День неподалік окупованого Донецька: репортаж журналістки 24 каналу з передової

Військовослужбовець 24 королівської бригади ЗСУ Андрій розповів, що російські найманці стріляють час від часу й просто від страху. "По тих ділянках, де бояться проходу ніби диверсійних груп наших", – пояснив він.

Зверніть увагу! Загострення на Донбасі: чому дипломатичні перемовини не працюють

Таке затишшя неподалік окупованого Донецька дивує українських бійців. Та кажуть, що тиша – точно не привід розслаблятись. Кожну мить вони у бойовій готовності.

Один з військових, Едуард Крохмалюк, показав кулемет: з ним він нерозлучний вже другий рік. А поки немає потреби вести вогонь, фронтову помічницю охороняє подарунок від волонтерів – левеня.

До того, як піти на війну, Едуард працював ресторатором у Берліні, відкривав заклади у Києві. Комфортне життя у мирному місті не обдумуючи проміняв на передову, адже бути осторонь подій в країні не зміг.

Ми всі разом це зробимо. Заради перемоги ми стоїмо тут– наголосив він.

Пліч-о-пліч з бійцями на крайніх рубежах працюють і снайпери. Їх завдання – не тільки ліквідувати ворога в разі загрози, а й вести спостереження.

"Ми ходимо тільки спостерігати за тим, що робить противник. Вони теж спостерігають за нашими військовими. Чекають, коли вони зроблять якісь помилки", – розповіла снайпер Наталя.

Спільними силами військо тримає найманців на контролі. Це забезпечує злагоджена робота між підрозділами. Снайпери про пересування ворога доповідають розвідці. Ярослав з позивним "Кузя" – один з них, у бригаді займається саме розвідкою.

Ворог активно підсилює свої позиції, постійно будують нові фортифікації, укріпляють другу лінію. Також є пересування техніки противника– зазначив він.

А пішов на фронт хлопець добровольцем, не маючи й 18 років. Тоді навчання на журфаці відклав на потім. Попри свій юний вік вирішив йти військовим шляхом.

"Хочеться бачити завтрашній день, будувати цей фундамент. Для того, щоб побудувати державу, в якій мої діти в 17 зможуть ходити на дискотеку спокійно", – сказав Ярослав.