Українська мова вміє лаятися дуже винахідливо. Замість грубих слів наші предки часто згадували хвороби, біди чи потойбічні сили, розповідаємо з посиланням на Аліну Острозьку.
Яке справжнє значення слів "трясця", "грець", "пек" і "пранці"?
Сьогодні все частіше у блогерів-мовознавців можна зустріти розмови про традиційну українську лайку. Сьогодні вона звучить уже не грубо, а швидше жартівливо. Втім, причина й у тому, що ми не знаємо справжнього значення та походження цих лайливих слів.
Ви чули слова такі вислови:
"Трясця б його взяла!",
"А бодай тебе пек!",
"Щоб тебе грець узяв!"
"Хай тебе шляк трафить!"
Ці вислови були знайомі майже кожному українцеві. Ми сприймаємо їх як емоційні вигуки чи лайку, але мало хто замислюється, що колись ці слова мали цілком конкретне значення. Одні називали небезпечні хвороби, інші були пов'язані з народними уявленнями про нечисту силу. То що ж, розглянемо, що означають ці давні українські прокльони.
- Трясця. Слово "трясця" походить від дієслова "трясти". Так наші предки називали гарячку, лихоманку, що супроводжувалася сильним ознобом і тремтінням. Найчастіше йшлося про малярію або інші хвороби, під час яких людину буквально "трясло".
Саме тому побажання "трясця б тебе взяла" спершу означало не просто досаду, а побажання тяжко захворіти. До речі, в українському фольклорі "трясцю" навіть уявляли як істоту, що насилає недугу, тому від неї існували спеціальні замовляння.
- Грець. Вислів "щоб тебе грець узяв" не має жодного стосунку до Греції чи греків. За однією з найпоширеніших версій, грець – народна назва тяжкої хвороби, яку сьогодні пов'язують із судомами, апоплексією або інсультом. Людина могла раптово впасти, втратити свідомість чи здатність рухатися, тому в народі казали, що її "взяв грець".
- Пек. Слово "пек" походить від давньоукраїнського пекло. У прокльонах воно виступає як скорочена форма й означає місце покарання, пов'язане з народними та християнськими уявленнями про потойбіччя.
Тому вислови "бодай тебе пек узяв" або "іди до пека" первісно були побажанням потрапити до пекла. Цікаво, що в багатьох слов'янських мовах існують подібні вигуки, утворені від слова "пекло".
- Пранці. Одне з найзагадковіших слів українських прокльонів – пранці чи франца. Так у давнину називали сифіліс – одну з найнебезпечніших інфекційних хвороб свого часу. Назва походить від польського franca, тобто "французька хвороба". У XV–XVI століттях у Європі сифіліс нерідко називали саме "французькою недугою", і через польське посередництво ця назва потрапила до української мови.
Тож побажання "щоб тебе пранці взяли" колись означало побажання заразитися тяжкою невиліковною хворобою.
Шлак чи шляк. Слово "шляк" прийшло до української мови через польське szlag, яке, своєю чергою, походить від німецького Schlag – "удар". У давній медицині так називали апоплексичний удар, тобто інсульт або раптовий параліч.
Саме звідси походить добре відомий вислів "Шляк би тебе трафив!". Дієслово трафити (від польського trafić) означає "влучити", "спіткати". Отже, буквально цей прокльон означав: "Хай тебе вразить удар (інсульт)!"
Згодом буквальне значення багатьох слів забулося, і сьогодні вислів уживають переважно як емоційний вигук, не вкладаючи в нього побажання реальної хвороби.
Чому саме хвороби стали прокльонами?
У давнину люди не знали причин більшості захворювань і часто сприймали їх як кару або дію надприродних сил. Саме тому назви найстрашніших недуг поступово перетворилися на прокльони.
Згодом їхнє буквальне значення стерлося, і сьогодні більшість людей уживає слова "трясця", "грець", "пек" чи "пранці" лише як емоційні вигуки, навіть не підозрюючи, що за ними стоять цілком реальні історії.
Цікавий факт! Українська мова взагалі вирізняється великою кількістю евфемістичних прокльонів. Замість грубої лайки наші предки часто використовували назви хвороб, стихійних лих або міфічних сил та характерну поведінку. Чули про слова: лайдак, мантелепа, вайло, гепа та інші? Саме тому українські прокльони нерідко звучать образно, але не містять нецензурної лексики.
Трясця, грець, пек і пранці – це не випадкові слова. За кожним із них стоїть багатовікова історія, народні вірування та пам'ять про часи, коли хвороби й стихії були найбільшими людськими страхами. Сьогодні вони здебільшого втратили своє первісне значення, але залишилися яскравою частиною української мовної та культурної спадщини. А ви користуєтесь котримось з них?