Різниця у тому, щоб збивати ракети в Ізраїлі та Україні

"Які погані західні партнери, збивають ракети над Ізраїлем і не збивають над нами. Це подвійні стандарти", – кричать у нас із кожної праски.

До теми Наближається переломний момент у війні

А з якого дива стандарти мають бути одні й ті самі? Чи підходи? Нам що, хтось винен? Нам обіцяли збивати ракети? Чи у США й України є такий рівень договорів, як з Ізраїлем? Це при тому, що й в Ізраїлі всі постійно бідкаються, що США їх недостатньо підтримують.

Чи важко зрозуміти, що наважитись збивати ракети над Ізраїлем легше, ніж над Україною? Ну бо там стріляють якісь моджахеди бородаті, а тут росіяни, у яких є ядерна зброя. Основний пріоритет цивілізованого світу – це не допустити прямого зіткнення з Росією. Нікому не хочеться ядерної війни. Навіть якщо її ймовірність мінімальна. Але ризики завеликі й тому на цю ймовірність зважають. Ми б на їх місці мали такий самий пріоритет.

Так, НАТО потужний блок. Він забезпечує безпеку своїх членів, а не України. Тому, о диво, вони в першу чергу думають про свою безпеку. Ми хочемо потрапити в НАТО, щоб наша безпека була забезпечена надійно. А замість того ми насміхаємось над НАТО, що вони с*куни? Серйозно? То чого ж ми так туди премось? Може, тому що вони й сильні, і розумні, і нам би хотілося бути з ними? Якби ми були в НАТО, то поводилися б так само щодо третьої країни.

Справжня суть взаємин Росії та КНДР

То звідки ці волання? Чи це недолуге порівняння допомоги Заходу зі співпрацею росіян з Північною Кореєю? Захід кожного року допомагає Україні на 100 мільярдів доларів. Без цієї допомоги ми б вже бігали по лісах в Карпатах з "берданками", або мили посуд по Європі й бідкались, що знову не вийшло. Чи жили б під окупаційною адміністрацією як в Білорусі та переконували себе, що і так жити можна, і так люди живуть, зате, "принаймні, без мігрантів і геїв".

Читайте також Вибори у Молдові й амбіції Кремля: чи візьмуть проросійські сили реванш

Північна Корея продає Росії свої послуги. За гроші. Як вони це робили скрізь по світу за останні 70 років. Це єдине, що може продавати КНДР. Єдине, що виробляє країна великого чучхе, де нема чого жерти. Це снаряди, якими вони запасаються, і голодні люди, для яких навіть український полон – кращий за життя у Північній Кореї. КНДР – не партнер і не союзник Росії, вона контрагент. Вона надає послуги за гроші, а Росія ці гроші витрачає.

Чи не відчуваєте тут різницю із допомогою Заходу? Чи міг би Захід допомагати краще? А у них там немає інших проблем? Їм немає на що витрачати гроші?

Приклад Грузії та Угорщини

Ще одна наша фішка. Розповідати, що Захід боїться перемоги над Росією. Самі придумали й самі всім розповідаємо. Типу десь зараз є перспектива капітуляції Росії і її розпаду. Захід не думає про це, бо він не бачить такої перспективи. Нащо йому боятися української ілюзії, якою ми самі себе годуємо? Захід не боїться поразки Росії, Захід боїться ядерних бомб Росії. От і все. Ми б на його місці так само цього боялися.

Чому замість дякувати ми починаємо поширювати російську пропаганду та антизахідні настрої? Ще так виявиться, що це Захід поганий, а Росія добра. Кажете маячня? То подивіться на Грузію. Там зараз таке прямо по телевізору розповідають з владних кабінетів. Подобається таке?

Чи хочемо як у Віктора Орбана? Так, Орбан вже у ЄС, тому може собі дозволити одночасно кричати, яка погана Європа, і сидіти на підсосі у Брюсселя, який забезпечує високий рівень життя.

Чому ми маємо дослухатися до партнерів

Так, теоретично Захід міг би допомагати більше, якби політики дуже напружилися, ризикнули своїми кар'єрами. Переконували б свої суспільства, що зростання цін – то не так важливо, важливо – допомогти Україні. До речі, ви в Україні навіть спробуйте таке продати, це було б важко. Це при тому, що у нас війна, а у них війни немає і найближчим часом її не буде. Росія, яка ледь може дозволити собі повзучий наступ проти України, ніколи не полізе до сильного. А НАТО – сильне.

Важливо Темрява чи промінь надії? Про майбутнє легалізації ринку криптовалют в Україні

Саме тому допомога Заходу Україні – це його бажання, а не нагальна потреба. Чи могли б дати більше? Могли б, але це вже позиція того, хто сидить на шиї й каже, що їм винні всі та вся. Особливо на фоні того, як українська влада пишається, що не виконує прохання і реформи партнерів. Колись казали: "Ці кляті американці змушують нас підіймати тарифи, але ми опираємось". Тепер гордо напираємо: "Ці американці змушують нас робити мобілізацію молоді, але ми опираємось". Наче це американцям найбільше потрібні ринкові тарифи в Україні. І типу це не українські військові постійно наголошували, що, як і у всіх війнах людства до цього, їм би хотілось бачити у своїх лавах молодих і здорових, а не дідів із хронічними захворюваннями.

А ми, значить, хочемо, щоб європейські й американські політики приймали непопулярні рішення, а самі будемо займатись популізмом? Прекрасний план. Він дуже надихає допомагати.

А потім кажемо, що план перемоги України повністю залежить від партнерів. Чи в такому разі не треба дослухатись до партнерів? Чи в такому разі не треба робити кроки, коли посли G7 кажуть щось, а їм в пику роблять протилежне? Чи по плану нас мають любити сильно і віддано, щоб ми не робили? Чому, якщо наш план перемоги повністю залежить від союзників, ми не робимо все, щоб ті союзники старались нам допомогти? Тут або до красивих, або до розумних. Або ми відстоюємо право на суверенну корупцію і суверенну дурість (суверенний популізм), або кажемо, що наш план перемоги повністю залежить від Заходу.

Досить цього інфантилізму.