Колядують на Святвечір, тоді на Різдво йдуть до церкви, щоб заколядувати. Все, що люди їм дали на Святвечір, віддають на церкву. Але чорти стоять на вулиці, всередину заходять царі, ангели, пастухи й всі інші,
– каже Чорій.
У бетлегемоші йдуть лише хлопці. На поясі мають буксу на подобі коробки, щоб у неї кидали гроші, інакше на вулиці не відстануть.
Водночас незаміжні дівчата на Рахівщині, як йдуть колядувати, то хустки накидають на плечі, а заміжні – зав’язують.
Цікаво Найтепліші новинки та затишна класика: добірка книг для новорічно-різдвяних свят
Різдво у Космачі на Івано-Франківщині
До свят у цьому регіоні колись готувалися ще з осені, а не за тиждень, чи два. Гуцули, як дожинали ниву, а на ній сіяли жито, чи пшеницю, то залишали сніп. Тоді два хлопчики на відрізку білого полотна несли той сніп з поля до хати.
Житель Космача Дмитро Пожоджук пригадує такий звичай ще у своєму дитинстві.
Сніп не називався дідухом, а просто дідом. Як хлопцям хтось зустрічався на дорозі, то вони обов’язково вклонялися зустрічному і мовили: "Благословіть диво вусате, несемо свята до хати",
– каже він.
Тоді, за словами гуцула, по всьому Космачі котилась новина, що до того-то господаря понесли свята до хати. Це означало, що родина закінчила жнивувати. Сніп стояв у хаті до Різдва, аж поки не наставав час виконувати йому роль дідуха.
Цей звичай, може, б зберігся і досі, але, на жаль, тепер не сіють ні жито, ні пшеницю, бо легше купити борошно на базарі чи в магазині,
– пояснює Пожоджук.
Сніп із поля мали нести двоє хлопчиків на білому полотні / Фото Юрія Білака
Чому сніп мали нести саме на білому полотні
За словами гуцула, могли нести й на вишиваному рушнику, але важливим було саме полотно.
Як хоронили своїх родичів, то хрест на цвинтарі заквітчували вишиваним рушником. Він ніби оповивав і накривав померлого. Гуцули вірили, що сама душа відродиться заново світлою і чистою, як полотно, щоб знову оберігати свій рід,
– каже чоловік.
Також коли гуцули уже сідали до столу на Святвечір, то ставили на вікно маленьку тарілочку, а в неї – обов’язково кутю. Вважали, що вночі прийдуть душі померлих і будуть її їсти.
Святвечір у Космачі
Ще один спільний, мабуть, для всіх регіонів України ритуал – це молитва перед вечерею. На Гуцульщині першим починає газда, а за ним і вся родина.
Гуцульська родина молиться перед вечерею / Фото Юрія Білака
Але цікаво, що у молитві вони просять допустити до столу тих душ, про яких ніхто не знає. Згадують зниклих безсвісти, замордованих у московських тюрмах, голодоморах, загиблих у Чорнобилі.
Тоді сідають до столу, на якому є 12 пісних страв. Як приготували кутю, то її треба набрати в мисочку. Тоді вийти на поріг і закричати, чи голосно сказати: "Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти. Як не йдеш у Різдві, бис не йшов у Петрі і не поморозив нам городину",
– каже Пожоджук.
Гуцули вечеряють у вишиванках / Фото Юрія Білака
Особливі гуцульські страви на вечерю
Бугаєве молоко. Дмитро Пожоджук згадує, що колись пироги поливали бугаєвим молоком, яке робили з конопель. Зараз традиція відійшла, бо коноплю сіяти заборонено.
Колись всі мали коноплі, бо з них пряли і ткали полотно. Лишалося насіння, його в макітрі перетирали, як мак, і робилося молочко. Тоді, коли варили вареники з картоплею, то цим молочком поливали, ніби соусом. Це було дуже смачно і оригінально,
– каже гуцул.
Губи з бураками. Це варені і дрібно посічені гриби і буряки. Їх заправляли лляною олією і додавали цибулі.
Страви з риби. З форелі, якої було багато в карпатських річках, варили студенець. Окремо запікали рибу і заквашували оселедець з цибулею.
На Святвечір гуцули готують традиційних 12 пісних страв / Фото Юрія Білака
Вечерю треба віднести до родичів
Дмитро Пожоджук каже, що космацька господиня, як викладе страви на стіл до вечері, то мусить кожної накласти в маленьку тарілку.
Зверху їжу треба закрити плівкою і покласти гарний маковий калач чи завиванець. Тоді свічку і замотати в хустину. У такому вигляді їжу несуть до рідної людини, чи до когось з родини до хати. Тоді треба запалити свічку і запросити на вечерю. Після того, як родина подякує, господиня вертається додому і аж тоді можна сідати до вечері,
– пояснює чоловік.
Господиня несе страви перед вечерею до родичів / Фото Юрія Білака
За його словами, зараз у Космачі знову популярно ставити тарілку тому, кого немає на вечері з родиною. Адже багато хто не може вирватись із заробітків на свята.
Запалена смола створювала запах свят
Здавна гуцули наливали смолу у глиняний горщик і запалювали її. Тоді обходили кімнату за сонцем. Вірили, що таким чином вдасться викурити злих духів. Потім ходили по всіх кімнатах і повторювали ритуал.
Від запаху смоли у хаті була особлива атмосфера / Фото Юрія Білака
Тоді заносили ту смолу, яка ще тліла, і ставили біля печі. Пам’ятаю, що в хаті усі свята був неймовірний святковий запах. Тоді починали ходити колядники,
– каже Пожоджук.
На Гуцульщині колядують хата в хату. Не оминають й тих, де господарі померли, чи поїхали на заробітки. У гуцулів так заведено: немає значення чи ти бідний, чи багатий, але на Різдво треба всіх поважати.
А до церкви на Різдво одягають традиційний гуцульський одяг: кептар, серду, вишиванку. До вечері також обов’язково сідають у вишиванках. Свят у нас дуже чекають, перш за все тому, що всі з’їжджаються і сходяться,
– підсумовує Пожоджук.
На Гуцульщині лунає гучна коляда / Фото Юрія Білака
Карпатська магія сповиває Гуцульщину усі три дні свят. Там гучно лунають колядки, чути сміх та віншування із найкращими побажаннями.