24 канал за підтримки ютубера Володимира Золкіна ексклюзивно поспілкувався з полоненим військовим російської армії Іллею Юном. Він був відправлений в окупований Севастополь, куди приїхав жити разом зі своєю дружиною. Українське місто для служби він обрав серед усіх варіантів, які йому запропонували.
Важливо Матері просто не визнають, що це їхні сини, – Золкін відверто розповів про російських полонених
Після 24 лютого на десантних кораблях російський військовий висадився неподалік Бердянська. 8 березня він, разом з іншими російскими солдатами, відправилися під Маріуполь.
Розмова з полоненим російським окупантом: дивіться відео
"У нас була ціль – забрати території": окупант про те, чому пішов воювати
Представтеся та розкажіть про себе.
Я – лейтенант Юн Ілля Дмитрович. 24 роки. Служив та продовжую служити у військовій частині номер 1340 у місті Севастополь. Народився в Узбекистані. У 2003 році переїхав у росію в республіку Башкортостан, де і проживав. Довчився там до 11 класу та поступив вже в академію у Санкт-Петербурзі.
Ви народилися в Узбекистані, але переїхали в росію. Чому?
Були сімейні обставини і батьки вирішили переїхати.
Ваші батьки знають, що ви пішли воювати? Як вони ставляться до цього?
Ні, я не казав їм, що їду конкретно воювати. Вони просто знали, що я їду спочатку на навчання. Після того, як вони все дізналися від дружини, – я вже розповів, що перебуваю на території України.
Вам говорили, що це військові навчання?
Так, спочатку всім сказали, що ми їдемо на навчання. Ми стояли у Криму, неподалік від моря. Після цього нас закинули на великі десантні кораблі, де ми провели 10 – 15 днів. Після цього ми висадилися на територію України.
Ви розуміли, що Крим – це Україна, що ви в іншій державі?
Я це розумів. Але після випуску мені дали місце і я поїхав служити. Мене запитали: "Де ти хочеш служити?". А тоді сказали, що в таких-то і таких містах немає місця, але є в Севастополі. Я й погодився.
Тільки такий варіант служби був?
Ні, були й інші варіанти, звичайно. Але цей був кращим для мене і жінки. Тому ми й вибрали місто Севастополь.
А чому? Які причини того, що вибрали саме Севастополь?
Скоріше за все, що це, по-перше, місто героїв. І там багато населення у порівнянні з іншими містами, які залишалися. А були ще й села.
Тобто тому, що там багатше життя?
Не те, що багатше, а тому, що там розвинена інфраструктура. І було простіше там жити після, грубо кажучи, того ж Петербурга, де я провчився 5 років.
Полонений російський військовий / Скриншот
Яка була ваша особиста ціль того, що ви пішли воювати проти України?
Моя особиста? Не можу відповісти на це питання. Можу просто сказати, що у нас була ціль, як нам говорили, – це забрати території, які раніше належали Донецькій і Луганській "народним республікам". І в принципі все.
Що таке Донецька і Луганська республіки, що означає забрати території?
Які раніше їм належали.
Таких республік немає. Це територія України. Ви це розумієте?
Так, але я особливо не слідкував за цими процесами, коли це все відбувалося. Я просто знав, що є "ДНР" та "ЛНР". Все. Я не був у курсі того, що до цього відбувалося взагалі.
"Ввечері 30 – 40 хвилин ми дивилися телевізор і все": про незнання новин й ситуації
Де ви новини читали весь цей час? Де ви споживали інформацію? Ви читали історію, як все відбувалося? Ви ж військовий, вам повинно було б бути цікаво, за що ви воюєте, куди ви їдете, чому ви туди їдете.
В університеті так, була військова історія. Там все пов'язано з цим. А так вивчали та читали з новин, дивилися якісь звичайні російські канали, наприклад "россия1". Більше ніде новин не дивився. Ну і це було у вільні години. Тобто ввечері 30 або 40 хвилин ми дивилися телевізор, новини і все.
Вам ніколи не було цікаво, що відбувалося у так званих невизнаних Луганській та Донецькій республіках?
Ні, мене це мало цікавило на той момент. Я взагалі вчився у Петербурзі й ці питання мене сильно не торкалися.
"Коли виїхали з Криму, було направлення – Маріуполь": про бої та побачене в місті
Розкажіть про бої, в яких ви брали участь з 24 лютого.
24 лютого ми висадилися на території України. Я не пам’ятаю точну назву села, але розумію, що це було неподалік від Бердянська, нижче. Я не пам’ятаю точно, бо пройшло багато часу. Після цього ми близько тижня їздили з одного місця в інше. 1 березня ми знову виїхали на територію Криму, але вже не морським шляхом, а на колесах, тобто машинами.
Де ви машини взяли?
Це колона військових машин. Перший раз, коли ми висаджувалися з корабля, у нас БТР пливли до берега. 8 березня ми заїхали назад. У нас було направлення – місто Маріуполь.
Ви повинні були заходити у Маріуполь?
Це вже другий раз. 8 березня ми виїхали з Криму, а 10 ми були вже під Маріуполем.
Маріуполь після російських обстрілів / Фото з телеграм-сторінки "Мариуполь сейчас"
Розкажіть про бої під Маріуполем.
У самому Маріуполі мене не було. Я займався підвозом боєприпасів і продовольства в основному. Мій взвод пішов в саме місто, а мене не взяли. Я був у лісосмузі приблизно за 10 – 15 кілометрів від самого міста. Кожні 2 – 3 дні я їздив і возив боєприпаси у саме місто.
Вас одного не взяли?
Не те, що одного. Виходить, що один взвод поїхав, а один залишився на забезпеченні.
Що ви бачили у Маріуполі?
Коли перший раз заїхав – це, мабуть, був кінець березня або початок квітня. Бачив, що вже будівлі зруйновані, але госпіталь був цілий з того напрямку, з якого ми заходили. Зруйновані будівлі, все згорівше.
Маріуполь після російських обстрілів / Фото з телеграм-сторінки "Мариуполь сейчас"
Чи бачили ви вбитих людей?
Ні, не бачив раз. Бачив поруч із маленькою каплицею вже закопані могили.
Братські могили у Маріуполі, особи багатьох жертв неможливо встановити / Фото "Суспільного"
Скільки їх було?
Не можу точно сказати, тому що людей наче кожен день хоронили. Але в той момент, коли я їздив туди, їх було 4 – 5. Потім, коли ми їхали, сказали, що там вже більше цих могил стало.
Які у вас були відчуття від розбитого Маріуполя з могилами?
Не дуже хороше враження, коли я вперше заїхав у це місто. Тому що до цього я такого ніколи не бачив.
Ви розумієте, що це російська армія зробила?
Так, але і не тільки. Тому що війна не в одну сторону йшла. Противник теж стріляв і також використовував артилерію. Зрозуміло, що ми зайшли на вашу територію, але не тільки російська армія завдавала шкоди цьому місту.
Авіабомби Україна не скидала.
Це так.
Маріуполь після російських обстрілів / Фото з телеграм-сторінки "Мариуполь сейчас"
Ви бачили цивільних? Спілкувалися з ними?
Так, бачив багато цивільних, які там були в Маріуполі. Біля великого торгового комплексу "Метро". Люди, які йшли в ту сторону, просили нас підвозити. Говорили: "Підвезіть нас до "Метро", ви в ту сторону?". Ми їх підвозили та спілкувалися з ними. Вони говорили, що "треба лише виїжджати звідси". Такого не було, що "ось, ви там прийшли на нашу територію, ви все розграбували". Вони просто просили про допомогу і ми їм допомогли.
А не було думки, що вони просто вас боялись, тому що ви були озброєні?
Не знаю. Якщо вони були б іншої думки – так і говорили б. Ми також бачили. Коли ми були під Вугледаром (місто у Волноваському районі Донецької області) – були люди, які говорили: "Навіщо сюди прийшли?" Говорили свою позицію. І на їх вислови їм ніхто нічого не поганого не зробив.
Маріуполь, загиблий цивільний від російських обстрілів / Фото з телеграм-каналу "Азов-Маріуполь"
"Нас взяли в оточення: деякі військові самі застрелилися і підірвались"
Як ви отримали поранення?
Це відбулося, коли ми приїхали з Маріуполя на інше направлення. Спочатку ми стали у Степному, де Нова Михайлівка. А потім, через днів 4 – 5, нас відправили під Вугледар. З правої сторони було Нікольське. Ми стояли там близько місяця, нам сказали: "Заїжджаєте туди, тримаєте оборону". Позаду нас було село Єгорівка. Це рахувався наш тил. Звідти поїхали наші військові.
Маріуполь піля вторгнення росії / Фото Telegram-сторінка Маріупольської міської ради
Після цього нас взяли в оточення в селі Павлівка. Ми зібралися з командирами груп. Там не було вже взводів, а лише маленькі групи по 3 – 4 людини. Вирішили виходити з оточення через лісосмуги, які були поруч. О 3 годині ночі ми почали виходити з Павлівки. До 4:40 йшли і все було добре. Ми йшли в сторону Нікольського по балці. Думали зайти в тил до себе.
Ми йшли і наштовхнулися на блокпост, який на той момент викопали вже українські військові. Вони зайняли повністю оборону позаду нас. Наші, які були позаду, побігли в іншу сторону. А я залишився з 12-ма людьми попереду. Почалася перестрілка. Мені попали в руку. З 12-ти людей троє попали у полон, а всі інші загинули.
Як ви вважаєте, те, заради чого вони загинули – варто було?
Я думаю, що ні. Тим більше деякі самі застрелилися і самі підірвались. Не можу відповісти, за що вони там і як.
Самі застрелились, ви це бачили?
Так, при мені. Мої ж підлеглі.
Російський військовополонений Ілля Юн / Скриншот з відео
Скільки людей застрелились там?
Один застрелився і один підірвався. Якось так вийшло, що в кінці нас залишилося троє людей, які потрапили у полон.
Що ви, як командир, хотіли б сказати родичам тих людей, які застрелилися?
Цим родичам я сам приїду і розкажу, як їхні сини та чоловіки загинули. Тому дай бог, якщо все вийде і буде обмін, то планую разом зі своїми товаришами, які також попали у полон, поїхати та розказати все.
"Того, хто відмовлявся, – забирала військова поліція": про заїзд в Україну
Яка ціль цієї так званої "спецоперації"? Ви прийшли "звільнити" від чого?
Перших півтора місяця у нас взагалі не було ніякого зв'язку – ні з рідними, ні інформації ніякої не знали. Які нам давали накази – такі ми виконували. Нас не те, що загнали, ми заїхали на територію і все. Після цього у нас не було жодної інформації, нам просто поступали накази. Коли ми другий раз виїжджали, того, хто відмовлявся, – забирала військова поліція. Що з ними далі було – ми також не знаємо.
Багато військових відмовлялося?
У нас 3 – 4 людини відмовилися. Були такі і з інших підрозділів. Я не можу сказати точне число, але люди відмовилися. Це вже було 8 березня.
"Це війна. Ми виконуємо накази": про вбивство українських захисників
Вам не здається, що вас обманули?
Не можу сказати, що обманули. Як ви сказали – є честь офіцера, я виконав накази, після цього ми вже могли щось сказати. Якби були прикази щодо громадянських, а їх не було... Я виконав лише те, що мені казали.
А наказ вбивати українських військових на українській території – це що? Совість тут у вас чиста?
Це війна. Ми ваших вбиваємо і ви наших. Не можу відповісти на питання, нам просто ставили завдання і ми виконували те, що було на полі битви.
"Русский мир" зараз в Маріуполі гарно виглядає, на вашу думку?
Коли я заїжджав у Маріуполь, він був не в такому стані. Я не бачив його до і не можу сказати, що там після того, як там були всі. Згорілі та зруйновані будинки після авіабомб і артилерії.
Ви б хотіли, щоб ваша родина там жила під час бойових дій?
Скоріше за все, ні.
Ви розумієте, що там дуже багато було цивільних, зокрема, і дітей?
Так. Але за словами командування, коли ми заходили в місто, то командирам сказали, що там нема ні одного мирного жителя. Після того, коли наші вже почали заходити, то побачили багато цивільних.
Вам відомо, що саме росіяни не дозволяли мирним людям виїжджати з Маріуполя?
Не можу вам відповісти на це питання. Конкретно я та люди, які були поруч, навпаки допомогли всім мирним. Там були зупинки, де люди стояли та чекали, поки їх відвезуть.
Більше читайте тут Фільтраційні табори і пекельна евакуація з Маріуполя: як українці рятувалися від "асвабадітєлєй"
Ви знаєте, що з Маріуполя насильно вивозили людей в росію?
Ні, ось цього не знаю, нам показували відео. Не був свідком такого.
Маріуполь, район "Метро", насильницька депортація місцевого населення у росію / Скриншот з відео
Факти про те, що російські солдати ґвалтували дітей і жінок в Україні, відомі вам?
Нам розповідали... Мені вже тут показували відео з Бучі та Ірпеня. Але до цього не чув і нічого подібного не бачив.
Як ви ставитесь до цього?
Це не є добре зі сторони людей, які прийшли сюди і займаються таким. Їх просто судити треба за це.
"Можна поїхати і не повернутися": окупант звернувся до інших росін
Якщо б прийшли до вас, до вашого дому, до вашої жінки, ви б захищали все?
Зрозуміло, що так.
Чим займається ваша дружина? Вона знає, що ви у полоні?
Вона знає. Я вже двічі їй телефонував, я є у списках на обмін. Вже з нею говорили про всю цю ситуацію.
Що вона думає про це?
А що вона може думати? Вона просто жінка військовослужбовця і не може приймати ніяких рішень. У принципі, як і я.
Як ви вважаєте, чому вона виїхала з Севастополя?
Тому що на останніх відео, які нам показували, було видно вибухи там. Вона правильно зробила, що поїхала з Севастополя. По факту, вона там сама.
Що б ви хотіли сказати своєму президенту?
Президенту я нічого не хочу сказати, можу тільки сказати людям, які дивляться це відео, іншим військовослужбовцям.
А чому президенту ні? Вважаєте, що він робить все правильно?
Не можу відповісти. Хочу сказати тільки, щоб процес обміну з полоненими відбувався якось пошвидше. Тому що як і на території росії, так і на території України є полонені. А людям, які дивляться це, – треба думати перед тим, як їхати сюди. Коли немає сім’ї та батьків – можеш їхати сюди, заробляти ці гроші, які ти хочеш заробити. А якщо є близькі люди, то краще подумати, чи їхати сюди.
Актуально Мати і син загинули: трагічна історія сім'ї Мартиненків із Гостомеля, життя якої змінили росіяни
Тобто якщо немає батьків, то можна їхати?
Не те, що можна. Можна поїхати сюди і не повернутися. Це кожна людина повинна розуміти.
Якщо б повернули час назад, ви б приїхали сюди?
Ні. У нас відмовлялися люди. Не те, що нас змусили, але нас просто посадили і повезли.