В ефірі 24 Каналу політолог Валерій Димов зауважив, що на заваді рішучим крокам стають внутрішні політичні суперечності. Він наголосив, що без єдності ЄС і скоординованих дій не вдасться гарантувати безпеку ні Україні, ні самим європейцям.

Дивіться також Путін нахабніє, Трамп – у ступорі: політолог оцінив перспективи мирного процесу

Чому країни ЄС не відправлять війська в Україну?

Проблема Заходу полягає не лише у повільних темпах переозброєння, а й у політичних розкладах усередині окремих держав. Європейські уряди часто стають заручниками внутрішніх партійних ігор та настроїв електорату, що унеможливлює швидке ухвалення рішень. У Франції будь-які гарантії від Еммануеля Макрона залишаються лише на словах, адже для їх реалізації потрібне схвалення парламенту.

Гарантії Макрона мають бути ратифіковані парламентом. Я даю 100%, що вони не будуть ухвалені, бо ультраправі та ультраліві одразу виступлять проти відправки військ в Україну,
– зазначив Валерій Димов.

Схожа ситуація й у Німеччині. Політолог пояснив, що навіть спроба відправити військовий контингент могла б спровокувати урядову кризу, адже соціал-демократи в коаліції не готові підтримати такі кроки. У результаті будь-яка ініціатива ризикує розбитися об внутрішні суперечності, що лише підсилює враження розгубленості Європи перед викликами.

Опір суспільств і проблеми готовності

Європейські уряди стикаються не лише з політичними перепонами, а й з опором власних громадян. У багатьох країнах, де війна сприймається як далека, суспільство не підтримує ідею відправки військ в Україну.

Будь-яка країна, яка пришле війська в Україну, одразу припинить це під тиском російських ракет. Без прикриття американців з повітря це неможливо. А люди живуть фестивалями, футбольними чемпіонатами, вони не хочуть воювати,
– пояснив політолог.

За його словами, додатковою проблемою є відсутність належної інфраструктури. Європейські дороги та мости не розраховані на масове перекидання важкої техніки, а брак координації між державами робить оборонні плани ще більш уразливими.

Історичні обмеження та реалії

Європа десятиліттями залишалася залежною від двох чинників – американської безпеки та дешевих енергоресурсів із Росії. Це формувало політичну інертність, яка позначається й сьогодні.

Вони знаходилися у світлі двох фар: одна – це безпека від США, інша – дешеві енергоресурси з Росії,
– пояснив Валерій Димов.

Він нагадав, що лише останніми роками відбулися зрушення: німецький парламент погодив інвестувати мільярди в оборонний сектор, попри бюджетні обмеження. Проте ці темпи залишаються повільними, а внутрішні суперечності й надалі стримують прогрес.

Залежність від США і вплив популістів

Попри інвестиції в оборону, Європа залишається вразливою без підтримки Вашингтона. Саме США забезпечують прикриття з повітря й визначають санкційну політику проти Росії.

Без американського прикриття з повітря європейські війська стануть вразливими для російських атак,
– підкреслив політолог.

Він додав, що ключові рішення ЄС часто блокує вплив окремих політиків. Орбан в Угорщині чи Фіцо в Словаччині використовують тему війни для внутрішніх спекуляцій, що ускладнює вироблення спільної позиції в Європі.

Повільний, але необхідний рух

Європа все ще відстає у темпах переозброєння й часто розділена внутрішніми політичними суперечками. Водночас останні рішення щодо інвестицій у оборону та перегляду стратегічних підходів свідчать, що процес змін триває.

Великий корабель довго розвертається, але він рухається у правильному напрямку,
– підсумував Димов.

На його думку, саме швидкість ухвалення рішень і готовність подолати вплив популістів визначатимуть, чи зможе Європа перетворитися на справді самодостатній безпековий центр і стати рівноправним партнером США у протистоянні Росії.

Європейські війська для України: що відомо

  • На початку 2024 року готовність відправити війська в Україну підтверджували лише Литва та Франція. Як повідомив Еммануель Макрон, за останні місяці кількість охочих суттєво зросла і вже близько двадцяти держав заявили про готовність долучитися до сил безпеки в межах "коаліції охочих".
  • У Франції ідея Макрона поступово отримує більше підтримки. Якщо спершу вона викликала критику, то нині вже шість політичних партій звернулися до президента з проханням розглянути відправку миротворців. Водночас більшість громадян виступає проти відправки військових у розпал бойових дій, але підтримує варіант введення контингенту після припинення вогню.
  • Естонія також заявила про готовність надати Україні свою роту, приблизно 250 військових, у складі "коаліції охочих". Прем'єр-міністр Крістен Міхал наголосив, що деталі можливої місії обговорюватимуться після зустрічей між лідерами України, Росії та США.