Що таке "шуфля" та яке походження слова, розповідає 24 Канал, посилаючись на ресурс "Горох".
Дивіться також Вареники чи пироги: яке з цих слів правильне в українській мові
Що таке "шуфля"?
Сніжна зима (ви ж точно знаєте різницю між сніговий та сніжний?) повернула до щоденного вжитку слово "шу́фля", особливо у кого є власний будинок. А для тих, хто його не чув, розповідаємо про значення слова.
Слово "шуфля" чи навіть "шуфель", в українській мові означає совкову лопату (чи, по-іншому, підбірну) – велику лопату для перенесення сипких матеріалів: зерна, піску, щебеню, відгортання снігу тощо.
Походить воно від польського – szufla, яке, своєю чергою, запозичене з німецького Schaufel – "лопата". Це типовий приклад побутової лексики, яка потрапила до української мови через польське посередництво, особливо у західноукраїнських землях: Schaufel → szufla → шуфля.
- Дзвеніла залізна шуфля, накидаючи їх [вугільні брили] у огнище, але в котлі [локомотива] було ще тихо. (Іван Франко)
У лемківських та галицьких говірках "шуфля" – поширене слово для позначення великої совкової лопати. Лемківський словничок уточнює, що це може бути дерев’яна або металева лопата для перекидання зерна, землі, піску.
У літературній мові частіше вживається слово "лопата", але "шуфля" – збереглося як регіоналізм.
Хвилинка жарту: дивіться відео
Від цього слова походить й інше – "шуфлюва́ти" – переривати, перекидати совком, лопатами.
А ще можна почути – шуфелька та шуфлі, такими пестливими словами називають – совок, як зазначає Вікіпедія, господарський інструмент у вигляді невеликої лопатки з загнутими догори бічними краями і невеликою ручкою, яким користуються під час прибирання.
Отже, "шуфля" – запозичене слово, яке містять українські словники, стало діалектизмом, але набуло навіть зменшувально-пестливої форми тому сміливо можна вважати своїм.