Яка форма слова правильна, розповідаємо з посиланням на "Горох".

Дивіться також Не кажіть "нерукопожатний": українська мова має свої відповідники

Ножиці чи ножниці – як правильно українською?

Є слова, які ми вимовляємо десятки разів на тиждень, але рідко замислюємося, чи правильно їх говоримо. Одне з них – назва звичайного інструмента, без якого не обходиться жодна оселя, школа, дитячий садок і офіс. І типова помилка, як правильно: ножиці чи ножниці?

Українські словники, а саме академічний "Словник української мови" (СУМ) та словник "Горох", зазначають, що слово "ножиці" є літературною нормою української мови.

  • Ножиці – це інструмент для різання, стриження, що складається з двох навхрест з'єднаних ножів з ручками у формі кілець.

Звідки ж узялося слово "ножиці"? Воно походить від давнього слов'янського слова "ніж". До його основи згодом додався суфікс, і виникла назва інструмента, що складається з двох ножів, з'єднаних між собою. Споріднені слова є й в інших слов'янських мовах, наприклад польське nożyce.

Тоді чому багато хто каже "ножниці"? Ця форма виникла під впливом російського слова "ножницы". Через тривалу русифікацію вона закріпилася в побутовому мовленні, однак українські словники її не фіксують.

Цікаво, що ножиці належать до слів, які вживаються лише у множині. До цієї групи також належать слова: окуляри, штани (вони ж – брюки), двері, граблі, сани (які мають інші народні назви). У мовознавстві такі іменники називають pluralia tantum — тобто словами, що існують тільки у формі множини.

Слово використовують і у переносному значенні:

  • у назві гри "Камінь-ножиці-папір".
  • "ножиці цін" – економічний термін, що означає розбіжність між рівнем цін на різні товари.
  • у спорті: "удар ножицями" у футболі.
  • гімнастична вправа – перехресні рухи ніг або рук назустріч одна одній у протилежних напрямках.
  • розбіжність, розходження, невідповідність чого-небудь чому-небудь.

Прийом "ножиці" у футболі: дивіться відео

Тож наступного разу, коли шукатимете цей інструмент, просіть "ножиці", а не "ножниці". Адже саме з таких, на перший погляд, дрібниць і складається грамотне та природне українське мовлення.