Цей закон дає право Трампу, де-факто, відновити тарифні війни по всьому світу, оскільки наділяє його можливістю на власний розсуд вводити стовідсоткові мита проти тих країн, які купують російські енергоносії. І якщо хтось думає, що мова йде лише про Китай чи Індію, то він глибоко помиляється. Про це пише Вадим Денисенко.
Російські енергоносії купують ЄС, Японія, Південна Корея, В'єтнам, Бразилія, Саудівська Аравія (всього не менше ніж 40 країн). Іншими словами, митні війни, де-факто повертаються.
Чому закон все ж ухвалили?
Цей закон, який лежав вже рік в обох палатах, міг би ще стільки ж там пролежати, якби не сукупність кількох фактів.
По-перше, свою роль грає наближення переговорів Трампа та Сі, які мають відбутися 24 вересня. Цей закон – єдиний козир в руках Трампа, який входить в переговори з дуже слабкою позицією.
США застрягли в Ірані без будь-яких швидких перспектив вийти на контроль над Ормузом. Більше того, вихід хуситів на Баб-ель-Мандебську протоку та удари по головному нафтопроводу Саудівської Аравії може заблокуватикраїну.
Трампу просто потрібно просити лідера Китаю про допомогу на Близькому Сході (інших вартіантів вирішити цей конфлікт у нього немає). Але він може про щось просити маючи в руках хоч якийсь козир. І тут Трамп повертається до свого улюбленого козиря – торговельних воєн. Їхня результативність явно невисока через те, що США критично залежні від китайських рідкісноземельних металів. Але, з точки зору Трампа, краще це, ніж нічого.
Ухвалення цього закону, безумовно, зумовлене можливою втратою республіканцями конгресу і необхідністю посилити позиції Трампа до кінця його каденції (відмінити цей закон практично неможливо, бо 2/3 голосів демократи не матимуть).
Нарешті, самі республіканці, з огляду на розворот MAGA в бік України, будуть апелювати до цього закону під час виборчої кампанії.
Про що насправді цей закон?
Тут потрібно ще раз наголосити. Цей закон – не про Україну. Він про посилення Трампа.
Логіка введення тих чи інших мит буде пов'язаною лише з двома факторами: по-перше, ситуативна тактична гра Трампа щодо тиску на партнерів та тих, кого він вважає ворогами. А, по-друге, він щиро вввжвє, що його митна політика стимулюватиме реіндустріалізацію США.
Попередні мита Трампа справді стимулювали часткове повернення виробництва та внутрішні інвестиції, але ширше пожвавлення американської промисловості, схоже, було значною мірою зумовлене високотехнологічними інвестиціями, передусім попитом, пов'язаним зі штучним інтелектом, а не самими митами. Утім, Трамп все це приписує власній митній політиці і на цьому він спробує будувати свою гру і наділі.
Мита не допоможуть
Нинішня війна на Близькому Сході робить російську нафту практично безальтернативною. І навіть введення нових мит щодо Китаю та Індії не призведе до зупинки експорту в ці країни. Вони як обходили санкції Трампа раніше, так і будуть це робити.
На жаль, говорити, що закон Ліндсі Грема зупинить російський нафтовий експорт зараз не доводиться. Крім всього іншого, обмеження можливостей такого гравця, як Саудівська Аравія, робить російську нафту майже безальтернативною.
Повторюся: Трампу потрібен цей закон, як частина гри з Китаєм. При чому гри, де в Трампа є дуже слабкі карти. І є висока вірогідність того, що в переговорах США – Китай ми матимемо розмову про Близький Схід, а не про Україну.
У США зараз немає можливості перевернути дошку. Найвірогідніший сценарій – чергова обмежена угода про торговельне перемир'я.
Питання України та Близького Сходу і втручання в ці питання Пекіна – це вже набагато складніша угода, яку Китай готовий розглянути лише з огляду на значно ширші поступки з боку США. Чи готовий до цього Трамп – відкрите питання. Але вірогідність такого сценарію, на жаль, низька.
Перед виборами йти на такі поступки Трампу доволі ризиковано. Він може йти на них тільки у випадку, якщо розумітиме, що матиме стовідсотковий успіх (зупинка війни, можливість продати мир, як досягнення).