Головний фактор, який грає проти Санду
Однак в межах президентської кампанії російські перспективи видаються доволі сумнівними. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
До теми Наближається переломний момент у війні
Вірогідно, їм не вдасться перемогти чинну президентку Майю Санду, а також зірвати референдум. За таких обставин Кремлю доведеться зосередитись на парламентських виборах 2025 року, як ключовому шансі змінити політичні конфігурації на власну користь.
Попри численні спроби проросійських сил спровокувати політичну дестабілізацію в Молдові, Майя Санду зберігає найбільші шанси на перемогу.
Головний фактор, який грає проти неї – це високий антирейтинг. Важко неупереджено визначити його реальні показники через ангажованість багатьох соціологічних опитувань. Однак об'єктивні фактори дають підстави вважати, що він дійсно переходить межу в 40%, а рівень довіри перебуває на орієнтовній позначці у 25%.
Така статистика означає, що Санду буде складніше здобути перемогу у другому турі, коли виборці без чітких електоральних орієнтирів голосуватимуть за її опонента з мотивацією "головне, щоб не чинна президентка".
Цей ризик загострювався б у разі появи дійсно сильного і нейтрального кандидата, який має змогу не тільки консолідувати умовне ліве крило, але й здобути позиції серед громадян центристського спрямування. Крім того, важливим було б об'єднання опозиційних сил, щоб виступити єдиним фронтом проти влади. Проте жодна із вказаних умов не виглядає гарантованою.
У чинної президентки нема потужного конкурента
По-перше, є питання щодо перспектив альтернативних претендентів на президентський пост.
Коли Ігор Додон обрав Алєксандра Стояногло як "незалежного кандидата", він зробив йому ведмежу послугу. Разом з потенційною підтримкою виборців "Партії соціалістів", ексгенеральний прокурор успадкує і величезні антирейтинги свого політичного патрона, а їх в Додона – більше, ніж у будь-кого. Сприятиме цьому й асоціативне сприйняття Стояногло, як людини, яку обрав експрезидент з проросійськими поглядами.
Читайте також Чи підтримають союзники "план перемоги" Зеленського
Крім того, якщо попередня соціологія демонструвала сценарій, за якого Додон впевнено проходив би у другий тур, але розгромно програвав у ньому, то у разі Стояногло – нема таких гарантій. Ба більше, при найгіршому для нього варіанті, він навіть може програти конкуренцію за друге місце.
Поруч з ним виникла ціла група кандидатів, які йдуть на вибори. Мабуть, найбільш конкурентним з них виглядає Ренато Усатий. Одіозний політичний діяч, якого кулуарно пов'язують можливими ситуативними зв'язками з "сірим кардиналом" проросійського табору Молдови – Іланом Шором.
Шанси інших претендентів – Іона Кіку, Ірини Влах чи Віктора Тарлєва – виглядають доволі стриманими. Вони можуть покращитись у разі потрапляння в другий тур, коли на їх стороні гратиме антирейтинг Майї Санду, але соціологія дає їм слабкі перспективи на друге місце. Кардинальної зміни ситуація може зазнати лише в останній момент, якщо сумнозвісна мережа виборців Шора ефективно спрацює на користь когось з широкого списку претендентів, для прикладу на ексбашкана Гагаузії Ірину Влах.
Протистояння проросійських сил
По-друге, на користь Санду можуть зіграти протистояння між Додоном та Шором за те, хто стане основним агентом впливу Кремля, а значить і замкне на собі фінансові потоки.
Додон сподівається, що його політична кар'єра ще не закінчена і розраховує очолити кампанію соціалістів на парламентських виборах наступного року. У своїй діяльності він орієнтується на представника російської президентської адміністрації Дмитра Козака, який продовжує "шукати себе" після провалу в Україні та вбачає можливість використання виборів у Молдові, як спосіб часткової реабілітації та виправдання свого існування перед російським президентом.
Важливо Диктатори проти цивілізованого світу: що задумали Путін та Кім Чен Ин
Проте час Додона поступово спливає і цим хоче скористатись Шор. Протекторатом молдовського олігарха-втікача у Москві займається Роман Абрамович. Вони створили фактично альтернативу групу впливу Кремля у Молдові, яка конкурує зі зв'язкою Додон – Козак. Ілан Шор планує закріпити себе у ролі "обличчя проросійської опозиції" та основного агента впливу, який відповідатиме за реалізацію російської політики та освоєння російського фінансування.
Оптимальним варіантом для Шора буде прохід у другий тур будь-кого з наближених до нього кандидатів і випередженням ним Олександра Стояногло. Це остаточно зафіксує провал Додона та забезпечить апаратну перемогу олігарха, який активно займається молдовською політикою з Москви.
У зазначеному контексті дотепер не має чіткого розуміння як діятиме "мережа Шора". Логічно, що у першому турі олігарх підтримає свого кандидата, але питання: чи погодиться він діяти в інтересах Стояногло у другому турі? Чи спонукають його у Кремлі використати усі ресурси для допомоги кандидату від Ігора Додона? Чіткої відповіді не має, а це суттєво вплине на вибори.
Конфлікти та дезорганізація в лавах проросійських сил сприятиме перемозі Майї Санду на президентських виборах.
В ідеальному для неї сценарії – здобути перемогу у першому турі, що видається надзвичайно складним завданням, хоча певні шанси на таку опцію зберігаються. В іншому випадку доля президентства визначиться на початку листопада під час наступного етапу голосування, де ризики для Санду зростатимуться. Опозиційні голоси не будуть розпорошені між усіма претендентами та спрямовуватимуться проти неї. Попри те, що вона залишається основним фаворитом, в потенційного опонента (в того ж Олександра Стояногло) зберігатимуться шанси на високий результат. Страховкою для Санду мають виступати голоси діаспори за кордоном.
Референдум у Молдові
Що стосується референдуму – спостерігається позитивна динаміка на його успішне завершення. Хоча частково він розцінювався командою Санду як можливість додаткової мобілізації власних виборців, позитивне голосування покликане стати важливою віхою для усього населення і закріпити зовнішньополітичний курс офіційного Кишинева. При сприятливих обставинах рівень підтримки доходитиме діапазону в не менш як 55 – 60% голосів "за". Це стане політичним успіхом, як чинної влади, так і решти політичних сил, які виступають в підтримку.
Цікаво Темрява чи промінь надії? Про майбутнє легалізації ринку криптовалют в Україні
До таких необхідно віднести примара Кишинева та лідера партії MAN Іона Чебана. Він розглядався як потенційний нейтральний центристський кандидат, який зміг би виступити основним суперником Санду на президентських виборах. Проте міський голова прийняв інше рішення та дистанціювався від президентської кампанії, що відкрило для Санду дорогу на другий термін. Іон Чебан вирішив зосередитись на питанні столиці та розвитку власного партійного проєкту в національному масштабі.
Варто зауважити, що важливим рішення примара стала офіційна підтримка референдуму щодо визначення європейського курсу Молдови та заклики до населення взяти участь у ньому. Позиція Іона Чебана стала важливою в контексті агітаційної кампанії за референдум та значно ускладнюватиме плани проросійських сил, щодо зриву волевиявлення шляхом провокування низької явки або забезпечення слабких результатів.
На фоні того, що багато експертів розцінювали Чебана як потенційного фронтмена президентської кампанії, його дії можуть мати вирішальне значення як для утримання Санду на посаді президентки, так і для збільшення голосів в підтримку референдуму. Обидва сценарії стануть провалом для російських планів на осінню частину виборчого циклу в Молдові.
Основна "битва" запланована на 2025 рік
Навіть у такому випадку основна битва ще попереду. Вона розвиватиметься навколо виборів до парламенту у 2025 році й на них робитимуть ключову ставку в Росії.
Звичайно, якщо Санду раптово здобуде перемогу у першому турі, для неї було б краще ініціювати дострокову парламентську кампанію, але базовим сценарієм залишається 2025 рік.
Попри сподівання партії "Дія і солідарність" на утримання монобільшості, шанси на такий варіант залишаються надзвичайно низькими. В такому випадку партія Санду потребуватиме союзника для коаліції. При цьому, усі інші політичні сили, яких соціологи вбачають у парламенті нового скликання, перебувають в опозиції до чинної влади.
У результаті виникає ризик формування мережі проросійських сил, які доповнюватимуть соціалістів та комуністів, претендуючи на формування "коаліції реваншу" з номінацією лояльного до Росії уряду. Це призведе до кризи та зведе нанівець потенційний успіх проєвропейських сил на президентських виборах і в межах референдуму.
Саме тому Санду та її команді конче необхідно мислити мінімум на рік вперед, щоб не допустити реалізації російських планів.
Поки що рано оцінювати конфігурації сил в парламенті 2025, але вже вимальовується модель, за якої рятівним для Санду може повторно стати ситуативний союз з MAN Іона Чебана. Якщо політсила примара отримає достатній результат, вона зможе підтримувати формування проєвропейської більшості. Це остаточно зафіксує поразку проросійських сил в Молдові щонайменше до наступного виборчого циклу.