Як працюють митні тарифи
У деяких випадках тарифи допомогли стимулювати національне виробництво, а в інших вони призвели до економічних труднощів і збільшення споживчих витрат, про це повідомляє 24 Канал з посиланням на The Wall Street Journal.
Дивіться також Трамп розповів чому він не знизить мита для Ізраїлю
Індія, яка після здобуття незалежності в 1947 році активно використовувала високі митні тарифи для захисту власних фабрик від конкурентів, не змогла досягти значних економічних успіхів до середини 1990-х років.
Високі мита не сприяли розвитку конкурентоспроможних галузей. Тільки після економічної кризи 1991 року та різкого зниження мит зі 125% до 13% індійська економіка почала зростати, що дозволило їй піднятися з 12-го на 5-те місце у світі за обсягом ВВП.
Довідково: Індія не відмовилась від захисту своєї економіки повністю. Залишивши високі мита на синтетику, країна почала відставати від Китаю, В'єтнаму та Бангладешу у текстильній галузі.
Досвід Південної Кореї
Південна Корея є одним з успішних прикладів використання митного захисту. В 1970-х роках країна заборонила імпорт машин і встановила високі мита, що дало змогу компанії Hyundai вирости з локального бренду до одного з найбільших автовиробників світу.
Корея при цьому активно підтримувала експорт та доступ до сучасного обладнання. Ця політика сприяла швидкому зростанню економіки, і до 2023 року середній дохід на душу населення зрівнявся з Японією, досягнувши рівня 33 тисячі доларів.
Як мита вплинули на економіку Аргентини та Нігерії
В Аргентині, де протекціоністські заходи змінювались у різні періоди, мита підіймались на імпорт, що дозволяло деяким галузям розвиватися. Проте це також призводило до високих споживчих витрат.
Цікаво! За часів Крістіни Кіршнер, високі мита на електроніку та обмеження на імпорт стали звичним явищем, але ці заходи стали негативно впливати на споживачів, оскільки ціни на техніку були значно вищими, ніж у сусідніх країнах.
Водночас Нігерія, яка має середній рівень мит близько 12%, використовує високі тарифи на окремі товари, такі як алкоголь, сигарети та автомобілі. Проте ці заходи не змогли забезпечити стабільне виробництво базових товарів і призвели до зростання контрабанди.
Тарифний захист виявився вигідним лише для обмеженого кола підприємців, таких як мільярдер Аліко Данготе, який побудував свої статки на цементі та цукрі.
Аналітик Самуел Аладегбайє зазначив, що тарифи потрібні, щоб створити можливості, однак якщо ними користується лише одна людина – це вже монополія.