В інтерв'ю Front-18 Оксана Іванівна пригадала, яким Дмитро Коцюбайло був у дитинстві та юності. Крім того, вона показала дитячі світлини "Да Вінчі".

Читайте також В моєму серці він назавжди лишився живим, – сестра "Да Вінчі" поділилась спогадами про брата

Дмитро ріс доброю дитиною


Дмитро Коцюбайло ніколи не був розбишакою / Фото з особистого архіву

Мама розповідає, що з дитинства героя бачила, що "з нього буде велика людина". Про це свідчило все, навіть його поведінка. За словами Оксани Іванівни, він не був розбишакою, а також ріс доброю дитиною.

Він малював, розкопками цікавився, збирав старовинні речі – глечики, старовинні монети… Він стільки цього понастягував, що можна музей відкрити. Після школи пішов учитися у будівельний ліцей. Футболом цікавився, плавав на байдарках, грав у теніс,
– згадує вона.


Дмитро Коцюбайло ріс доброю дитиною / Фото з особистого архіву

Свій патріотизм, пригадує Оксана Іванівна, Дмитро Коцюбайло почав проявляти ще під час Революції Гідності. Він тоді сказав матері, що повинен йти, і таки пішов, щоб виборювати свободу рідній країні.

Матір "Да Вінчі" розповіла, що смерть свого сина переносить з болем.

Я знала, що на похороні буде багато людей, бо Діму всі цінували, любили. Цей день дуже погано пам'ятаю. Мені так важко, я не знаю…
– додала Оксана Іванівна.


Хлопчик був активним і мав цілу низку інтересів / Фото з особистого архіву

Зауважимо, що Оксана Іванівна та двоє сестер Дмитра зробили на руках татуювання. На них зображене обличчя "Да Вінчі".


Рідні зробили тату з портретами Дмитра Коцюбайла / Фото з особистого архіву

День загибелі був неспокійним

Оксана Іванівна також розповіла, що 6 березня 2023 року не могла собі найти місця. Вона, наче відчувала небезпеку, яка загрожувала її синові. Тож вона написала йому повідомлення. А вже наступного дня вона отримала моторошну звістку, яка поділила її життя на "До" та "Після".

Їй розповіли, що Дмитро загинув у боях під Бахмутом. Тож те повідомлення, яке вона йому надіслала, стало останнім. І на нього вона так і не отримала відповіді. Жінка зізналася, що "того дня також померла". І що досі вона не може збагнути, що її сина більше немає серед живих.