Чому "патріотичні" і прокремлівські сили створили спільний фронт проти президента
Спочатку вони намалювали у своїй уяві образ нікчемного президента. Примітивного коміка, яким, як нарукавною лялькою крутить на всі боки всесильний олігарх. Потім вони обіцяли негайну здачу ним України російському ворогові. Просторікували, що він ставленик Кремля. Що він результат хитрої оборудки ворога проти України.
Далі пророкували, що він і місяця не протримається – без кадрів, без досвіду, без підтримки патріотів. Обіцяли українцям, що патріотів відразу відправлятимуть ешелонами за Полярне коло. Один долар за сто гривень. Повну окупацію Росією України. Нічого не справдилося, пише Василь Расевич для ZAXID.NET.
До теми Зеленський призначив пожиттєві стипендії ветеранам і правозахисникам
"Патріотам" не фортунить. Минає час, а Зеленський не тільки все вправніше розмовляє українською, але й встигає похоронити надії Ігоря Коломойського, якщо не на повернення розграбованого ним ПриватБанку, то бодай на "жирну" компенсацію від держави,
– зазначає автор.
Контроль над "Центренерго" і "Укрнафтою"
За цей час вдається поставити під державний контроль "Центренерго" та організувати посилення впливів держави в компанії "Укрнафта". А ще відбувається відчайдушний спротив намаганням Коломойського повісити на шию державі авіакомпанію МАУ – традиційний прийом Ігоря Валерійовича з викачування коштів з державного бюджету.
І навіть після цього "патріоти" продовжують сипати прокльонами на адресу "маріонетки" Коломойського.
Це правда, що звичайній людині з-поза олігархічної системи годі впоратися з нею. Особливо, коли проти тебе всі: олігархи, їхні медіа, затяті патріоти та прикормлені інтелектуали й моральні авторитети,
– пише Расевич.
Ситуативні угоди
Президентові доводиться йти на ситуативні угоди та домовленості з одними олігархами проти інших. Залишати на важливих посадах людей, здатних вкинути країну в хаос і анархію. Якби не було бездумних вуличних протестів з погрозами змістити президента, то й Арсен Аваков зі своїми кишеньковими "радикалами" не був би потрібний Зеленському. Такий кругообіг речей у природі.
Погодьтеся, це не Зеленський допустив надмірну концентрацію енергетики в руках Ріната Ахметова, яка дозволяє йому за короткий час організувати локдаун економіці країні. Це не він привів до того, що Антимонопольний комітет був на боці монополістів,
– припускає автор.
Вороги об'єдналися з патріотами
Коли судді об’єдналися в закриту бандитську групу. Коли судову систему паралізував корупційний спрут і вона відверто втішається безконтрольністю, будучи державою в державі. Коли за кожну спробу розірвати цю порочну систему в тебе летять тонни харкотиння з боку об’єднаного табору ворогів та патріотів України.
Так, у цьому ганебному поході проти змін об’єдналися патріоти з ворогами України.
Патріотів ще якийсь час можна було зрозуміти, оскільки біль від програшу на останніх президентських виборах був нестерпним. Вони не розуміли, як так могло статися, що цей нікчема переміг нашого благородного гетьмана? Але проблема полягає в тому, що нікчема і герой – це суто продукт їхньої уяви.
Тому й пише один з коментаторів на сторінці Карла Волоха: "Дайте пораду патріотам України, бо я вже не можу читати, як зелений колаборант і ворог тотально руйнує Україну".
Тобто вони не можуть визнати своїх помилок, неправильних оцінок і висновків. Не розуміють, що читають такі "новини" хіба у своїй інформаційній бульбашці.
Хоча, якщо чесно, то протверезіння мало б уже настати, а основна маса "непримиренних" заспокоїтися. Бо не здав, не завалив, Росія не прийшла, ешелони з патріотами на Північ не пішли, Коломойський лютує. А тому ще важче зрозуміти тих, хто у своїй сліпій ненависті до президента України переходить на бік відвертого ворога і навіть починає творити з ним спільний фронт,
– пише Расевич.
Наведу два приклади. Перший стосується відвертого загравання "демократичної опозиції" з медведчуківською ОПЗЖ. У непримиренній ненависті до Зеленського вони створили спільний інформаційний фронт. Тепер не тільки "експерти" почали мігрувати між порошенківськими та медведчуківськими каналами, як неприв’язана худоба між сусідськими грядками, але й політичні лідери, здавалося б, ворожих таборів, заговорили на хвилях один в одного.
І тут криється одна з основних таємниць сучасного політичного процесу в Україні: система хоче ліквідувати ненависного позасистемного лідера. Їй не йдеться про його особу. Вона відчуває загрозу, що виходить від абсолютно чужого їй лідера.
Їй байдуже, як цього досягти: змусити піти у відставку, перетворити на безправну маріонетку, призначити слухняного регента. Найгірше, що нікому з них не йдеться про державний резон. Треба позбутися загрози системі. І тут вони єдині.
Автор: Василь Расевич – український історик і публіцист
Повний текст статті можете прочитати на ZAXID.NET