29 місяців провів у полоні: захисник сказав, що його здивувало найбільше після повернення додому

Зокрема, військовий був приємно здивований успіхами наших бійців на Курському напрямку. Про це йдеться у сюжеті ТСН. 

До теми Втратили до 40 кілограмів: моторошні кадри українських воїнів після російського полону

Як Дмитро Селютін потрапив у полон

Журналісти ТСН познайомилися з Дмитром ще у 2020 році в селі Водяне на околиці Маріуполя. Тоді 22-річний бойовий медик з позивним "Док" демонстрував, як виховує окупантів за допомогою великої колонки. В жовтні 2021 року у Дмитра з'явилося цуценя, яке він назвав Афіна.

Під час втечі автомобіль потрапив під обстріл, що призвело до захоплення групи в полон. На жаль, Дмитро не зміг взяти з собою свою Афіну, внаслідок чого тварина зникла в Маріуполі.

Прагнучи возз'єднатися зі своїм сином і знайти його улюблену собаку, Наталя розпочала пошуки Афіни. У липні 2023 року її наполегливість принесла свої плоди, коли вона отримала відео, яке підтвердило її підозри: собака, зображена на кадрах, дійсно була зниклою улюбленицею її сина. Щоб посприяти поверненню Афіни, Наталя заручилася допомогою людей, готових за винагороду подолати складний маршрут через Росію, Латвію, Литву та Польщу. Зрештою собаку вдалося забрати у польському Хелмі.

Тремтіло все всередині, я розуміла, що буду обіймати частку свого сина,
– пригадала жінка.

Афіна повернулась в родину вагітною і незабаром народила 6 цуценят. Зрештою, всі чекали на повернення з полону Дмитра, що і сталося. Перші обійми дістаються молодшій сестричці Олександрі, за нею Дмитра нарешті цілує бабуся.

Які новини здивували військового після повернення з полону

"Дюк" зазначає, що після повернення на батьківщину він дізнався дуже багато прикрих новин. Зокрема, дуже багато хлопців, в яких сподівалися, що вони живі, загинули. Але й дуже багато тих, про кого думали, що загинули, вони живі, навпаки.

Мене здивувало, що наші наступили на Курськ. Саме Курський напрям був для нас новиною вау. Тому що ми, як військові, розуміємо, що таке наступ на ворожу територію,
– каже Дмитро.

У полоні військового тримали 29 місяців. Він медик за освітою – лікував побратимів у буцегарні. Поки Дмитро був у полоні, його мама боролася не лише за нього, а й за себе.

"Я пройшла 6 хімієтерапій, після 4-ї хотіла зупинитися. Я мушу витримати заради сина, я казала і кажу, що мені легше, аніж там йому", – згадує жінка.

Наталя зазначила, що після стількох обмінів вона впадала у відчай, бо сина все не міняли та не міняли. Але зараз нарешті каже родинам полонених те, що так часто чула сама.

Вірити, надіятися і сподіватися тільки на найкраще, молитися, боротися, це обов'язково, нагадувати, ми мусимо, це наш обов'язок,
– наголосила жінка.

Наразі Дмитро проходить реабілітацію, але має намір швидко повернутися у стрій. Військовий підкреслив, що ще у неволі вирішив, що хоче стати мінімум майором, щоб переплюнути батька за званням, який був капітаном.

Тому після закінчення реабілітації, він буде їхати вчитися, здобувати офіцерське звання і продовжувати роботу в медичній сфері ЗСУ.