Військовослужбовець 24 королівської бригади ЗСУ Андрій розповів, що російські найманці стріляють час від часу й просто від страху. "По тих ділянках, де бояться проходу ніби диверсійних груп наших", – пояснив він.
Зверніть увагу! Загострення на Донбасі: чому дипломатичні перемовини не працюють
Таке затишшя неподалік окупованого Донецька дивує українських бійців. Та кажуть, що тиша – точно не привід розслаблятись. Кожну мить вони у бойовій готовності.
Один з військових, Едуард Крохмалюк, показав кулемет: з ним він нерозлучний вже другий рік. А поки немає потреби вести вогонь, фронтову помічницю охороняє подарунок від волонтерів – левеня.
Едуард Крохмалюк пішов на війну у 2015 році
До того, як піти на війну, Едуард працював ресторатором у Берліні, відкривав заклади у Києві. Комфортне життя у мирному місті не обдумуючи проміняв на передову, адже бути осторонь подій в країні не зміг.
Ми всі разом це зробимо. Заради перемоги ми стоїмо тут,
– наголосив він.
Пліч-о-пліч з бійцями на крайніх рубежах працюють і снайпери. Їх завдання – не тільки ліквідувати ворога в разі загрози, а й вести спостереження.
"Ми ходимо тільки спостерігати за тим, що робить противник. Вони теж спостерігають за нашими військовими. Чекають, коли вони зроблять якісь помилки", – розповіла снайпер Наталя.
Спільними силами військо тримає найманців на контролі. Це забезпечує злагоджена робота між підрозділами. Снайпери про пересування ворога доповідають розвідці. Ярослав з позивним "Кузя" – один з них, у бригаді займається саме розвідкою.
Ворог активно підсилює свої позиції, постійно будують нові фортифікації, укріпляють другу лінію. Також є пересування техніки противника,
– зазначив він.
А пішов на фронт хлопець добровольцем, не маючи й 18 років. Тоді навчання на журфаці відклав на потім. Попри свій юний вік вирішив йти військовим шляхом.
Ярослав пішов на війну ще перед повноліттям
"Хочеться бачити завтрашній день, будувати цей фундамент. Для того, щоб побудувати державу, в якій мої діти в 17 зможуть ходити на дискотеку спокійно", – сказав Ярослав.