У яких випадках ми говоримо літеру "г", а у яких – ні, у слові "четвер", пояснює 24 Канал, посилаючись на пояснення вчительки української мови Світлани Чернишової.

Дивіться також Що таке "накладанець": ви точно знаєте і смакуєте це слово

"Четвер" чи "четверг" – як правильно українською?

В українській мові часто виникає плутанина між словами "четвер" та "четверг". Обидва звучать подібно, але лише одне є літературною нормою.

Закінчення "-г" у слові "четверг" – це сьогодні російська форма. В українській мові немає потреби в цьому закінченні, бо слово утворене від числівника "чотири" й природно закінчується на "-вер".

Проте, слово праслов'янського походження, і раніше воно і справді мало на кінці літеру "г", але зі зміною фонетики мови, в називному відмінку слово "четвер" її втратило. За принципом – як чуємо, так і пишемо, а в українській мові "г" не виділяється. Тому, "четвер" – це нормативна українська назва четвертого дня тижня після неділі.

Цікаво! У давньослов’янській традиції дні тижня називалися за порядком: понеділок (після / по неділі), вівторок (другий), середа (середина), четвер (четвертий), п’ятниця (п’ятий), субота, неділя. А отже, "четвер" буквально означає "четвертий день".

У словниках української мови "четверг" позначається як помилковий, ненормативний варіант, калька з російської мови.

Але в непрямих відмінках та в похідних "г" повертається на своє місце:

  • Називний: четвер
  • Родовий: четверга
  • Давальний: четвергу і четвергові
  • Знахідний: четвер
  • Орудний: четвергом
  • Місцевий: на/у четвергу
  • Кличний: четвергу.

Куди ділася літера "г": дивіться відео

Наприклад: "Зустрінемось у четвер", але "Наші традиційні зустрічі що четверга". Втім, можна сказати і – "у четвертий день тижня відбувається ярмарок".

Є така історія! Існує відомий вислів "після дощику в четвер", який означає – ніколи, або в дуже віддалений, невизначений час. Його вживають, коли хочуть підкреслити, що якась подія не відбудеться або відкладатиметься нескінченно. Втім, у нього своя цікава історія походження – ще з язичницьких часів. Четвер вважався днем бога Перуна – бога грому та блискавки. Саме у цей день люди приносили жертви та просили дощу, але він не завжди йшов. Благання до бога часто не досягали мети, четверги минали марно, без дощу, а тому про нездійсненне, стали говорити – що це станеться після дощику в четвер.

Отже, правильно казати – четвер, як літературна норма, що походить від цифри "чотири". Отже, якщо прагнемо чистоти й автентичності української мови, слід уживати саме це слово.