Дехто сам застрелився, – інтерв'ю з полоненим окупантом про війну, накази і "службу" в Маріуполі
Українські військові щодня беруть у полон десятки військових росії. Частина з них – здається добровільно. Російські бійці, взяті в полон, розповідають про злочинні накази та визнають, що вони – окупанти, які прийшли у чужу державу. А їх родичі, з якими вдалося зв'язатися, розповідають, що не знають до кого звертатися за допомогою, бо їх скрізь ігнорують.
- 1Розмова з полоненим російським окупантом: дивіться відео
- 2"У нас була ціль – забрати території": окупант про те, чому пішов воювати
- 3"Ввечері 30 – 40 хвилин ми дивилися телевізор і все": про незнання новин й ситуації
- 4"Коли виїхали з Криму, було направлення – Маріуполь": про бої та побачене в місті
- 5"Нас взяли в оточення: деякі військові самі застрелилися і підірвались"
- 6"Того, хто відмовлявся, – забирала військова поліція": про заїзд в Україну
- 7"Це війна. Ми виконуємо накази": про вбивство українських захисників
- 8"Можна поїхати і не повернутися": окупант звернувся до інших росін
24 канал за підтримки ютубера Володимира Золкіна ексклюзивно поспілкувався з полоненим військовим російської армії Іллею Юном. Він був відправлений в окупований Севастополь, куди приїхав жити разом зі своєю дружиною. Українське місто для служби він обрав серед усіх варіантів, які йому запропонували.
Важливо Матері просто не визнають, що це їхні сини, – Золкін відверто розповів про російських полонених
Після 24 лютого на десантних кораблях російський військовий висадився неподалік Бердянська. 8 березня він, разом з іншими російскими солдатами, відправилися під Маріуполь.
Розмова з полоненим російським окупантом: дивіться відео
"У нас була ціль – забрати території": окупант про те, чому пішов воювати
Представтеся та розкажіть про себе.
Я – лейтенант Юн Ілля Дмитрович. 24 роки. Служив та продовжую служити у військовій частині номер 1340 у місті Севастополь. Народився в Узбекистані. У 2003 році переїхав у росію в республіку Башкортостан, де і проживав. Довчився там до 11 класу та поступив вже в академію у Санкт-Петербурзі.
Ви народилися в Узбекистані, але переїхали в росію. Чому?
Були сімейні обставини і батьки вирішили переїхати.
Ваші батьки знають, що ви пішли воювати? Як вони ставляться до цього?
Ні, я не казав їм, що їду конкретно воювати. Вони просто знали, що я їду спочатку на навчання. Після того, як вони все дізналися від дружини, – я вже розповів, що перебуваю на території України.
Вам говорили, що це військові навчання?
Так, спочатку всім сказали, що ми їдемо на навчання. Ми стояли у Криму, неподалік від моря. Після цього нас закинули на великі десантні кораблі, де ми провели 10 – 15 днів. Після цього ми висадилися на територію України.
Ви розуміли, що Крим – це Україна, що ви в іншій державі?
Я це розумів. Але після випуску мені дали місце і я поїхав служити. Мене запитали: "Де ти хочеш служити?". А тоді сказали, що в таких-то і таких містах немає місця, але є в Севастополі. Я й погодився.
Тільки такий варіант служби був?
Ні, були й інші варіанти, звичайно. Але цей був кращим для мене і жінки. Тому ми й вибрали місто Севастополь.
А чому? Які причини того, що вибрали саме Севастополь?
Скоріше за все, що це, по-перше, місто героїв. І там багато населення у порівнянні з іншими містами, які залишалися. А були ще й села.
Тобто тому, що там багатше життя?
Не те, що багатше, а тому, що там розвинена інфраструктура. І було простіше там жити після, грубо кажучи, того ж Петербурга, де я провчився 5 років.
Полонений російський військовий / Скриншот
Яка була ваша особиста ціль того, що ви пішли воювати проти України?
Моя особиста? Не можу відповісти на це питання. Можу просто сказати, що у нас була ціль, як нам говорили, – це забрати території, які раніше належали Донецькій і Луганській "народним республікам". І в принципі все.
Що таке Донецька і Луганська республіки, що означає забрати території?
Які раніше їм належали.
Таких республік немає. Це територія України. Ви це розумієте?
Так, але я особливо не слідкував за цими процесами, коли це все відбувалося. Я просто знав, що є "ДНР" та "ЛНР". Все. Я не був у курсі того, що до цього відбувалося взагалі.
"Ввечері 30 – 40 хвилин ми дивилися телевізор і все": про незнання новин й ситуації
Де ви новини читали весь цей час? Де ви споживали інформацію? Ви читали історію, як все відбувалося? Ви ж військовий, вам повинно було б бути цікаво, за що ви воюєте, куди ви їдете, чому ви туди їдете.
В університеті так, була військова історія. Там все пов'язано з цим. А так вивчали та читали з новин, дивилися якісь звичайні російські канали, наприклад "россия1". Більше ніде новин не дивився. Ну і це було у вільні години. Тобто ввечері 30 або 40 хвилин ми дивилися телевізор, новини і все.
Вам ніколи не було цікаво, що відбувалося у так званих невизнаних Луганській та Донецькій республіках?
Ні, мене це мало цікавило на той момент. Я взагалі вчився у Петербурзі й ці питання мене сильно не торкалися.
"Коли виїхали з Криму, було направлення – Маріуполь": про бої та побачене в місті
Розкажіть про бої, в яких ви брали участь з 24 лютого.
24 лютого ми висадилися на території України. Я не пам’ятаю точну назву села, але розумію, що це було неподалік від Бердянська, нижче. Я не пам’ятаю точно, бо пройшло багато часу. Після цього ми близько тижня їздили з одного місця в інше. 1 березня ми знову виїхали на територію Криму, але вже не морським шляхом, а на колесах, тобто машинами.
Де ви машини взяли?
Це колона військових машин. Перший раз, коли ми висаджувалися з корабля, у нас БТР пливли до берега. 8 березня ми заїхали назад. У нас було направлення – місто Маріуполь.
Ви повинні були заходити у Маріуполь?
Це вже другий раз. 8 березня ми виїхали з Криму, а 10 ми були вже під Маріуполем.
Маріуполь після російських обстрілів / Фото з телеграм-сторінки "Мариуполь сейчас"
Розкажіть про бої під Маріуполем.
У самому Маріуполі мене не було. Я займався підвозом боєприпасів і продовольства в основному. Мій взвод пішов в саме місто, а мене не взяли. Я був у лісосмузі приблизно за 10 – 15 кілометрів від самого міста. Кожні 2 – 3 дні я їздив і возив боєприпаси у саме місто.
Вас одного не взяли?
Не те, що одного. Виходить, що один взвод поїхав, а один залишився на забезпеченні.
Що ви бачили у Маріуполі?
Коли перший раз заїхав – це, мабуть, був кінець березня або початок квітня. Бачив, що вже будівлі зруйновані, але госпіталь був цілий з того напрямку, з якого ми заходили. Зруйновані будівлі, все згорівше.
Маріуполь після російських обстрілів / Фото з телеграм-сторінки "Мариуполь сейчас"
Чи бачили ви вбитих людей?
Ні, не бачив раз. Бачив поруч із маленькою каплицею вже закопані могили.
Братські могили у Маріуполі, особи багатьох жертв неможливо встановити / Фото "Суспільного"
Скільки їх було?
Не можу точно сказати, тому що людей наче кожен день хоронили. Але в той момент, коли я їздив туди, їх було 4 – 5. Потім, коли ми їхали, сказали, що там вже більше цих могил стало.
Які у вас були відчуття від розбитого Маріуполя з могилами?
Не дуже хороше враження, коли я вперше заїхав у це місто. Тому що до цього я такого ніколи не бачив.
Ви розумієте, що це російська армія зробила?
Так, але і не тільки. Тому що війна не в одну сторону йшла. Противник теж стріляв і також використовував артилерію. Зрозуміло, що ми зайшли на вашу територію, але не тільки російська армія завдавала шкоди цьому місту.
Авіабомби Україна не скидала.
Це так.
Маріуполь після російських обстрілів / Фото з телеграм-сторінки "Мариуполь сейчас"
Ви бачили цивільних? Спілкувалися з ними?
Так, бачив багато цивільних, які там були в Маріуполі. Біля великого торгового комплексу "Метро". Люди, які йшли в ту сторону, просили нас підвозити. Говорили: "Підвезіть нас до "Метро", ви в ту сторону?". Ми їх підвозили та спілкувалися з ними. Вони говорили, що "треба лише виїжджати звідси". Такого не було, що "ось, ви там прийшли на нашу територію, ви все розграбували". Вони просто просили про допомогу і ми їм допомогли.
А не було думки, що вони просто вас боялись, тому що ви були озброєні?
Не знаю. Якщо вони були б іншої думки – так і говорили б. Ми також бачили. Коли ми були під Вугледаром (місто у Волноваському районі Донецької області) – були люди, які говорили: "Навіщо сюди прийшли?" Говорили свою позицію. І на їх вислови їм ніхто нічого не поганого не зробив.
Маріуполь, загиблий цивільний від російських обстрілів / Фото з телеграм-каналу "Азов-Маріуполь"
Багато цивільних опинилися в оточенні, без змоги вибратися. Частину жителів Маріуполя насильно вивезли до росії. Навколо знищеного міста росіяни розгорнули 4 фільтраційні табори, в яких людей утримують перед депортацією в росію.
"Нас взяли в оточення: деякі військові самі застрелилися і підірвались"
Як ви отримали поранення?
Це відбулося, коли ми приїхали з Маріуполя на інше направлення. Спочатку ми стали у Степному, де Нова Михайлівка. А потім, через днів 4 – 5, нас відправили під Вугледар. З правої сторони було Нікольське. Ми стояли там близько місяця, нам сказали: "Заїжджаєте туди, тримаєте оборону". Позаду нас було село Єгорівка. Це рахувався наш тил. Звідти поїхали наші військові.
Маріуполь піля вторгнення росії / Фото Telegram-сторінка Маріупольської міської ради
Після цього нас взяли в оточення в селі Павлівка. Ми зібралися з командирами груп. Там не було вже взводів, а лише маленькі групи по 3 – 4 людини. Вирішили виходити з оточення через лісосмуги, які були поруч. О 3 годині ночі ми почали виходити з Павлівки. До 4:40 йшли і все було добре. Ми йшли в сторону Нікольського по балці. Думали зайти в тил до себе.
Ми йшли і наштовхнулися на блокпост, який на той момент викопали вже українські військові. Вони зайняли повністю оборону позаду нас. Наші, які були позаду, побігли в іншу сторону. А я залишився з 12-ма людьми попереду. Почалася перестрілка. Мені попали в руку. З 12-ти людей троє попали у полон, а всі інші загинули.
Як ви вважаєте, те, заради чого вони загинули – варто було?
Я думаю, що ні. Тим більше деякі самі застрелилися і самі підірвались. Не можу відповісти, за що вони там і як.
Самі застрелились, ви це бачили?
Так, при мені. Мої ж підлеглі.
Російський військовополонений Ілля Юн / Скриншот з відео
Скільки людей застрелились там?
Один застрелився і один підірвався. Якось так вийшло, що в кінці нас залишилося троє людей, які потрапили у полон.
Що ви, як командир, хотіли б сказати родичам тих людей, які застрелилися?
Цим родичам я сам приїду і розкажу, як їхні сини та чоловіки загинули. Тому дай бог, якщо все вийде і буде обмін, то планую разом зі своїми товаришами, які також попали у полон, поїхати та розказати все.
"Того, хто відмовлявся, – забирала військова поліція": про заїзд в Україну
Яка ціль цієї так званої "спецоперації"? Ви прийшли "звільнити" від чого?
Перших півтора місяця у нас взагалі не було ніякого зв'язку – ні з рідними, ні інформації ніякої не знали. Які нам давали накази – такі ми виконували. Нас не те, що загнали, ми заїхали на територію і все. Після цього у нас не було жодної інформації, нам просто поступали накази. Коли ми другий раз виїжджали, того, хто відмовлявся, – забирала військова поліція. Що з ними далі було – ми також не знаємо.
Багато військових відмовлялося?
У нас 3 – 4 людини відмовилися. Були такі і з інших підрозділів. Я не можу сказати точне число, але люди відмовилися. Це вже було 8 березня.
"Це війна. Ми виконуємо накази": про вбивство українських захисників
Вам не здається, що вас обманули?
Не можу сказати, що обманули. Як ви сказали – є честь офіцера, я виконав накази, після цього ми вже могли щось сказати. Якби були прикази щодо громадянських, а їх не було... Я виконав лише те, що мені казали.
А наказ вбивати українських військових на українській території – це що? Совість тут у вас чиста?
Це війна. Ми ваших вбиваємо і ви наших. Не можу відповісти на питання, нам просто ставили завдання і ми виконували те, що було на полі битви.
"Русский мир" зараз в Маріуполі гарно виглядає, на вашу думку?
Коли я заїжджав у Маріуполь, він був не в такому стані. Я не бачив його до і не можу сказати, що там після того, як там були всі. Згорілі та зруйновані будинки після авіабомб і артилерії.
Ви б хотіли, щоб ваша родина там жила під час бойових дій?
Скоріше за все, ні.
Ви розумієте, що там дуже багато було цивільних, зокрема, і дітей?
Так. Але за словами командування, коли ми заходили в місто, то командирам сказали, що там нема ні одного мирного жителя. Після того, коли наші вже почали заходити, то побачили багато цивільних.
Вам відомо, що саме росіяни не дозволяли мирним людям виїжджати з Маріуполя?
Не можу вам відповісти на це питання. Конкретно я та люди, які були поруч, навпаки допомогли всім мирним. Там були зупинки, де люди стояли та чекали, поки їх відвезуть.
Більше читайте тут Фільтраційні табори і пекельна евакуація з Маріуполя: як українці рятувалися від "асвабадітєлєй"
Ви знаєте, що з Маріуполя насильно вивозили людей в росію?
Ні, ось цього не знаю, нам показували відео. Не був свідком такого.
Маріуполь, район "Метро", насильницька депортація місцевого населення у росію / Скриншот з відео
Факти про те, що російські солдати ґвалтували дітей і жінок в Україні, відомі вам?
Нам розповідали... Мені вже тут показували відео з Бучі та Ірпеня. Але до цього не чув і нічого подібного не бачив.
Важливо. ООН після 24 лютого отримала понад 150 звернень щодо випадків сексуального насильства, скоєного російськими військами в Україні. І це лише "верхівка айсберга".Як ви ставитесь до цього?
Це не є добре зі сторони людей, які прийшли сюди і займаються таким. Їх просто судити треба за це.
"Можна поїхати і не повернутися": окупант звернувся до інших росін
Якщо б прийшли до вас, до вашого дому, до вашої жінки, ви б захищали все?
Зрозуміло, що так.
Чим займається ваша дружина? Вона знає, що ви у полоні?
Вона знає. Я вже двічі їй телефонував, я є у списках на обмін. Вже з нею говорили про всю цю ситуацію.
Що вона думає про це?
А що вона може думати? Вона просто жінка військовослужбовця і не може приймати ніяких рішень. У принципі, як і я.
Як ви вважаєте, чому вона виїхала з Севастополя?
Тому що на останніх відео, які нам показували, було видно вибухи там. Вона правильно зробила, що поїхала з Севастополя. По факту, вона там сама.
Що б ви хотіли сказати своєму президенту?
Президенту я нічого не хочу сказати, можу тільки сказати людям, які дивляться це відео, іншим військовослужбовцям.
А чому президенту ні? Вважаєте, що він робить все правильно?
Не можу відповісти. Хочу сказати тільки, щоб процес обміну з полоненими відбувався якось пошвидше. Тому що як і на території росії, так і на території України є полонені. А людям, які дивляться це, – треба думати перед тим, як їхати сюди. Коли немає сім’ї та батьків – можеш їхати сюди, заробляти ці гроші, які ти хочеш заробити. А якщо є близькі люди, то краще подумати, чи їхати сюди.
Актуально Мати і син загинули: трагічна історія сім'ї Мартиненків із Гостомеля, життя якої змінили росіяни
Тобто якщо немає батьків, то можна їхати?
Не те, що можна. Можна поїхати сюди і не повернутися. Це кожна людина повинна розуміти.
Якщо б повернули час назад, ви б приїхали сюди?
Ні. У нас відмовлялися люди. Не те, що нас змусили, але нас просто посадили і повезли.
Україна – суверенна і незалежна держава. Збройні Сили оборонятимуть наш суверенітет і цілісность до повного звільнення усіх територій. Кожен окупант, який прийшов на нашу землю вбивати, має пам'ятати, що тут його чекає лише справедлива розправа. Закликаємо кожного ворога, який виконує злочинні накази, здаватися у полон або повертатися до росії, щоб вберегти своє життя.