Чому газові плани Кремля тріщать по швах
Кремлівські амбіції щодо енергетичної експансії на Схід зіткнулися з жорсткою прагматичністю азійських партнерів, пише The Moscow Times. Багаторічні спроби нав'язати свій енергоресурс обертаються для країни-агресорки принизливими умовами.
На саміті ШОС у Бішкеку російський диктатор Володимир Путін знову намагається вмовити лідера КНР Сі Цзіньпіна погодити будівництво газопроводу "Сила Сибіру-2". Цей проєкт обговорюють понад 10 років, і Москва критично потребує його для компенсації втраченого європейського ринку.
Попри оптимістичні заяви російської пропаганди про успішну співпрацю, головним каменем спотикання залишається вартість блакитного палива. Пекін відверто викручує руки Москві, вимагаючи знизити ціну до рівня внутрішньоросійської, а це близько 50 доларів за тисячу кубометрів.
Для розуміння масштабів фінансової катастрофи "Газпрому": це у п'ять разів менше, ніж Росія отримує зараз через уже запущений трубопровід "Сила Сибіру-1". Навіть поточна ціна для Китаю у 258,8 долара містить гігантську знижку у 39% порівняно з тим, що платять інші клієнти у далекому зарубіжжі. Наступного року ця вартість впаде ще більше – до 223,9 долара за тисячу кубів.
Що відомо про передісторію газового фіаско
Після початку повномасштабної війни в Україні та втрати західних ринків, Путін регулярно їздить до Китаю, намагаючись переорієнтувати експорт. За підсумками одного з візитів він навіть заявляв, що проєкт на 50 мільярдів кубометрів газу на рік нібито погоджений. Проте китайська сторона публічно проігнорувала ці заяви, а "Сила Сибіру-2" не фігурувала в жодному з десятків підписаних документів.
Більше того, під час останніх зустрічей китайські чиновники прямо порадили російській делегації забути про новий газопровід, поки Москва не погодиться фактично субсидувати газовий імпорт КНР. Як зазначають джерела, кремлівські перемовники просто "вперлися у стіну", усвідомлюючи, що енергетична залежність від Пекіна коштуватиме російському бюджету мільярди недоотриманих доларів, які могли б піти на фінансування війни.
Тим часом Росія продовжує використовувати морську логістику для експорту нафти, нафтопродуктів, скрапленого газу та викраденого українського зерна, фінансуючи таким чином свою війну. Головне управління розвідки України оприлюднило дані про 26 суден, які залучені до цих перевезень.