Китай здивував заявою: ЗМІ пишуть, що Пекін готовий відправити миротворців в Україну

Деталі передає 24 Канал із посиланням на Welt am Sonntag.

Цікаво! Як Сі Цзіньпін втрачає владу в Китаї та чому боїться Путіна не менше, ніж довіряє

Чи правда, що Китай відправить війська в Україну?

Дипломатичні кола ЄС, які підтримують контакти з китайськими урядовими колами, інформують, що так, Китай, імовірно, готовий взяти участь у можливому миротворчому контингенті в Україні.

Але є певна умова: КНР введе свої війська, якщо миротворчі сили будуть розгорнуті на основі мандату Організації Об'єднаних Націй (ООН).

План Пекіна викликав неоднозначну реакцію в Брюсселі. З одного боку, включення країн глобального Півдня, зокрема Китаю, може сприяти прийнятності розгортання іноземних військ для моніторингу миру. "Однак існує також небезпека, що Китай передусім захоче шпигувати в Україні та обере явно проросійську позицію замість нейтральної у разі конфлікту", сказав високопоставлений дипломат ЄС, знайомий із поточними консультаціями в Брюсселі– цитують журналісти.

Отже, натяки китайської сторони хоч і суперечливі, але не позбавлені логіки. Пекін ухильно називає війну Росії проти України конфліктом. Але Піднебесна хоче впливати на перебіг подій. Заяви Китаю мають вагу, адже Росія, як відомо, – ведмідь за спиною дракона.

Зверніть увагу! Парадокс, але ФСБ визнала Китай загрозою для національної безпеки.

Заяви Китаю про війну в Україні

• У липні глава МЗС Китаю Ван І заявив головній дипломатці ЄС Каї Каллас, що Пекін не може дозволити Росії програти у війні в Україні. Причина, – мовляв, тоді США перекинуться на КНР. Європу шокувала ця заява. Ба більше, Ван І відкинув звинувачення в тому, що Китай допомагає Росії.
• Керівник Центру громадської аналітики "Вежа" Валерій Клочок зауважив: Китай не може бути гарантом безпеки, бо він хотів би загарбати Україну. КНР має власний інтерес у війні.
• У серпні Лавров заявив, що мирне врегулювання війни мають забезпечити США і Китай. Утім, ЗМІ вказали: країна навряд чи стане одним із гарантів безпеки України через обмеженість ресурсів та небажання створювати прецедент.