Таку думку висловив російський політолог Дмитро Орєшкін, пише "Обозреватель".
Читайте також: Трамп избавляется от Путина, поэтому Кремль поднимает ставки
"Зараз складається очевидна реконфігурація світових взаємин. Англосаксонська система пріоритетів цікавиться тими, хто є рівним і тими, з ким змушена співвідноситися. 50 років тому вона з деяким інтересом ставилася до Радянського Союзу з двох причин. По-перше, це джерело постійної загрози з ядерною зброєю. А по-друге, як же йому вдається зі стільки неефективною ідеологією та пріоритетами існувати. У військовому плані це був небезпечний гравець", – переконує експерт.
На його переконання, сьогодні подібну ситуацію можна спостерігати між США та Китаєм – "вони їздять, домовляються та дали всім зрозуміти, що є двома головними гравцями в глобальному світі.
І Трамп каже, що це так зване азійське тихоокеанське співробітництво, куди дуже багато вклала Росія, для неї є неактуальним. Як і сама Росія. Це ще Обама говорив, що Росія є регіональною державою, що було сприйнято як дуже хвороблива образа. Путін зробив безліч кроків, щоб довести, що це не так. А Трамп уже навіть не говорить про це, він просто не запрошує на переговори. Йому нецікаво розмовляти з Путіним, бо він представляє країну, яка має менше ніж 2% світового населення та менше ніж 2% світової економіки,
– підкреслює політолог.
Крім того він зауважив, що зброя – єдине, що залишилося у нинішньої Росії та на чому вона може зіграти.
"У цьому і полягає проблема Путіна. Він може грати тільки на зброї, вражаючим чином нагадуючи Кім Чен Ина. Ще десять років тому він намагався грати в сировинну імперію, в трубопровідну, а зараз бачимо, що цей Північний потік заблокували. А основний потік йде через Україну, яку ніяк не вдається нагнути. Так що всі ці розмови про сировинну імперії – вони звалилися. Залишається лише одне – лякати атомною бомбою, що теж скоро видихнеться через рівень розвитку протиракетної оборони", – додає Орєшкін.
Читайте також: Путін і Трамп все ж поспілкувалися у В'єтнамі: з'явилося відео
Відтак експерт робить висновок, що будь-який американський лідер розуміє, що нинішня путінська Росія – не найцікавіший об'єкт для переговорів, що було продемонстровано з усією наочністю, образливою для РФ.