Війна в Україні виявилася нищівною для мирного населення, і в тому числі для української освіти. В Міністерстві освіти кажуть, що з початку повномасштабного вторгнення росії, окупанти повністю зруйнували 269 навчальних закладів. Загалом ушкоджень зазнали 2131 школа.

Важливо Як і де школи в Україні працюватимуть онлайн, а де – офлайн

Випробовування для українців

Новий навчальний рік стане випробуванням і для освітян, і для учнів, і для батьків. Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет в ефірі інформаційного телемарафону повідомив, що сьогодні 41% шкіл та дитсадків відповідають вимогам безпечного освітнього процесу.

За його словами, міністерство має стриманий оптимізм щодо початку з 1 вересня освітнього процесу. Який, нагадаємо, МОН рекомендувало керівникам навчальних закладів розпочати у школах очно.

Окрім фізичної безпеки, школа тепер має створити для дітей належні умови для розвитку і підготувати до реального життя. Засновник руху освітян EdCamp Ukraine Олександр Елькін каже, що саме тому зараз питання продовження реформи освіти є ще більш актуальним.

Він пояснив, що цього року за планом реформ ми мали побачити НУШ в масштабі базової середньої освіти, адже "усе, що стосується підготовки до продовження цієї реформи, має бути пріоритетом держави".

Люди, які виїхали за кордон, рятуючи своє життя та своїх дітей, які залишаються там всередині інших освітніх систем, будуть приймати для себе рішення щодо повернення в Україну. І ті, хто мають дітей, повертатись будуть, зважаючи на те, що ми тут будемо мати із освітнім процесом. Тому якщо ми хочемо знову зібрати всіх українців на рідній землі, ми маємо думати про освіту. Щоби дорослі могли бути впевнені і у безпеці, і у майбутньому своїх дітей,
– зауважив Елькін.

Олександр Елькін з командою EdCamp Ukraine / Фото прессслужби EdCamp Ukraine

Війна, попри той величезний обсяг болю, який вона несе кожному, дарує ще один шанс перебудувати країну. У сфері освіти зокрема. Нова українська школа, як реформа, яка була започаткована ще у 2016 році, зараз набуває ще більшого значення і потребує ще більшої уваги та інвестицій з боку уряду та всіх українців. В її основі закладена ідея розвитку м'яких навичок, які є частиною наскрізних компетентностей. Це про вміння вчитися, брати на себе відповідальність,
– додав він.

За його словами, війна показала, як освітяни, виявляючи героїзм у професії і в принципі, зберігали освітній процес, де було зміщення акценту зі знань, навичок, компетентностей і навчальних результатів, на контакт, спілкування та психоемоційну підтримку дітей.

"У такі кризові моменти ми розуміємо, що освіта у сучасному світі не може виконувати лише роль трансляції знань. Вона має займатись комплексом навчанням та вихованням особистості. Речі, пов’язані зі стійкістю, з умінням адаптуватись, самостійно вчитись набувають особливої важливості", – говорить Елькін.

Зверніть увагу Календар канікул 2022 – 2023: як будуть навчатися школярі

Щоби пропрацювати частину цього досвіду, EdCamp запустила проєкт, в рамках якого опублікувала історії 26 освітян з усієї країни української та англійською мовами. Вони розповідають про те, як залишають домівки через війну, допомагають колегам, про уроки, які вони винесли і про те, які уроки ця війна несе для світової спільноти.

Зверніть увагу Яким буде новий навчальний рік для студентів і вишів

Низка цих уроків, які впливають на навчальний процес, можуть бути корисними українським вчителям у новому навчальному році:

Люди – головний ресурс сили

Те, що від 24 лютого відчули не лише освітяни, а і всі українці: люди поруч є тим ресурсом, який дозволяє відновити власні сили. Особливо в стресових умовах війни, коли живеш у постійній небезпеці.

Зараз дуже важливо, щоб діти могли не просто завчити матеріал, а мали навички адаптування. Нині я побачила, як це спрацьовує з тими, хто вже має ці навички. Мої діти в 6-му класі знають, як одне одного підтримувати, навіть перебуваючи в різних країнах. Чесно кажучи, завдяки карантину нам не так важко пристосуватися до життя в зумі. Та щоразу діти за кордоном говорять, що дуже хочуть повернутися, бо їм бракує спілкування, обіймасиків, того, що є у звичайному дитячому житті,
– розповіла учителька інформатики Одеської школи №22 Вікторія Пустовіт.

23 лютого став останнім днем нормального навчання в багатьох українських школах / Фото пресслужби EdCamp Ukraine

Ми вже навчилися спілкуватися з учнями й ученицями, які більшою мірою, ніж ми, відчули, що таке війна. Треба правильно говорити з такими дітьми, щоб вони не відчували, що вони — не такі, як інші діти. Не всі вміють приймати допомогу, не всі розуміють, що вона їм потрібна, дехто не хоче, щоб йому допомагали. У цьому діти не відрізняються від дорослих. Тому це спілкування — надто делікатна справа, яку треба робити дуже обережно,
– додала учителька математики та інформатики у Рогачинській школі Нараївської сільської ради Іванна Перунова.

Яна Петльована, викладачка історії та правознавства, заступниця директора з навчально-виховної роботи ВСП "Чортківський фаховий коледж економіки та підприємництва" ЗУНУ, також зазначає, що потреба у спілкуванні показує, наскільки важливо проводити уроки не онлайн, а у режимі реального часу там, де це можливо.

Важливо У Польщі запрацювала безкоштовна гаряча лінія для учнів та студентів з України

Її навчальний заклад обрав для себе формат тематичних клубів і ці заняття популярні, бо живого спілкування потребують усі.

Якщо традиційні онлайн-уроки проходять тяжко, то заняттями поза школою дітки й батьки задоволені, бо спілкуються, відкриваються і розвиваються наживо. Це зараз дуже затребувано й дуже добре. Бо треба пропрацьовувати травму, і лише спілкуванням можна знизити рівень тривожності. Тому ми організовуємо заняття офлайн, щоб дітки відчували, що вони потрібні, що їх слухають, їм потрібно дружити,
– розповідала вона.

Олеся Чайківська, учителька української мови та літератури у школі ім. В. Чорновола міста Южного, що на Одещині також зазначила, що зараз вона із колегами свідома того, що настав час будувати справді нову українську школу.

"Нам варто переступити минулий досвід, позбутися стереотипів. Зближення з дітьми — основа нашої роботи", – наголосила вона.

Школа не має вчити ходити по струнці

Досвід війни показав, що школа не має вчити ходити по струнці та однаково мислити. Це – один з тих стереотипів, яких варто позбутись. Школа має підтримувати та розвивати уміння творчо вирішувати проблеми та заохочувати шукати знання. В умовах війни це важливі навички. Вони – запорука виживання, в першу чергу.

Ми зазвичай намагаємося все проводити в ігровій формі. Це дає діткам можливість трохи відволікатися і водночас якісно засвоювати матеріал. Завдяки іграм я перевіряю рівень знань і даю новий матеріал, не напружуючи учнівство. І до цього мої уроки були побудовані на іграх, а зараз вони допомагають подолати стрес і бути не такими напруженими,
– додала Петльована.

Учителька історії, директорка школи № 26 у Харкові Олена Золотоверха зауважила, що під час бойових дій її колегам, які вирішили не припиняти освітній процес, допомогло змістити фокус не на навчання, а на підтримку одне одного. "Ми не проводили уроків і не порушували законодавства, але зробили гнучкий графік спілкування, і вчителі говорили між собою і з дітьми на різні теми", – розповіла вона.

Ми стараємося проводити повноцінне навчання. На уроці я підкріпляю і дублюю матеріал відеозаписами, щоб діти могли їх передивитися у зручний час, якщо їм щось не зрозуміло. Перше, що я змінила, – моральний дух на уроці. Зараз для мене найголовніше, щоб діти мали ресурс і натхнення навчатися. Тому на початку уроку налаштовую всіх позитивно. Матеріал я обираю так, щоб він був легкодоступним для більшості, не тисну на дітей і практикую лише позитивне оцінювання. У мене зараз завдання – щоб кожен і кожна змогли виконати вправу, робили це і відчували свою спроможність, мали успіх,
– заявила учителька математики з Тернопільської школи № 14 ім. Б. Лепкого Людмила Серкіз.

Учителька хімії з Технологічного багатопрофільного ліцею ім.А. Мазура у Хмельницькому Наталія Зима додада, що зараз відмахнутись від спілкування із дітьми не можна – вони потребують максимальної підтримки.

Також зверніть увагу Як підуть українські діти у школу за кордоном і що про це треба знати

"Коли ми виходимо онлайн, використовуємо більше вправ для зняття психологічного навантаження. Мені це було дивно, бо уроки хімії вважаються чимось дуже сухим. Але нині в кінці уроку треба поговорити. І тут важливо вчителькам і вчителям бути до цього готовими", – пояснила вона.

Діти реагують на реальність у своїх іграх та творчості / Фото пресслужби EdCamp Ukraine

Петльована також наголосила, що зараз освіта потребує більшої кількості психологічних ігор на розкриття, на довіру. Крім того, на її думку, важливо приділяти багато уваги психологічним аспектам і підтримці людей у екстремальних ситуаціях, практичним навичкам першої домедичної допомоги, протимінної безпеки, знати правила вуличного бою тощо. На її думку, і після перемоги ці теми залишаться актуальними.

Зараз я бачу, що дітей треба готувати до різноманітних нестандартних ситуацій, до реалій життя. Давати більше практичних навиків для повсякдення. На жаль, через війну ми не встигли навчитися інструментів СЕЕН, соціально-емоційного та етичного навчання. Якби в мене в арсеналі були ці практики, то я могла б допомагати ефективніше. Я бачу, що такого роду практики зараз дуже важливі, бо дають змогу знайти баланс. Не всі вміють вчасно й правильно себе врівноважити,
– сказала викладачка.

Знання мають бути практичними. Це рятує життя

Так, наприклад, учителька фізики, інформатики та астрономії з Кременчука Оксана Білобров після початку повномасштабної війни почала викладати фізику, керуючись її практичною користю для кожного. "Мої заняття були не про те, що учнівство мало знати й робити за програмою, а про важливі фізичні явища, поняття з прикладним значенням. Я розповідала дітям про захист від радіації чи важливість інерції. Наприклад, щоб зупинити предмет, який інерційно рухається, достатньо простої дерев’яної дошки, і це може зберегти життя", – додала вчителька.

З дітьми у нас не було навчання, але ми підтримували чати з ними та їхніми батьками, пробували говорити про музику, фільми, обмінювалися мемами. Але спрацювало інше. Один хлопчик запропонував зібратися й готувати коктейлі Молотова. Інші діти гаряче його підтримали. Я була здивована — ніколи раніше вони так не хотіли вивчати хімію,
– додала Зима.

Керівниця секції хімічних технологій Київської МАН, психотерапевтка Ольга Казакова додає, що зараз загалом важливо підсилювати природничі науки.

"Зараз якість навчання загалом упала. Не у всіх є ресурс вчитися. Не у всіх до цього готова психіка. І акцент залишається лише на математиці, українській мові, історії та іноземній мові. А от природничі науки, на жаль, ніби не на часі — бо не входять до тестів для вступу. Але насправді я на це дивлюся інакше, і не лише тому, що мої предмети найкращі. Хімія, фізика, біологія — дуже хороші дисципліни для розвитку критичного й логічного мислення, застосування наукового методу в повсякденні, яке безпосередньо стосується безпеки нашого життя", – пояснила вона.

Війна завжди поруч

Потрібно усвідомити, що ця війна – надовго. Це страшно. Але якщо правильно пропрацювати отримані з неї уроки та знання, вона також може стати ресурсом та запорукою розвитку.

Чимало шкіл перетворились на гуманітарні та волонтерські хаби / Фото пресслужби EdCamp Ukraine

Тож з огляду на це, задача школи – навчити дітей, як уберегти та розвинути себе фізично та втримати психологічну, емоційну і культурну цілісність.

Зверніть увагу Безкоштовні підручники, канцелярія та інше: які країни забезпечують школярів з України

Зима наголосила, що важливо не гнатися за візуальним антуражем на кшталт вишиванки, а будувати ідентичність на рівні цінностей і культури.

"Треба досліджувати нашу культуру неформально. Дивіться, як зараз звучить "Червона калина", як діти почали цікавитися історією. Треба, щоб це стало частиною життя Також дуже важливо, незалежно від країни й освітньої системи, починати з критичного мислення і вчити дітей аналізувати, шукати докази, аргументувати власну думку, щоб вона не була лозунгом. Нам, дорослим, це теж важко, але треба цього навчати. Критичне мислення дає розуміння цінності навчання, розвитку, науки, екології. Критичне мислення і національна ідентичність — два наріжні камені, на яких треба будувати освіту майбутнього", – додала вона.

При цьому, як відзначила учителька математики та інформатики з Опорного ліцею № 1 ім. Є. Березняка у Помічній на Кіровоградщині Олена Трибко, діти самі зацікавлені у тому, аби розвинути власне критичне мислення. Бо усвідомлюють, наскільки це відрізняє їх від росіян. За її словами, діти не хочуть бути такими, як наші вороги, натомість виконують творчі проєкти і радо доєднуються до бану ворожих сторінок як юні хакери.

Інформатику діти полюбляють, предмет цей сучасний, актуальний. Тому в моєму викладанні змінилося лише те, що я їм пропоную відеоуроки для самостійної роботи. Я дуже вірю в Збройні сили України, у наших людей і волонтерські рухи. Я не впевнена, що змогла б тримати зброю, моє місце — бути вчителем, підтримувати моє IT-військо. Бо ми з дітьми вчимо і як фейки розпізнавати, і як DDOS-атаки здійснювати. Зараз це дуже актуально та важливо. Важливо чітко розуміти, де правда, а де – ні,
– запевнила учителька інформатики Одеської школи №22 Вікторія Пустовіт.

Директорка, учителька зарубіжної літератури і захисту України в Навчально-виховному комплексі № 9 міста Хмельницького Ірина Томич також наголошує, що готуватись протистояти окупанту в інформаційній війні потрібно вже, тому що ця війна може затягтись.

"Ніхто не впевнений, що через три чи п’ять років амбітні ідеї створити імперію не виникнуть знову. Маючи такого сусіда, як у нас, потрібно завжди готуватися до війни. Тому мій меседж зарубіжним колегам — до цього треба готуватися щодня. Можливо, не до збройного конфлікту, але, безумовно, до інформаційної війни", – сказала вона.

Залишатись людиною – це важливо. І про це теж мають говорити у школі

Учителька математики з гімназії села Трудолюб Миргородського району на Полтавщині Валентина Федоряка наголосила, що від початку повномасштабної російської агресії на перше місце знову вийшли любов і турбота, а також цінні "люди, які поруч, які обіймають, захищають, допомагають".

Додає, що один із засвоєних нею уроків війни, що не можна бути наполовину. Ані наполовину людиною, ані наполовину українцем."Не можна бути наполовину в Україні, наполовину — в росії. Не можна жити у вільній державі і тримати в голові "русскій мір". Не можна користуватися благами цивілізації, демократії і схвалювати диктатуру,
– пояснила Федоряка.

Діти з радістю долучаються до підтримки захисників / Колаж учнівських робіт, пресслужба EdCamp Ukraine

Тож, педагоги мають виховувати гуманність у дітях. У першу чергу – власним прикладом. Практичний психолог з харківської школи № 109 Ірина Гармаш додає, що зараз освітянам варто не зупинятися у власному розвитку, вірити в дітей, у розвиток їхніх здібностей і талантів, і робити все для розвитку людяності в кожній дитині.

У роботі з дітьми мені дуже допомагає притча про двох вовків, білого та чорного. Вона про те, що в душі кожної людини все життя триває боротьба, що дуже схожа на боротьбу двох вовків. Чорний вовк — це зло, заздрощі, ревнощі, злість, егоїзм та інші погані якості. Білий вовк — це добро, світ, любов, вірність та інші гарні якості. І завжди перемагає той вовк, якого ти в собі годуєш. Я інколи спілкуюся з дітьми мовою цієї метафори. Коли вони сваряться, питаю їх, який вовк у них перемагає, якого з них у собі годують,
– розповіла вона.

Учителька української мови та літератури, заступниця директора з навчально-виховної роботи у школі ім. В. Чорновола міста Южного, що на Одещині Олеся Чайківська також переконана, що мовчати у відповідь на зло – це зло. За її словами, "треба навчати дітей і всю спільноту протистояти злу, пропаганді, зомбуванню, насиллю", тому цьому питанню потрібно приділили належну увагу, бо маленьке зло породжує більше.

Яна Петльована також додала, що "в глобальному сенсі те, що відбувається в Україні нині, – відлуння помилок, які світ робив ще років 30 тому, коли було Придністров’я, потім Грузія і Сирія, і Крим, і Донецьк з Луганськом".

"Мовчання дорого коштує, коли не стаєш на захист тих, хто цього потребують. А потім безкарність виливатиметься в таку війну, яка нині йде в Україні. Освітянство несе світло навчання, тому ми маємо не мовчати, а говорити голосно. Через наполегливість, силу духу ми можемо щось змінити", – зазначила вона.

Вірити у власні сили

Все, що росіяни принесли в Україну, починаючи із 24 лютого, показує, що віра у власні сили – ще одна вкрай важлива якість, яка допомогла українцям встояти. Цю навичку потрібно розвивати.

"Найбільш разюча зміна в тому, що впала мотивація дітей до навчання. Бачу це з розмов із колегами і по своїй доньці. Маємо це виправляти – треба повертати дітям віру у власні сили та упевненість, що знання і вміння, здобуті в школі, їм все ж знадобляться в подальшому",
– розповіла учителька початкових класів бердичівської Школи-гімназії-ліцею №10 Тетяна Бойко.

Директорка Мелітопольської гімназії № 8 Олена Заменягре каже, що один з уроків, які вона винесла і з війни, і з окупації – треба вірити у свої сили.

Ще один, не менш важливий урок, який Заменягре засвоїла – ніколи не можна здаватися. "У Мелітополі складно було тому, що вже 25 лютого фактично місто було окуповане. Це сталося дуже швидко. З тих перших днів ми відчували розпач, усі в нашому колективі не знали, що робити, що буде далі. Але треба вірити — передовсім у тих людей, що довкола. Спілкуючись, ми розуміли, що не все так погано, що ми можемо і в таких умовах щось робити і бути корисними", – наголосила вона.

Також цікаво – Українські пілоти показали, як звільняють землю від загарбників: дивіться відео