Якими родичами, кому і по кому є "дівер" та "зовиця", розповідаємо з посиланням на spadok.org.ua.
Дивіться також Чи правильно казати "туча" українською: що кажуть мовознавиця та словники
Кого слід називати "дівер" і "зовиця"?
Українська мова має неймовірно багату родинну "систему". Колись наші предки дуже чітко розрізняли всіх родичів – і для кожного був окремий термін. В українській мові існувало понад два десятки окремих назв родичів через шлюб. Не просто "брат чоловіка" чи "сестра дружини", а спеціальні слова.
Традиційно розрізняють кровних родичів та родичів, яких набуваємо через шлюб. Колись родинні зв’язки через одруження були настільки важливими, що для кожного родича існувала окрема назва. І ніхто не казав просто "родич чоловіка/дружини". І тут назви набутих родичів слід чітко розрізняти, щоб знати: це родичі по чоловікові чи по дружині.
В українській є загадкові для багатьох "дівер" і "зовиця". Ці слова звучать трохи старовинно, але вони досі живі й дуже колоритні. А ще – мають цікаве походження.
Хто ж такий "дівер"? Дівер – це брат чоловіка щодо дружини. Тобто якщо жінка виходить заміж, то брат її чоловіка стає для неї дівером.
Наприклад, у літературі зустрічаємо:
- Янка теж здивовано глянула на дівера й хмикнула в ніс. (Іван Білик).
- Дівер був у вдови – брат покійного чоловіка, багатий. (Степан Васильченко).
Слово дуже давнє й походить ще з праслов’янської мови. Мовознавці пов’язують його зі стародавнім коренем, який означав "чоловік із родини чоловіка". Подібні слова є й в інших слов’янських мовах:
- польською – dziewierz;
- чеською – děver;
- сербською – девер.
Тобто це слово буквально пережило сотні років і майже не змінилося.
А хто така "зовиця"? Зовиця – це сестра чоловіка щодо дружини. Тобто сестра вашого чоловіка для вас – зовиця. Або можна зустріти, що так називають ще дружину вашого брата.
- Оддай мене, моя мати, до білої хати, Де свекорко – як батенько, свекруха – як мати, Де зовиці – як сестриці. (Павло Чубинський).
- Вона лягла на дощаному ліжку поруч із майбутніми своїми зовицями, що, по-дитячому розкинувши ручки, міцно спали, і сама поринула в міцний дівочий сон. (Семен Скляренко).
Це слово теж дуже старе. Воно походить від праслов’янської основи, пов’язаної зі словом "своя", "своячка", тобто людина, яка стала "своєю" через шлюб.
Врахуйте, коли чуєте слова "дівер" і "зовиця", знайте, що це родичі, яких набуває жінка (дружина) після шлюбу – кровні родичі її чоловіка.
Може здатися, що такі наймення залишилися більше в літературі, фольклорі, у старших поколінь або в західних регіонах України. Хоча насправді чути їх частіше, ніж ви думаєте, вони абсолютно правильні й дуже красиві.
Цікаво! У народних піснях часто згадуються дівери й зовиці, особливо у весільних обрядах. А слово "дівер" іноді трапляється навіть у давніх юридичних документах та літописах.
Тому слова дівер і зовиця – це маленькі мовні "скарби", які дісталися нам ще від праслов’янських часів. Вони нагадують, наскільки важливими колись були родинні зв’язки й як уважно українська мова вміла їх розрізняти.