Сі Цзьньпін докладає значних зусиль, щоб події у світі розвивалися за цим сценарієм, тож його амбіції будуть більш помітними на глобальній арені у наступні роки. Це може призвести до нової торгової війни.

Редакція 24 Каналу переклала та адаптувала матеріал "Xi Jinping risks setting off another trade war" від The Economist.

Зверніть увагу Мир чи війна․ Чому вибори на Тайвані матимуть глобальні наслідки для світу та України

Такий розвиток подій спонукає ветеранів західної політики згадати минуле. Зростання Китаю супроводжувалося епохальним зсувом у глобальній торгівлі. За десятиліття, які пройшли після приєднання Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2001 році, експорт країни виріс на понад 460%.

Китай став ціллю номер один для звинувачень у демпінгу на ринку – продаж товарів закордоном за нижчими цінами, ніж на локальному ринку. Йдеться про такі галузі, як хімічна, металургійна та текстильна. Тоді як дешевші товари стали хорошою новиною для споживачів, промислові робітники із низки багатих країн були менш захоплені.

Потенційний промисловий бум у Китаї може бути ще масштабнішим, особливо враховуючи розмір китайської економіки, яка за останні десятиліття зросла вдвічі. Майкл Петтіс з Пекінського університету зазначив, якщо Китай просто збереже поточний розмір виробничого сектору, на який припадає 28% ВВП, та досягне своєї цілі у зростання ВВП на 4% – 5% за наступні 10 років, то частка Китаю у глобальному виробництві зросте з 31% до 36%. Якщо амбіції Сі Цзіньпіна реалізують, то зростання буде ще більшим.

Китайські капіталовкладення фінансуються завдяки ощадливим домогосподарствам та їхнім збереженням. Протягом раннього періоду виробничого буму деякі спостерігачі очікували, що національні споживачі використають ці збереження на товари, але це було не так.

Найімовірніше, споживачі й надалі продовжать надавати перевагу збереженням, а не витратам. У 2023 році приватні обсяги споживання зросли на 10%, відновившись від похмурого періоду у 2022 році.

Водночас більшість аналітиків наразі очікують набагато повільнішого зростання загалом. Усе через галас на ринку нерухомості та настороженим настроям уряду щодо запозичень та підтримки доходів домогосподарств. Алісія Гарсія-Ерреро з банку Natixis вказала, що за умови відсутності збільшення приватного споживання, політикам доведеться знижувати темпи зростання економіки, аби компенсувати надлишкові потужності.

Економіка повинна зростати на 3% – 4%, а не 5%,
– додала експертка.

Як альтернатива, щоб зберегти більш потужні темпи зростання економіки, потрібно буде продавати більше товарів закордоном. Допоміжний фактор – знецінення товарів, як це уже можна спостерігати на ринку сталі, який відіграє критично важливу роль для двох китайських індустрій: виробництва автомобілів та відновлюваних джерел енергії.

Перш за все одержимість лідера Китаю виробництвом продиктована необхідністю компенсувати спад у секторі нерухомості, який сповільнює економічне зростання країни. У 2023 році продажі у 100 найбільших забудовників впали на 17%, а інвестиції у житлові будинки загалом зменшилися на 8%.

Після десятиліття, коли капітальні видатки на нерухомість перевищували економічне зростання, тож тепер чиновники сподіваються, що виробництво зможе компенсувати спад. Державні банки, які є основним джерелом фінансування корпоративного сектору Китаю, вкладають кошти у промислові підприємства.

Експортерам у потужних провінціях наказали розширяти виробництво в обмін на продовження податкових пільг часів пандемії коронавірусу та винятків для "зелених галузей". За перші 11 місяців 2023 року капітальні витрати на плавку металів, виробництво автомобілів та електрообладнання зросли на 10%, 18% та 34% відповідно, якщо порівнювати з показниками за аналогічний період у 2022 році.

На початку 2023 року експерти очікували на спад у виробництві у зв'язку із погіршенням ситуації у сфері будівництва у Китаї. Але натомість металургійні гіганти Китаю видобули більші обсяги металу навіть з врахування того, що сектор нерухомості серйозно постраждав. Металургійні заводи, які мають доступ до дешевшого капіталу, готові до суттєвих збитків, аби втримати свою частку на ринку.

Як результат, промислові ціни впали на 2% у перші 11 місяців 2023 року, а прибуток – на 4%. У 2012 році, під час попередньої ери стимулювання виробничого сектору, надлишкові потужності означали, що прибутків від кількох тонн сталі "було якраз достатньо, щоб придбати льодяник", за словами китайського економіста Юй Юндіна.

Чимало виробників наразі на шляху до схожої ситуації. Зокрема, працівник компанії-постачальника у Шанхаї підрахував, що деякі з виробників втрачають приблизно 350 юанів (50 доларів) на кожній тонні сталевої арматури, яку вони продають. Паралельно компанії з відновлюваної енергетики, як-от Longi та Goldwind, найбільшого у світі виробника сонячного обладнання та виробника вітрових турбін відповідно, також страждають. Обидві компанії вказали у звітах різке зниження прибутків у третьому кварталі 2023 року.

При цьому не лише промислові ціни у Китаї падають. Національна валюта також фіксує спад. Юань впав на 9% з врахуванням торгового балансу з піка, який зафіксували у 2022 році. Тобто заморські конкуренти зіткнулися із подвійним ударом.

Водночас західні політики зараз більше прагнуть боротися від імені своїх національних компаній, ніж це було під час попередньої ери стимулювання виробництва у Китаї. Ставлення до китайських експортерів стало більш жорстким. Країни Західного світу більше захищають національне виробництво та скептичніше ставляться до того, що Китай врешті-решт стане ринковою економікою.

Що таке ринкова економіка

Це економічна система, яка заснована на принципах вільного підприємництва. Роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

Тертя уже починає набирати обертів. У листопаді Велика Британія почала розслідування щодо китайських екскаваторів. Місцева компанія JCB заявила, що конкуренти з Китаю наповнювали ринок машинами за зниженими цінами.

Європейський Союз проводить антисубсидійну перевірку китайських електромобілів та антидемпінгову перевірку китайського біодизеля, тоді як адміністрація Джо Байдена звернулася до Євросоюзу з проханням обкласти китайські товари податками, запропонувавши в обмін на це знизити американські тарифи на європейську сталь.

До того ж у вересні Індія повідомила про запровадження нових антидемпінгових мит для китайської сталі, а у грудні – нові мита для промислових лазерних станків. До того ж майже усі антидемпінгові розслідування, які проводить Індія, мають відношення до Китаю.

Тоді як Мексика, яка на іншій стороні світу, знаходиться у досить непростому становищі. Країна виграє від рішення китайських компаній про переміщення своїх виробництв задля уникнення американських тарифів. Проте Мексика не хоче, аби її ринок заполонив імпорт з субсидіями. Виглядає так, що останній фактор більше у пріоритеті. У грудні керівництво оголосило країни про ведення 80% мита на імпорт деяких видів китайської сталі.

Китайське керівництво має досить мало простору для маневру. У грудні чиновники заявили, що надлишкові виробничі потужності, посилені слабким внутрішнім попитом, – це один із головних викликів для економіки Китаю.

Враховуючи численні виклики, з якими стикається друга економіка світу, вони навряд чи можуть дозволити собі ще більше відштовхнути торгових партнерів боротьбою за демпінг та субсидії. На жаль, альтернатива – рік, коли не вдасться компенсувати безлад на ринку нерухомості та незадовільні споживчі витрати – може виявитися ще менш привабливою.