У серпні 2023 року почалися прямі переговори між Україною та США щодо безпекових гарантій на той час, поки Україна не стане членом НАТО та отримає захист по тарифу "базовий" у вигляді 5-ої статті. 24 Канал аналізує, якими можуть бути ці гарантії та який механізм буде найефективнішим.

Цікаво Точка неповернення для Росії: чи стане саміт у Джидді новою Касабланкою і яка роль Китаю

3 серпня відбулась зустріч у форматі онлайн, а через кілька днів голова Офісу Президента Андрій Єрмак особисто зустрівся з радником з питань національної безпеки Президента США Джейком Салліваном.

Особливих деталей щодо зустрічей наразі немає, є лише лаконічний оптимізм, про який написав сам Єрмак у себе в телеграмі:

Позитивно оцінив початок переговорів зі США щодо укладення двосторонньої угоди про безпекові гарантії для України.


Салліван та Єрмак / фото ОП

Головна ідея гарантій безпеки для України – повноцінне членство в НАТО.

  • Приєднання до найпотужнішої воєнної сили на планеті є запорукою того, що ніхто з агресивних сусідів не нападе на тебе. Принаймні, так виглядає на папері, проте, є цілком обґрунтовані припущення, що так і має бути.
  • Силу НАТО на словах визнавала й сама Росія (нині офіційно прописана в документах Альянсу, як головна загроза безпеці).

Втім, у самому Альянсі не готові воювати з Росією, а тому просто зараз Україна не зможе стати новим членом НАТО. Адже це означало б велику війну.

Це розуміють і в Україні, тому було запропоновано стратегію перехідного етапу:

  • Вона передбачає двосторонні угоди про гарантії безпеки між Україною та великими світовими державами. Про їхнє укладання президент Зеленський домовився на саміті НАТО у Вільнюсі в липні.
  • Право і честь укласти першу з таких угод отримали США – найбільший і найпотужніший союзник України.

Ці гарантії безпеки посилять прогрес України на шляху до майбутнього членства в євроатлантичній спільноті, включно з ЄС і НАТО, що є кінцевою метою та найнадійнішою гарантією безпеки,
– Андрій Єрмак пояснює сенс двосторонніх гарантій безпеки.

За задумом України, двосторонні угоди з нашою державою мають укласти також країни, що є членами так званої "Великої сімки" (G7).

Вперше за час незалежності ми сформували фундамент безпеки для України на шляху до НАТО. Це конкретні гарантії безпеки, які підтверджують топ-7 демократій світу. Ніколи раніше в нас не було такої безпекової основи. І це рівень "Великої сімки". На цьому фундаменті збудуємо нову, юридично обовʼязкову архітектуру двосторонніх безпекових договорів із найсильнішими,
– президент Зеленський пояснює суть і рівень механізму безпекових гарантій.

Гарантії безпеки передбачають:

  • заходи з допомоги Україні в захисті себе та запобігання новій агресії,
  • заходи на випадок нової агресії,
  • підтримку в притягненні Росії до відповідальності за агресію.

Гарантії безпеки є продовженням реалізації української формули миру на практиці. Де-факто, Україна пропонує провідним державам світу офіційно підтримати її, не лише на рівні декларацій і спільних заяв, а конкретними діями.

Формально, це буде рамковий договір, проте на "рамковий період" – до вступу в НАТО. Раніше такої перспективи для України взагалі не було, нині ж вона консенсусно є питанням часу і перемоги над Росією.

Офіційний статус є гарантією, що зі зміною персон у владних кабінетах ситуація не зміниться. Тут варто передати привіт Путіну та його сподіванням на успіхи Дональда Трампа на виборах президента США наприкінці 2024 року.

  • До виборів Росії в своєму нинішньому вигляді ще треба дожити. Та, схоже, для Кремля це нині є чи не єдиним завданням у війні.
  • Американо-український безпековий договір ці сподівання росіян знищить і фактично стане таким собі "перестрахуванням від дурня".
  • Також офіційні документи усувають бюрократичні перепони та спрощують процеси. Так, передача воєнних технологій й озброєння буде спрощена – не будуть потрібні треті країни (це дуже важливо, до прикладу, у випадку з Японією).

Таким чином, Україна у разі укладання відповідних угод формалізує так звану "ізраїльську модель". Вона передбачає, що країна залишається поза НАТО, але отримує повний доступ до відповідних технологій Альянсу, інформацію, розвідувальні дані та фінансування. Якщо ви слідкуєте за новинами, то знаєте, що вона вже давно діє.

Що відомо про ізраїльську модель та як вона працює

Ізраїльська модель – система двосторонніх відносин, в яких США виступають як гарант безпеки Ізраїлю. При цьому Ізраїль не є членом НАТО. Юридично оформив співпрацю двох держав так званий Меморандум про взаєморозуміння (MoU) від 1975 року. Це особливий акт виконавчої влади США, який не потребує ратифікації Сенатом.

Угода передбачала американську воєнну допомогу та спільні військові навчання. Ізраїль дозволив використовувати свої порти американському Шостому флоту, що базується у Середземному морі. Також Меморандум передбачав поглиблене торгове та технологічне співробітництво. Відповідно до MoU, США виступають, як надійне дипломатичне та воєнне прикриття Ізраїлю. Нагадаємо, що ця держава фактично живе в умовах війни та ворожого оточення, тому підтримка США в численних локальних конфліктах, наприклад, під час Другої ліванської війни 2006 року, є критично важливою. MoU діє й нині, відповідно до угоди США щорічно надають Ізраїлю допомогу на фіксовану суму в 3,8 мільярда доларів.

Водночас постпред США при ОБСЄ Майкл Карпентер заявив, що у Вашингтоні вважають важливою розбудову в довгостроковій перспективі таких збройних сил, яких Україна потребує для стримування ймовірної агресії Росії в майбутньому.

За його словами, українська армія має бути настільки потужною, щоб Росія навіть і не думала про напад.

І тут можете поглянути, наприклад, на те, що Сполучені Штати зробили для нашого партнера Ізраїлю, протягом багатьох років забезпечуючи його цією якісною військовою перевагою,
– сказав Карпентер.

5 грудня 1994 року Україна уклала так званий Будапештський меморандум. Він передбачав, що наша держава відмовляється від власного ядерного арсеналу. Натомість Росія, Велика Британія та США стануть гарантами безпеки України.

Проблема цього документу була в тому, що він не визначав жодного механізму та не передбачав якихось конкретних дій. А тому, коли Росія напала в 2014 році на Україну (чим порушила не лише Будапештський меморандум, але й низку двосторонніх угод між Москвою та Києвом), всі обмежилися лише формальними деклараціями.

Коли ж за кілька днів до великого вторгнення росіян президент України нагадав світу про зобов’язання, Лондон і Вашингтон лише розвели руками.

З 2014 року Україна тричі намагалася скликати консультації держав – гарантів Будапештського меморандуму. Тричі – безуспішно. Сьогодні Україна зробить це вчетверте. Я як Президент – уперше. Але й Україна, і я робимо це востаннє. Я ініціюю проведення консультацій у межах Будапештського меморандуму…
– президент Зеленський 19 лютого 2022 року з трибуни Мюнхенської безпекової конференції констатує, що Україна опинилася "у безпековому вакуумі".

Російське вторгнення поховало як Будапештський меморандум, так і Нормандський процес разом з мінськими угодами. Постало завдання створення дієвого механізму на час, доки Україна не стане повноцінним членом НАТО.

Наразі Україна має значну підтримку від союзників і фактично значною мірою має змогу продовжувати боротися та перемагати завдяки допомозі коаліції держав цивілізованого світу. Провідну роль тут відіграють саме Сполучені Штати Америки.

Експерти The Washington Post підрахували, що США витратили на допомогу Україні найбільше – 66,2 мільярда доларів, що є більше ніж допомога будь-якій іншій країні (включно з Ізраїлем, Єгиптом і Йорданією).


Як зростала підтримка США / інфографіка WP

Масштаби допомоги Україні поступаються лише плану Маршалла (150 мільярдів доларів на 3 роки для відновлення повоєнної Європи). Це говорить про те, що допомога Україні – це стратегічна інвестиція для США.

Натомість допомогу Україні можна порівняти з інвестиціями в невеликий технологічний стартап, де інвестори почали з обережних кроків, які вимірювалися джавелінами та зброєю для ведення партизанської війни, а нині доросли до передачі танків Abrams. А в перспективі – F-16 та ATACAMS.

І за ці помірні та цілком розумні інвестиції отримали не лише українського "єдинорога", але й демілітаризацію та (сподіваємось) денацифікацію принципового геополітичного супротивника. При цьому, жоден чинний американський військовий не постраждав (на відміну від Афганістану). Що це як не дуже вдала інвестиція?

Тобто бачимо, що для США є простір, де можна додати. Також Сполучені Штати ще не використали свій козир у вигляді ленд-лізу. Нині в США є двопартійна підтримка України як на рівні політикуму, так і серед простих американців. Це дає Україні гарантії того, що підтримка з боку Вашингтона аж ніяк не припиниться. Також США подають приклад іншим державам вільного світу та сигнал Росії – вона неодмінно програє.