Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Чому Путіну подобається Захід?

      1790
      Володимир Путін / inosmi.ru

      З яким викривленням реальності ми зіткнулися в першу чергу? Це уявлення про те, що Росія просто "захищається".

      Продовження. Початок читайте за посиланням

      Отож, яких наслідків можна очікувати, зважаючи на такі особистісні характеристики Заходу? Ми надзвичайно сприйнятливі до того, що я називаю "стратегічним обманом". Джордж Орвелл називав це "контролем реальності". Покійний історик Роберт Конквест був більш прямим і називав це просто "вбивством розуму". Коли "дезинформация", "маскировка", "провокация", "компромат" та "агитация" об’єднуються воєдино та насаджують тотальну дезорієнтацію та неправдиві рамки сприйняття, це створює паралельну реальність та викривлює її. Це дуже небезпечно, бо це існує лише в нашій підсвідомості. Як приклад, я часто пропоную ситуацію, в якій ви раптово прокидаєтеся посеред ночі і розумієте, що знаходитеся в дикому полі. Щоб зорієнтуватися, ви шукаєте Полярну зорю на небі. Ви бачите її, або радше, думаєте, що бачите. Проте ви не розумієте, що поки ви спали, вас перенесли в Південну півкулю. Всі ваші дії та припущення правильні, оскільки вони базуються на уявленні, що те, що ви бачите – це Полярна зоря. Але це не вона. Врешті решт, ви просто ідете в протилежному напрямку. Ви не сумніваєтеся в правильності ваших рішень просто тому, що ви не розумієте ситуації до кінця.

      З яким викривленням реальності ми зіткнулися в першу чергу? Це уявлення про те, що Росія просто "захищається." Ви вже чули це раніше, і я знаю, що ніхто з присутніх тут цієї думки не поділяє. Тим не менш, ця думка дуже потужна, не зважаючи навіть на останні втручання Росії в виборчі процеси в Європі та Сполучених Штатах. Ви всі знаєте цю мольбу про російську "потребу в безпеці" та "сферах впливу", що вона боїться "натівського оточення", що вона має "законні інтереси" та "історичні претензії", що вона чується жертвою Другої світової, що потребує "буферної зони", і так далі.

      Нічого нового. Президент Рузвельт запевняв нас: "Сталін не хоче нічого крім безпеки своєї країни, і я думаю, що якщо я дам йому це і не попрошу нічого натомість, то він не намагатиметься нічого анексувати і працюватиме зі мною заради демократії та миру у світі". Очевидно, так було під час війни. Та після Другої світової, щось схоже до того, що вже сказав президент Труман додав держсекретар США Дін Ачесон: "Дружні стосунки з урядами вздовж кордону Радянського Союзу є суттєвими і для його безпеки, і для миру у всьому світі".

      Слід віддати належне Міту Ромні і його радникам. Під час його перших президентських дебатів з президентом Обамою він визнав Росію першочерговим геополітичним опонентом США. Шкода, що пізніше пан Ромні написав у статті на Вол Стріт Джорнал, що Америка повинна дати Росії гарантії і не перешкоджати російському впливу в Києві. Це викривлення реальності.

      "Величезний внесок Росії під час Другої світової війни є частиною їх гордої історії непокори силам імперіалістів". Це вступ до промови посла США до ООН Саманти Пауер, з якою вона виступила у січні цього року. Я був радий чути, що за останні роки вона почала краще розуміти російську реальність, проте такий початок неприпустимий. У 1890-тих російський генштаб провів дослідження військових кампаній між 1700тими і 1870тими. Відбулося 38 воєн. Дві з них були оборонними. Як стати найбільшою імперією та найбільшою країною в світі, охоплюючи третину Азії і більшість європейського субконтиненту? Точно не ведучи "оборонні війни".

      Коли ми беремо участь в такому викривленні реальності, ми заперечуємо історію, заперечуємо жертв цілих націй, та захоплюємося злочинцем. Чому в них нема права на існування? Це нації-жертви, котрі Кремль переслідував десятиліттями, а часом і століттями, мають право на безпеку, мають "історичні претензії" до Росії, потребують "сфер впливу" та "уферної зони". Ситуацію, з якою ми зараз боремося, спричинило невміння Заходу розпізнати це.

      Читайте також: Почему мы не такие, как они: Украина не пытается присоединить Кубань

      Частиною того ж "захисного" обману є російський редизайн Другої світової. "Якби не колосальні жертви з боку СРСР у Другій світовій війні – у якій вони втратили більше 20 мільйонів людей, набагато більше, ніж інші нації, дружні чи ворожі – то війна тривала б значно довше". Це все ще цитата з тієї ж промови посолки Пауер. Зауважте, що вона знову ототожнює Росію з Радянським Союзом, і навіть називає СРСР нацією. Він не був нацією. Він був імперією. Пройшла вже чверть століття з часу розпаду СРСР, і все ще занадто багато західних політиків і коментаторів продовжують говорити і думати точнісінько такими самими термінами. Це недопустимо, і знову ж таки демонструє, що ми досі не осягнули ні самої суті СРСР, ні значення глорифікації його Путіним.

      А щодо Другої світової війни як такої, то давайте усвідомимо: Сталін і Гітлер були не просто союзниками. Вони були рівноцінними партнерами, співучасниками консорціуму. Коли Гітлера було призначено канцлером у січні 1933, німецька індустрія озброєння була вже далеко на шляху до відновлення. В Рапальському договорі між Німеччиною і Москвою у 1920тих, СРСР забезпечив Німеччину базовими матеріалами для відбудови військового сектору, більшість яких, за іронією, були награбовані в Україні. Німецькі військові маневри відбувалися на радянській території. Влаштовувалися екскурсії в ГУЛАГи, що розросталися. Це відбувалося в той час, коли західна, а особливо американська допомога рікою текла до Радянського Союзу. То як Путін може оцінити нашу стратегічно проникливість?
      Скільки десятиліть пройшло від закінчення Другої світової війни? Чому ми ніколи не чуємо про причини розв’язання війни Гітлером? Нею була колонізація України. Лише минулого літа професор Єльського університету Тімоті Снайдер звернувся до німецького Бундестагу, нагадуючи Німеччині про її минуле. Дивовижним викривленням є те, що Німеччина відчуває провину за Другу світову перед "Руссляндом", в той час коли це "Русслянд" почав війну разом з Німеччиною, і коли це не "Русслянд" був мішенню і найбільшою жертвою Німеччини. Кількість воїнів Союзних військ, що вторглися в Нормандію була 132 000. Кількість Вермахту та інших військ, які вторглися до Радянського Союзу під час операції Барбаросса 22 червня 1941 року – 3,2 мільйони. І ця цифра включає не лише німецьких, але й угорських, румунських, словацьких, фінських та італійських військових. Чи ми називаємо ці країни "нацистськими"? Нема нічого дивного в тому, що Україна і демографічно, і інфраструктурно постраждала більше ніж будь-яка інша країна. Під час Другої світової українських цивільних було вбито в чотири рази більше, ніж військових США, Франції, Італії, Великобританії та Канади разом взятих. Ще мільйони українців загинули несучи службу в армії та будучи примусово вивезеними на рабську працю до Німеччини. Українці нацисти? Чергове перекручення реальності, ще один стратегічний обман.

      Ще одним прикладом стратегічного обману про "дефенсивну" позицію Росії є постійне повторення про "оточення країнами НАТО". По-перше, пропоную глянути на карту. Скільки країн НАТО ділять кордон з Росією? "Оточення", ба навіть "часткове оточення" є географічно неможливим. А навіть якби й було можливим, то чому ми маємо почуватися винними через це? По-друге, Путін знає, що НАТО існує тільки для захисту. Він знає, що шансів на якесь вторгнення країн Альянсу до Росії немає. Сталін знав про НАТО і її призначення ще до того, як вона з’явилася. По-третє, ми не демонстрували і навіть не думали переходити у наступ до Росії впродовж останніх ста років навіть поза військовим контекстом. По-четверте, якщо б і був коли-небудь час для страху вторгнення, то хіба під час Другої світової або в післявоєнний період. Такого ніколи не було і не могло бути, зважаючи на відсутність у Заходу будь-якого розуміння загрози з боку Москви. По-п’яте, як би мали скоординуватися більше на 20 націй? Для чого? Щоб досягти чого? І на останок: щоб ми могли повірити, що "оточення НАТО" це те, чого справді боїться Путін, треба проігнорувати просту правду про те, що він знає і розуміє наші суспільства, культури та політичні інституції краще за нас самих. Він це довів. Чи хтось в цьому залі справді думає, що публічна паніка через Росію на Заході досягне такого рівня, що вона перейде в політичні рішення для координованої військової атаки на Росію? Це нонсенс. Путін і Лавров можуть повторювати це знову і знову для своїх та іноземних громадян, проте вони розуміють реальність. Ми також повинні її зрозуміти.

      Читайте також: Когда Украина станет членом НАТО, для России это будет ударом, – Кравчук

      Другим прикладом викривлення реальності, та навіть його перемоги є розмови на Заході про "залучення" Росії до боротьби з ІДІЛом. А куди поділася логіка, якщо враховувати, що корені ІДІЛу та Аль-Каїди сягають фундаменту "арабського націоналізму", що його придумав Кремль у 70тих та 80тих в університеті Патріса Лумумби в Москві та навколишніх тренувальних таборах КДБ? Сьогодні Москва не мусить скеровувати чи контролювати ІДІЛ. Вона просто користає з ослабленого, дезорієнтованого, розчарованого та пригніченого Заходу. Ба більше, візьмімо до уваги "талант" (слово, яке тяжко вживати в цьому контексті), з яким Москва змогла нацькувати Близький Схід на Захід 25 чи більше років тому. Спочатку СРСР був атеїстичним. Потім він - а перед тим, Російська Імперія – мав жорстоку історію утисків мусульманських народів Кавказу та Центральної Азії. Проте Кремль переважив, а Ясір Арафат отримав за це Нобелівську Премію. Справді, неймовірне досягнення.

      І на останок, Україна. Я знаю, що тут присутні ті, для кого Україна вагома не настільки, як інші європейські країни – Польща або Італія, наприклад. Я не буду вникати в перекручену російську історіографію, яку прийняли у 18 та 19 столітті. Я тільки зауважу, що російські історіографи, які переїхали на Захід після більшовицького державного перевороту, заснували так звану організацію російських студій. І хоч ті історіографи не підтримували більшовицький режим, вони тим не менш насадили Заходу ту імперську історію, яку самі ж придумали та всотали.

      Ми всі чули аргументи: "корені тисячолітньої історії Росії сягають Києва", "Україна це історична частина Росії", "Київська Русь була початком сучасної Росії", "тисячоліття російського християнства". Висновок – як нашептав на вухо президенту Бушу Путін, України не існує. Не існувало її і для Гітлера, який записував українців в таборах як поляків або росіян.

      Тож давайте дослідимо викривлення реальності, стратегічний обман, який лежить в абсурдності претензій периферії Київської Русі, Росії, на її центр, Київ. І пам’ятаймо, що в той час розмір російської території, який належав до Київської Русі становив лише 3% від Росії, яку ми знаємо сьогодні.

      Перш за все, я не знаю жодного випадку в історії або географії, в якому створення тисячолітнього родоводу використовувалося б як виправдання війни, вторгнення або тероризму, і до якого Захід би поставився настільки некритично. Насправді, більш логічним і розумним було б визнати історичну претензію Києва на Росію, як частину колишньої київської імперії.

      По-друге, навіть якщо ми приймемо "тисячолітню історію" як аргумент, то яким буде результат? Через вплив вікінгів на становлення Київської Русі, Україна може претендувати на Осло, Стокгольм або Копенгаген? Норвежці, шведи і данці насправді "українці", "малороси", чи "молодші брати?" Те саме можна сказати про вплив Візантійської імперії на Київську Русь, включно з кирилицею та релігією. Україна "насправді" почалася з Візантії/Стамбулу? Сучасна Франція, як і Іспанія, Німеччина і Ізраїль були частиною Римської імперії так само, як Росія частиною Київської Русі. То чи це означає, що Франція може претендувати на "французький" Рим і казати, що всі італійці насправді французи? А що робити з Румунією, яка використала назву "Рим" так само, як Росія використала "Русь"? Як буде "Франція" німецькою? Frankreich. Країна франків, германського племені. Який висновок ми би мали з цього зробити? Франція претендує на Німеччину, чи навпаки? Я не буду продовжувати. Незнання історії та відсутність критичного мислення робить Захід легкою мішенню для викривлення реальності.

      То чому ж Путіну подобається Захід? По-перше, Захід не розуміє як і чому він опинився в цій ситуації. Одна країна, якій нічого запропонувати світу, спромоглася загнати західні демократії в кут. Як це можливо? І чому ми так раптово дивуємося? І чи бачимо ми причину для перевірки себе? По-друге, західна увага до України історично знаходиться на протилежному кінці спектру в порівнянні з орлиним оком Москви.

      Навіть зараз стурбованість Заходу навіть не наблизилася до потрібної серйозної реакції, зважаючи на те, що Україна загнала останній цвях в домовину СРСР і, великою мірою, врятувала світ від нього. Більше того, як ми знаємо, Україна здала свою ядерну зброю великою мірою через свого історичного гнобителя. Що Путін може про це думати? Які він робить висновки? Його гроші у нас в безпеці, а існуючі санкції не приносять результату. Працює виключно сила.

      Я пропоную наступні два дні спробувати знайти користь від Форуму, щоб ми всі могли потім повернутися в наші країни і працювати на інтереси їх нацбезпеки. Цього можна досягнути тільки якщо забезпечимо безпеку і незалежність України, і тим самим відведемо Росію. Ми мусимо думати стратегічно та вийти з режиму постійної оборони та реактивної позиції, в яку нас загнав Кремль. І зрозумійте мене правильно: якщо тирани Близького Сходу, Китаю та Північної Кореї зрозуміють, що Захід має волю діяти у власних інтересах, це матиме глобальні наслідки.

      Автор: Віктор Рудь. Джерело: Lviv Security Forum

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук