"Біженська хвиля" в ЄС: куди і чому їдуть найбільше

Канцлерка пообіцяла прихистити всіх, хто біжить від сирійської війни та розрухи. Її слова охоче сприйняли не лише сирійці, а й іракці, іранці, ліванці, лівійці, алжирці, тунісці – всі, хто вирішив, що "мама Ангела" все одно не допетрає, з якої країни прибув той чи інший біженець без документів та від чого саме він побіг. Більше того – за "сирійців" протягом цих років видавали себе вже навіть албанці-косовари, боснійці, афганці... всі, хто спокусився на тепле містечко та соціальну допомогу.

Важливо! Сотні тисяч біженців із Сирії можуть потрапити до Європи: Туреччина погрожує відкрити кордони

Тим не менш, слід визнати, що основна маса біженців все ж таки складається справді з тих, хто намагався втекти від війни – й таких людей в Німеччині зібралося нівроку за цей час десь півтора мільйона.

Що ж сталося з тих часів та в що обійшлася німцям ця хвиля?

"Wir schaffen das!" – закликала в 2015-му Анґела Меркель жителів ФРН. "Ми впораємося з цим!". Цей заклик увійшов до історії так само, як "Yes, we can!" Барака Обами та "Ich bin ein Berliner" Джона Ф. Кеннеді – фраза, яка позначила собою історичні зміни. Лишень в Обами вона означала початок нової політики США у світі, в Кеннеді – початок масштабної допомоги, спрямованої на подолання радянської блокади Берліна, а от в Меркель вона позначила початок загальноєвропейської кризи, пов'язаної з нечуваним потоком арабських біженців. Мільйони людей побігли до Європи (більшість – саме до Німеччини). Світлини переповнених притулків, величезних піших колон, тисяч людей, які штурмували прикордонні споруди, заполонили світові ЗМІ. Все це разом давало стійке враження, що ситуація вийшла з-під контролю.

Але які держави, власне, найбільш постраждали від цієї кризи й у що їм вона обійшлася? Скільки людей справді прибігли до Німеччини з серпня 2015 року? Як вони інтегрувалися в ФРН?

До кого більше прибігло?

Криза біженців, перш за все, налякала європейців. Скажімо, ті ж німці, перш за все, боялися (й бояться досі) руйнування таких важливих суспільних структур, як соціальної держави, системи шкільної освіти та державного регулювання. Більш ніж половина респондентів соцопитувань зізнавалися, що побоюються конфліктів та соціального напруження.

При цьому панує стійке уявлення, що більшість біженців потрапили до Європи. Однак, цифри, які оприлюднив Верховний комісаріат з питань біженців ООН (UNHCR), демонструють трохи іншу картину. Лише приблизно кожний десятий біженець у світі перебуває в Європі. Найбільше біженців з Сирії побігли до країн, які мають безпосередні кордони з нею: до Туреччини, Пакистану та Лівану. Так, наприклад, наразі кожен шостий житель Лівану – сирійський біженець. Щоб отримати подібне співвідношення, Німеччина має прийняти приблизно 14 мільйонів сирійців.

Загалом, серед країн, які прийняли сирійців, Німеччина зі своїми 1,5 мільйонами посідає п'яте місце, але серед країн Євросоюзу – перше. На другому – Франція, яка прийняла приблизно пів мільйона, на третьому – Італія, яка прийняла близько 300 тисяч.

У грудні 2018 року, за даними UNHCR, у світі в біга подалися 70,8 мільйона людей. Це найбільша цифра, яку ООН взагалі реєструвала коли-небудь.

Вас також може зацікавити: Рейтинг неспроможних держав: яке місце посіла Україна

Скільки людей втекли з 2015 року до Німеччини?

Як стверджує Федеральне бюро статистики ФРН, з 2012 року й по 2015 – тобто, до початку кризи, до країни прибувало щороку приблизно 1,5 мільйони людей. Це нормальна міграція до такої великої індустріальної країни, як Німеччина. Починаючи з 2015 року, відбулось помітне її зростання. У 2015 прибули 2,1 мільйона. Потім кількість прибулих знову нормалізувалася: у 2018 році прибули знову 1,5 мільйона. Якщо відняти кількість тих, хто поїхали, то можна зрозуміти, наскільки великою була, власне, міграція до країни. Протягом останніх 4 років, загалом, прибуло на 2.455.106 людей більше, ніж виїхало. З цього числа, за даними UNHCR, 1,5 мільйона – біженці з "гарячих точок". Тобто, просто жити й працювати в Німеччині залишилося менш ніж мільйон людей, а 1,5 мільйони – це ті, хто прибув у якості біженців.

Збільшення імміграції було відзначене в усьому Євросоюзі. Для порівняння цифр в Європі найлегшим було б, подивитися на те ж "сальдо" в різних країнах – скільки приїхало, скільки поїхало, скільки лишилося. Це дає змогу уявити, скільки мігрантів припадає на тисячу жителів тієї чи іншої країни.

Останні дані Євростату датовані 2017 роком. За ними, перші три місця в Європі посідають: Мальта (31 мігрант на 1000 населення), Ісландія (24/1000) та Люксембург (16/1000). Німеччина посідає шосте місце – 6/1000.

Федеральне управління зі справ мігрантів та біженців (BAMF) намагалося у 2018 році підрахувати обсяг витрат, спричинених біженською кризою. Точних цифр в них не вийшло. Спроба підрахунку, яку зробила група фахівців Інституту німецької економіки, теж провалилася. Тому що, з одного боку, прийняття біженців впливає на велику кількість галузей – такі, як ринок житла, комунальне та муніципальне управління, шкільну освіту. З іншого ж – не вдається врахувати велику кількість приватних пожертв та витрати благодійних організацій.

Приблизна відповідь на питання, скільки було витрачено на біженську кризу, дається в доповідях німецького уряду 2017 та 2018 років із бюрократичною назвою: "Доповідь федерального уряду про урядові заходи з підтримки земель та комун в галузі витрат на біженців та їх інтеграцію та про використання землями цих коштів у 2018 році". За даними цього документу, уряд надав у 2018 році комунам 7,5 мільярдів євро для того, щоб розмістити та інтегрувати біженців. Окрім того, 15,5 мільярдів було надано федеральним землям. До цього слід додати витрати прикордонної служби та судів. Плюс – 7,9 мільярда, які були надані країнам, звідки прибула найбільша кількість біженців – для того, аби боротися з причинами міграції на місцях. Разом виходить близько 23 мільярди євро в 2018 році.

Роком раніше, в 2017, ця цифра складала 20,8 мільярдів євро. За даними BAMF, з 2015 року додаткові комунальні та муніципальні витрати складали щороку приблизно 7 мільярдів євро.

Читайте також: Мальта пустила на свій берег мігрантів з німецького рятувального судна

Інтеграція – так чи ні?

Найбільша кількість біженців прибула до Європи в період між червнем 2015 та березнем 2016 року. У цей час уряди були змушені реагувати дуже швидко. В Німеччині окремо для прийняття, розміщення та забезпечення шукачів політичного притулку, уряд був змушений додатково витратити протягом двох років мільярд євро. В 2017 році ця сума зросла й становила 1,5 млрд євро.

Вирішальним фактором інтеграції всіх цих людей є те, наскільки швидко шукачі політпритулку можуть бути інтегровані в трудовий ринок. За статистикою Федерального агентства праці, датованій липнем 2019 року, роботу знайшли собі 28,3% біженців – це на 5,7% більше, ніж в минулому році. Для порівняння: серед німців рівень зайнятості становить 62,2%, серед іноземців з країн ЄС – 56%.

Як стверджує агентство, основна причина низької зайнятості серед працездатних біженців – це те, що багато з них перебувають на інтеграційних курсах або на навчанні. Ці люди не враховуються статистикою. Окрім того, шукачам політпритулку спочатку мають надати статус біженця, щоб вони отримали право працювати – а це може займати кілька місяців. Багато біженців у цей час змушені байдикувати.

З одного боку – німецькі підприємства втрачають таким чином робочу силу, з іншого – це підвищує розчарування та негативні емоції серед біженців. При цьому минулі роки чітко продемонстрували, що європейський високотехнологічний ринок праці, перш за все, залишається пристосованим для місцевого населення, в той час як біженці, які більшою частиною походять з арабських країн, в більшості своїй не в змозі продемонструвати необхідний рівень освіти та навички. Молодь іде навчатися, але це потребує набагато більше часу, ніж це уявляли собі "архітектори інтеграції" у 2015 році.

Окрім того, величезну вагу має фактор знання мови. Дослідження Інституту трудового та професійного ринку (IAB) показало, що загалом знання німецької серед арабських біженців протягом цих років покращилося. Так, під час опитування 2017 року більш, ніж третина (39%) респондентів відповіли, що добре чи дуже добре знають німецьку, при цьому серед чоловіків цей показник становив 44%, а серед жінок – 26%. При цьому, на момент прибуття до Німеччини, 90% з них взагалі не знали німецької.

Велика проблема полягає, проте, в тому, що майже дві третини біженців за ці чотири роки так і не вивчили німецьку мову й, відповідно, не можуть розраховувати на робочі місця. Отже – залишаються навантаженням на німецьку соціальну систему й відтак – фактором занепокоєння для німців.

Читайте також: ЄС можуть скасувати безвіз для кількох країн через потік мігрантів