Захід має змінити підхід
Ключове запитання: який формат припинення війни вбачають у США, Великій Британії, Франції, Німеччині та інших країнах Заходу? Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
До теми Диктатори проти цивілізованого світу: що задумали Путін та Кім Чен Ин
Традиційно абстрактні фрази, які часто звучали під час самітів та на різноманітних міжнародних майданчиках, на кшталт: "Україна має сама визначити, що для неї перемога" чи "Ми будемо надавати підтримку стільки, скільки того вимагатиме ситуація", – зараз не достатньо конкретні й потребують уточнення.
З тієї простої причини, що Україна вже визначила, що для неї перемога. Для цього з'явилась "формула миру", яка зафіксувала українські цілі на усіх конкретних напрямках: від гуманітарної сфери до теми територіальної цілі й безпеки.
У союзників виникло логічне питання: як можна реалізувати запропоновану Києвом модель врегулювання? У відповідь їм запропонували "план перемоги", у якому викладені українські потреби, як війну можна закінчити вже найближчим часом.
Відтепер українські партнери мали б говорити не тільки про часові, але й кількісні та якісні обсяги підтримки. Прийняти рішення, чи готові вони перейти від підходу так званого "контролю ризиків ескалації" з дозованим інструментарієм військово-технічної підтримки до підходу "швидкого закінчення війни" з наданням усього необхідного для примусу країни-агресора до відступу і миру.
Що союзники думають про "план перемоги"
Україна вже продемонструвала, що означають умовні російські "червоні лінії", провівши наступ у Курській області. На жаль, колективний Захід дотепер не може пройти ще одну фіктивну "червону лінію" і надати дозвіл на удари вглиб російської території по військових об'єктах.
Читайте також Майбутнє під загрозою: як російське перевиховання українських дітей руйнує нашу державу
Наразі Володимир Зеленський мав би презентувати "план перемоги" для українського суспільства, але для розуміння його дієвості нам необхідно чітко усвідомлювати реакцію на нього західних союзників та їх готовності взяти цю "дорожню карту" за основу. Поки політичні сигнали доволі кволі.
Джо Байден не зумів відвідати спільний саміт у форматі "Рамштайн" через природний форс-мажор, але і без того складається враження, що він не поспішає з висновками до закінчення президентської кампанії у США. Поки Дональд Трамп будує свої виступи на темі "ризику третьої світової війни", Байден намагається не позиціювати з себе "яструба", готового до рішучих дій проти Росії.
На жаль, такий стан справ вигідний для російської пропаганди. Адже практика і Курська операція підтверджують, що погрози Кремля ефективні до моменту, коли їх необхідно втілювати в життя.
Європейські лідери Емануель Макрон та Олаф Шольц не демонструють очікуваної суб'єктності й перебувають у складній внутрішньополітичній ситуації. Звичайно, українське суспільство вдячне за попередню військово-технічну допомогу з боку вказаних країн, але війна дійшла до точки неповернення, коли її закінчення потребує більш рішучих кроків. Обидва лідери не дали усвідомлення того, що вони повною мірою підтримують український план.
Британський прем'єр Кір Стармер займає послідовну позицію Великої Британії з максимальної підтримки України, що завжди вселяє оптимізм. Проте Велика Британія координує свої рішення із США, що потребує тривалих консультацій і компромісів.
Україні потрібна відповідь союзників
Отже, справедливо делегуючи повноваження з визначення умов для закінчення війни, західні союзники України, свідомо чи ні, встановлюють рамки, в яких українській стороні доводитиметься приймати таке рішення.
Важливо Чому росіяни провокують ЗСУ на жорстокість щодо власних полонених
Безумовно "план перемоги" спершу має отримати внутрішню легітимність – підтримку від українського суспільства, яке є основою перемоги й зупинки російської агресії. Презентація плану мала б конкретизувати те, як довго може тривати війна та які засоби необхідні Україні для досягнення поставлених цілей.
Однак Україні необхідно якнайшвидше отримати відповіді щодо його зовнішньої легітимності, а саме готовності й спроможності західних партнерів взяти на себе зобов'язання. Від їх реакції залежить те, які внутрішні ресурси буде змушена використати Україна та яких цілей зможе досягти. Дуже б не хотілось, щоб вказаний план довелось корегувати через прорахунки в підготовці чи неспроможність проукраїнської коаліції виконати свою частину.