Політики ж все частіше говорять про те, що переважна більшість населення України не готова до вільного носіння та володіння зброєю. Саме ця думка є найпоширенішою з усіх існуючих. Зброя не є розвагою, тож поговоримо про неї серйозно.

Читайте також: Як короткоствольна зброя перетворилася на "понти" для обраних: розслідування

Давайте розглянемо питання, що бентежать пересічних українців, детальніше. Спершу потрібно пояснити суспільству те, що зброя є легальна та є нелегальна.

Легальна зброя

Легальна зброя – це та зброя, яку офіційно було придбано та зареєстровано громадянином у відповідних органах у відповідний строк. Такий громадянин повинен пройти уроки володіння зброєю, здати або не здати екзамен. Також повинен пройти відповідні дослідження у психолога та нарколога та отримати довідку.

Мало того, громадянин повинен правильно зберігати зброю та бути платоспроможним – сумнівний індивід із тимчасовим прибутком не зможе собі дозволити витратити гроші на придбання зброї. Тобто офіційне отримання дозволу на придбання звужує коло осіб до найвідповідальніших та найадекватніших з усіх, хто живе на території України та за законами держави.

До слова, вогнепальна зброя легалізована в Україні ще з 1991-го року. Проте й досі не затверджений механізм оформлення дозволів для пересічних громадян.

Нелегальна зброя

Кардинально інша ситуація в країні із нелегальною зброєю. Станом на 2007 рік по підрахункам в Україні було понад 3 мільйони нелегальної зброї. На сьогодні, на 2 мільйони легальної вогнепальної зброї в Україні приходиться вже 5 млн нелегальної. За словами представників Української Асоціації Власників Зброї – змінити ці цифри ми можемо лише законодавчим шляхом на державному рівні.

Перша група людей, що мають нелегальну зброю – це ті громадяни, які не почувають себе в безпеці зі сторони держави та правоохоронних органів. Це ті українці, які все частіше задаються питанням, яким чином купити вогнепальну зброю для захисту себе та своєї сім'ї.

Неможливість легального придбання та складна геополітична ситуація в країні останніх років, змушує цю групу людей замислитись над своєю безпекою та безпекою свого майна. Не дивлячись на усі реформи останніх декількох років, громадяни знають що розраховувати мусять тільки на себе – Україні поки що далеко до поліцейської держави.

Але допомогти зменшити продаж зброї на чорному ринку ми можемо – потрібно легалізувати законний продаж. Такої думки притримуються представники Української Асоціації Власників Зброї.

Друга група людей – це люди, яким потрібна зброя не для захисту, а задля інших цілей. Такими цілями скоріше всього виступає збагачення за рахунок інших громадян та інші незаконні дії заради особистої вигоди (вимагання, крадіжки, зловживання владою\посадою\ситуацією) або примушення інших осіб до тих чи інших дій.

Криміногенна ситуація в державі не найкраща за останні роки і той, хто дістає собі зброю без оформлення її, скоріш за все знає, де і як буде її використовувати. Повірте, у кожного незаконно діючого громадянина в цій країні є нелегальна зброя. Так було завжди. А от у законослухняного громадянина захистити себе можливості немає.

То ж відповідь на питання "чи потрібна зброя українцям?" очевидна – звісно потрібна, це наше право на самозахист. Наступне вже питання – це питання відповідальності.

Вбиває не зброя, вбивають люди.

Кожен з нас неодноразово чув від оточуючих фразу, що "зброя – вбиває". Абсолютно некоректно побудована думка: "Зброя – вбиває", адже вона не вбиває, вбивають люди. Ми повинні навчитися правильно будувати наші питання. І тоді ми зможемо почути правильні відповіді.

Ще полюбляють ставити наступне питання:

А якщо завтра роздадуть усім зброю, тоді нас усіх чекатиме анархія?

По-перше, ніхто не збирається в цій країні нічого нікому роздавати, тим паче зброю. По-друге, із зареєстрованої зброї ніхто нікого вбивати не буде. Хоча б тому, що гільзи реєструються у держреєстрі МВС і власника знайти дуже легко.

Яка відповідальність лягатиме на власників зброї?

Дозвіл на зброю як один із інструментів відповідальності свідомого громадянина. Тенденція, коли уряд знімає відповідальність за плекання свідомого громадянина – це не зовсім правильна практика і політика. Запровадження права на вільне володіння зброєю спонукатиме громадян брати та нести відповідальність за свої вчинки.

Ба більше, легалізація зброї підвищить рівень відповідальності не тільки майбутніх власників зброї, а й підвищить рівень відповідальності всіх тих структур, які будуть приймати безпосередню участь у цьому процесі. До прикладу, кожен українець прекрасно знає, що медичні довідки в Україні здебільшого купуються.

Процес офіційної легалізації змусить правоохоронні органи організувати та контролювати правильний процес отримання медичних довідок. З'явиться персональна відповідальність конкретного медичного працівника за видачу липової довідки – це кримінальна відповідальність чи втрата ліцензії, як мінімум.

Таким чином, оформлення пакета документів на отримання дозволу на зброю – породить нове покоління відповідальних перед законом державних працівників та цілу низку ефективно працюючих держ.структур.

До того ж, послуга з отримання дозволу є платною, тож надходження підуть у державний бюджет країни, що буде тільки на користь державі. Наразі МВС відповідає за видачу дозволів. А повинно цим займатися Міністерство юстиції, якщо ми хочемо чесно оформлені дозволи, а не видані бозна кому.

А оформленням медичних, а серед них і психічних експертиз займається Міністерство охорони здоров'я. В той час коли у всіх інших цивілізованих країнах цим питанням займається Міністерство Юстиції.

Тобто наразі в Україні є неможливим контролювати лікарів і не давати можливості брати хабарі за оформлення довідок по нарко та психіатрії. Лікар лікаря ніколи не здасть, як і посадовець посадовця.

Легалізація покладе початок позитивних зрушень та повинна змінити цю тенденцію.

Багато кажуть про те, що українське суспільство не готове до таких радикальних змін у законодавстві. Можу запевнити, що суспільство ніколи не буде готове до змін, якщо ці зміни не почати впроваджувати вже сьогодні.

Це стосується будь-яких змін, будь то легалізація зброї, чи можливість мати декілька громадянств, чи впровадження безкоштовного проїзду для особливих груп громадян із вадами зору, або то кримінальна відповідальність за знущанням над тваринами чи легалайз марихуани. Будь-які зміни повинні відбуватися з найвищим контролем державних органів, за це громадяни сплачують податки в державну казну.

Забороняти чи дозволяти?

Не забороняти, а навчати! За логікою було б правильніше не забороняти людям володіти зброєю, а навчати. Навчати як правильно її зберігати, як нею користуватися, використовуючи ЗМІ – розповідати про курси, де навчають поводитися із зброєю, розповідати про закони та наголошувати на відповідальність громадян перед суспільством. Оце було б правильно, сподіваюся ми до цього йдемо. Невеличкими кроками але рухаємося вперед, до засад цивілізованих розвинутих держав.

Читайте також: Зброя нам потрібна не тільки на війні: вбивство ветеранів АТО – яскравий тому доказ

Сьогодні ж українське законодавство забороняє володіння та носіння громадянами короткоствольної вогнепальної зброї. Водночас деякі громадяни можуть отримати їх як нагороду від Адміністрації президента, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України чи Міністерства оборони.

До прикладу, Міністерство оборони неодноразово відмовлялося розкривати кількість виданої нагородної зброї у відповідь на журналістські запити. АП, МВС та СБУ на запити повідомляли, що роздали за 2014-2016-й роки понад 2,3 тисячі одиниць нагородної зброї. Скільки з них цивільним – невідомо.

Отримати ж дозвіл на травматичну зброю в Україні сьогодні дозволено лише деяким групам людей: державним службовцям та народним депутатам, правоохоронним органам, силовим структурам, співробітникам суду та їх близьким родичам, журналістам.

На останок можу додати те, що дискусія стосовно узаконення легалізації вогнепальної зброї в Україні триває досить довго. Загальновідомо, що на першій сходинці Піраміди Маслоу стоять фізіологічні потреби людини. А на другій – безпека. Безпека відіграє надважливу роль у житті людини, а аналізуючи перебіг подій останніх п'яти років, для багатьох безпека стала безумовною цінністю.

Врешті-решт, що б українці не вирішили, що б не обрали – володіти зброєю чи ні, питання законного озброєння населення є частиною великої проблеми України, назва цій проблемі – корупція.

Читайте також: Зброя для захисту. Чи дочекається Україна озброєння від США?